112 Глава 5

2. за погодженням з міністром приймає рішення щодо утворення, реорганізації та ліквідації територіальних органів міністерства, а також підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління міністерства, затверджує їх положення (статути), призначає на посади та звільняє з посад їх керівників у встановленому законодавством порядку;

3. погоджує призначення на посади та звільнення з посад керівни­ ків відповідних структурних підрозділів обласних, Київської та Севасто­ польської міських державних адміністрацій;

4. затверджує за погодженням з міністром структуру міністерства, а також за погодженням з Міністерством фінансів України — штатний роз­ пис та кошторис видатків міністерства;

5. організовує роботу з документами в міністерстві;

6. затверджує положення про структурні підрозділи центрального апарату міністерства, визначає відповідальність їх керівників;

7. призначає на посади та звільняє з посад згідно із законодавством працівників центрального апарату міністерства. Працівники патронатної служби у центральному апараті міністерства призначаються на посади та звільняються з посад за пропозицією міністра;

8. розглядає у встановленому порядку питання щодо присвоєння працівникам центрального апарату міністерства відповідних рангів дер­ жавних службовців, заохочення та притягнення їх до дисциплінарної від­ повідальності;

9. подає міністрові пропозиції щодо розподілу бюджетних коштів, головним розпорядником яких є міністерство, забезпечує та контролює виконання рішень міністра щодо розподілу цих коштів та звітує перед міністром з цього питання;

10. розпоряджається бюджетними коштами, передбаченими на утри­ мання центрального апарату міністерства і його територіальних органів, та інформує міністра про їх використання;

11. за погодженням з міністром, здійснює функції з управління май­ ном, яке перебуває у сфері управління міністерства;

12. формує та затверджує кадровий резерв міністерства, забезпечує організацію підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації пра­ цівників міністерства;

13. розподіляє за погодженням з міністром обов'язки між першим за­ ступником та заступниками Державного секретаря, визначає міру їхньої відповідальності;

14. забезпечує охорону державної таємниці та здійснює заходи щодо мобілізаційної підготовки в межах повноважень, передбачених законом;

2. забезпечує використання у встановленому порядку гербової пе­ чатки міністерства;

3. у разі ліквідації міністерства очолює ліквідаційну комісію і забез­ печує вжиття всіх необхідних заходів з ліквідації міністерства;

Суб'єкти адміністративного права 113

27) виконує інші функції, пов'язані із забезпеченням діяльності мі­ністерства.

Для ефективного виконання зазначених функцій Державний секре­тар має право: брати участь у засіданнях Кабінету Міністрів України з правом дорадчого голосу при розгляді питань, що належать до сфери ді­яльності міністерства; залучати у встановленому порядку працівників ор­ганів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, утворювати робочі групи, скликати наради для розгляду питань, що належать до ком­петенції міністерства; одержувати у встановленому законодавством по­рядку від центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів міс­цевого самоврядування інформацію, документи, необхідні для виконання покладених на нього завдань.

Державних секретарів призначає на посаду за поданням Прем'єр-мі­ністра України та звільняє з посади Президент України. Вони признача­ються на посади на строк повноважень Президента України.

За загальним правилом, Державний секретар має першого заступни­ка та трьох заступників. Водночас Президент України з урахуванням специфіки та особливостей діяльності міністерства, може встановити ін­шу кількість перших заступників та заступників Державного секретаря, їх також призначає на посади за поданням Прем'єр-міністра України та звільняє з посади Президент України.

Державним секретарем, їх першими заступниками та заступниками можуть бути особи, які постійно проживають в Україні і є її громадяна­ми, мають вищу освіту, досвід управлінської роботи не менше п'яти років і відповідають іншим вимогам, передбаченим законодавством. У деяких міністерствах для осіб, які претендують на заміщення зазначених посад, можуть встановлюватися додаткові кваліфікаційні вимоги.

Перевага у призначенні на посади державних секретарів, їх перших заступників та заступників надається державним службовцям, зарахова­ним до кадрового резерву, які досягли найкращих результатів у роботі, виявляють ініціативність, постійно підвищують рівень своєї професійної підготовки.

Пропозиції щодо призначення на посаду Державного секретаря подає Прем'єр-міністрові України відповідний міністр. Пропозиції щодо при­значення на посаду першого заступника та заступників Державного сек­ретаря подає Прем'єр-міністрові України Державний секретар за пого­дженням з міністром.

У пропозиції щодо призначення претендентів на відповідну вакантну посаду зазначаються громадянство претендента, посада, яку він займає на цей час, рівень професійної підготовки, відомості про перебування в кадровому резерві, обгрунтування здатності особи забезпечити належний рівень роботи на дорученій ділянці, ділові та особисті якості, відомості про перебування під слідством або наявність судимості.

До пропозиції щодо призначення кандидатур на посади державних

114 Глава 5

секретарів, їх перших заступників та заступників додаються декларація (копія декларації) про доходи за минулий рік та інші документи відпо­відно до вимог законів України «Про державну службу» та «Про бороть­бу з корупцією».

Попереднє опрацювання матеріалів щодо призначення на посаду Державного секретаря, його першого заступника та заступників забезпе­чують у встановленому порядку Адміністрація Президента України, Сек­ретаріат Кабінету Міністрів України та Головне управління державної служби України.

Державні секретарі, їх перші заступники та заступники можуть бути звільнені з посад лише в разі неналежного виконання обов'язків, немож­ливості виконувати свої обов'язки за станом здоров'я, набрання чинності обвинувальним вироком суду щодо них та в інших випадках, передбаче­них Законом України «Про державну службу».

Припинення повноважень Кабінету Міністрів України, зміни в його складі не можуть бути підставою для звільнення з посад державних сек­ретарів, їх перших заступників та заступників.

Державні секретарі, їх перші заступники та заступники є дьржавни-ми службовцями, їх посади у встановленому порядку належать до відпо­відних категорій посад державних службовців. Державним секретарям, їх першим заступникам та заступникам, які мають спеціальні звання, мо­жуть не присвоюватися ранги державних службовців.

Державні секретарі міністерств, їх перші заступники та заступники належать до числа керівників відповідних міністерств. Державний секре­тар з питань, що належать до його компетенції, видає накази організацій­но-розпорядчого характеру та контролює їх виконання. У разі відсутно­сті Державного секретаря його обов'язки виконує перший заступник, а у разі відсутності першого заступника — один із заступників Державного секретаря згідно з розподілом обов'язків.

Основою безпосереднього адміністративно-правового статусу кон­кретного центрального органу виконавчої влади є положення про нього. У такому положенні визначаються сфери управління, які підвідомчі ор­гану, його завдання, повноваження галузевого і міжгалузевого характеру, основні методи і форми діяльності.

Для прикладу доречно зупинитися на Положенні про Міністерство внутрішніх справ України, яке затверджено Указом Президента України від 17 жовтня 2000 р. за № 1138/2000.

Відповідно до нього Міністерство внутрішніх справ України (МВС України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

МВС України — головний (провідний) орган у системі центральних органів виконавчої влади з питань формування і реалізації державної по­літики у сфері захисту прав і свобод громадян, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, ведення боротьби зі злочинністю,

Суб'єкти адміністративного права 115

охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, безпе­ки дорожнього руху та пожежної безпеки, охорони та оборони особливо важливих державних об'єктів.

Положення чітко визначає правову основу діяльності МВС України. Це Конституція України, закони України, акти Президента України, Ка­бінету Міністрів України, а також Положення про Міністерство внутріш­ніх справ України.

Цей документ наголошує, що у межах своїх повноважень МВС Ук­раїни: а) організовує виконання актів законодавства України і здійснює контроль за їх реалізацією; б) узагальнює практику застосування законо­давства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства і в установленому порядку вносить їх на розгляд Президентові України, Кабінету Міністрів України.

Конкретизованими завданнями МВС України, як центрального орга­ну виконавчої влади, є:

• організація і координація діяльності органів внутрішніх справ що­ до захисту прав і свобод громадян, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, охорони громадського порядку і забезпечення громадської безпеки;

• участь у розробленні та реалізації державної політики щодо бо­ ротьби зі злочинністю;

• забезпечення запобігання злочинам, їх припинення, розкриття і розслідування, розшук осіб, які вчинили злочини, вжиття заходів до усу­ нення причин і умов, що сприяють вчиненню правопорушень;

• організація охорони та оборони внутрішніми військами особливо важливих державних об'єктів;

• забезпечення реалізації державної політики з питань громадянства;

• забезпечення проведення паспортної, реєстраційної та міграційної роботи;

• організація роботи, пов'язаної із забезпеченням безпеки дорожньо­ го руху та пожежної безпеки;

• здійснення на договірних засадах охорони майна всіх форм власності;

— визначення основних напрямів удосконалення роботи органів внутрішніх справ, надання їм організаційно-методичної та практичної до­ помоги;

• забезпечення додержання законності в діяльності осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, працівників і військо­ вослужбовців системи Міністерства;

• підготовка органів внутрішніх справ та внутрішніх військ для ін­ теграції України до Європейського Союзу тощо.

Відповідно до завдань Положення визначило функції МВС України. Як центральний орган виконавчої влади МВС здійснює такі функції:

1) забезпечує реалізацію державної політики щодо боротьби зі зло­чинністю;