1. 2% Массы грузов жидких --- 20611кг. Нестачі вантажу. – не внаслідок природніх явищ. Обмеження не діють.

Як слід кваліфікувати дії начальника станції Мушкетово Донецької залізниці (чи є вони за своєю правовою природою забороною відвантаження продукції на станцію Мушкетово в розумінні ст.29 Статуту залізниць та СМГС)?---перевищення своїх службових повноважень (364, 367). Не підпадають під ст. 29. – наявні договірні відносини, які повинні виконуватись.

Задача 3. Позивачка К. звернулась до суду з позовом про відшкодування збитків і просить стягнути з відповідача матеріальні збитки в сумі 4670 грн. та судові витрати, посилаючись на те, що 21 січня 2002 р. близько 15-ї години вона на своїй автомашині рухалась по шляхопроводу в напрямку моста ім. Патона в м. Києві, а в цей час снігозбиральні машини, які належать відповідачеві, скидали з обочин проїзної частини шляхопроводу на середину сніг і саме перед її автомашиною було викинуто ковшем снігозбиральної автомашини великий обсяг снігу, в результаті чого вона загальмувала, її автомашину розвернуло і відбулося зіткнення її автомашини та автомашини "Хонда", за кермом якої знаходилась позивачка Б. В результаті цього зіткнення обидві автомашини отримали значні пошкодження. Ремонт автомашини для К. коштує 4670 грн. При цьому позивачка вважає, що аварійну ситуацію на дорозі створив відповідач, який відмовляється добровільно відшкодувати завдані їй матеріальні збитки. Позивачка Б. в судовому засіданні заявила свої позовні вимоги та просить стягнути з відповідача КП "М" матеріальні збитки 14065 грн., моральні збитки в сумі 10000 грн. і судові витрати. Б. обґрунтовує свої вимоги тим, що в результаті створення відповідачем 21 січня 2002 р. аварійної ситуації на шляхопроводі біля моста ім. Патона в м. Києві її автомашині "Хонда" завдані значні пошкодження, вартість ремонту яких складає 14065 грн., а відмова відповідача КП "М" добровільно відшкодувати завдані збитки завдає моральної шкоди, яку вона оцінює в 10000 грн.

Як має бути вирішена справа?

Стаття 1187 ЦК . Відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки

1.Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- івогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

2. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом,

використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

5. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

1. Моральної шкоди немає, ----- відсутні душевні страждання, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна ---- причина відмова відшкодувати, а не знищення майна.-відмовити.

2. Збитки має відшкодовувати страхова компанія, бо фактичн аварія виникла внаслідок дівй водія

3. Згідно ст. 1187 Позивач несе відповідальність за завдані транспортом збитки. Питання щодо відповідальності підприємства можливе тільки за наявності доказів щодо причинно –слідкового зв»язку які в умові задачі відсутні. ( висновок експертизи, врахування погодніх умов, пояснення свідків, тощо.)

Задача 4. У серпні 2007 року Особа 1 звернувся до суду із позовом до прокуратури Харків­ської області, Державного казначейства, Апеляційного суду Харківської області, посилаючись на те, що 22.07.2000 його було безпідставно затримано співробітниками міліції, а 24.07.2000 доставлено до УБОЗ м.Харкова, де у зв’язку із застосуванням до нього тортур, катувань і систематичним побиттям співробітниками органів дізнання він був змушений під їх диктовку написати явку з повинною про скоєння ним 14.04.89 в м.Харкові умисного вбивства Особи 2, хоча він цього злочину не скоював і мав алібі, оскільки в той час знаходився в м.Москві Російської Федерації. Незважаючи на його алібі, органи дізнання, досудового слідства та прокуратури і в подальшому примушували його визнавати свою вину та підписувати різні документи, чим сфальсифікували докази. Вироком Апеляційного суду Харківської області від 27.06.2003 його було засуджено за вчинення злочинів за пп.«а», «е» ст.93 КК 1960 року, ч.3 ст.187 КК та призначено йому покарання за сукупністю злочинів у вигляді довічного по­збавлення волі з конфіскацією майна. Ухвалою Верховного Суду від 2.03.2004 вирок було змінено і призначено покаран­ня — 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна, але в подальшому за поданням Генерального прокурора ухвалою Верховного Суду від 16.02.2006 вирок апеляційного суду та ухва­ла Верховного Суду були скасовані за нововиявленими обставинами, справу направлено на додаткове розслідування, за результатами якого постановою слідчого прокуратури Дніпропетровської області від 19.08.2006 кримінальну справу відносно нього було закрито за недоведеністю його участі у вчинені злочинів за пп.«а», «е» ст.93 КК 1960 року, ч. 3 ст.187 КК.

Позивач під час розгляду справи уточнив і доповнив позов, пред’явив вимоги до прокуратури Харківської області та Державного казначейства та за­значав, що внаслідок незаконного перебування під слідством і судом з 22.07.2000 до 19.08.2006 значно погіршився стан його фізичного та психічного здоров’я, зруйновано його соціальні, життєві та сімейні плани й стосунки з оточуючими, відновлення таких втрат неможливе, чим йому завдана моральна шкода, й просив стягнути за рахунок коштів державного бюджету 3 млн грн. на відшкодування такої шкоди, а також зобов’язати прокуратуру Харківської області офіційно вибачитися перед ним за незаконне обвинувачення у вчиненні злочинів.

Примітка. Встановлено, що позивач був звільнений з-під варти 19.08.2006 після 2218 днів ув’язнення, перебуваючи під вартою в слідчому ізоляторі та відбуваючи покарання у виправній колонії.