Розділ 1. Економічна природа, функції та види кредиту
План
Економічна суть кредиту, принципи кредитування
Функції кредиту
1.3. Теорії кредиту
1.4. Суть і функції процента
1.5 Види процента та чинники, що визначають його рівень
Дополнить видами кредита + ссылки на литературу
1. Економічна природа, функції та види кредиту
Економічна суть кредиту, принципи кредитування
Важливе значення кредиту у забезпеченні поступального соціально-економічного розвитку держави, реалізації численних бізнес-проектів, підвищенні доброботу громодян, а також необхідність оптимізації кредитного процесу є постійним джерелом інтересу дослідників до сутісних характеристик кредиту і кредитних відносин. Розкриття теоритично-методологічних засад формування і реалізації кредитних відносин обумовлює, насамперед, розгляд кредиту як соціально-економічні явища, певної підсистеми в економічному устрої суспільства, що передбачає зясування генези, сутності і змісту, структури, функціональної ролі,принципів і методів кредитування, форм кредиту і кредитних відносин, особливостей інституціонального розвитку кредитної системи.
Слово «кредит» на думку вчених, походить від латинського «creditum» і означає «позика», «борг». Деякі дослідники трактують його по-іншому і повязують зі словом «credos», тобто «вірю», «довіряю». Српавді, у кредитних відносинах важливе місце посідає довіра однієї особи до іншої, на підставі якої в позику надають певну вартість у грошовій або товарній формі для тимчасового користування за відповідну плату.
У науковій літературі є різні визначення сутності кредиту. У фінансовому словнику А. Г. Загородній трактує це поняття так: кредит - позика у грошовій або товарній формі, яку надає банк, юридична (або фізична) особа, кредитор іншій особі – позичальнику, який сплачує процент за користування позикою.
Дослідженням проблематики кредиту, формування й реалізації кредитних відносин займалися як класики політекономії Дж. Кейнса, Жд. Ло, К. Маркса, Д. Рікардо, А. Смита, Й. Трахтенберга, Й. Шумпетера, так і сучасні зарубіжні та відчизняні вчені, зокрема: М. Бунге, О. Василика, В. Геращенка, О. Канаєва, М. Савлука, В. Лагутіна та ін.
На думку В. Д. Лагутіна, кредит – це форма прояву кредитних відносин, форма руху позикового капиталу. Кредит виражає економічні відносини між кредитором і позичальником, які виникають під час одержання позики, користування нею та її повернення.
М. І. Савлук сутність кредиту розглядає як суспільні відносини, що виникають між економічними суб'єктами з огляду на передачу один одному в тимчасове користування вільних коштів (вартості) на засадах зворотності, платності та добровільності.
Загалом кредит часто розглядається як економічна категорія, економічний інститут, різновид мінової вартості, економічна угода, довіра, форма господарювання, передача й поставка товарів.
Так, за М. Бунге, кредит є різновидом мінової вартості, в якій передається цінність чи особиста послуга щодо довіри і майбутьньої винагороди, а всі предмети обміну можуть бути предметом кретитних угод [2, 14-15].
Отже, кредит – це економічні відносини між суб'єктами кредитної угоди, що полягають у переданні позичкового капиталу у тимчасове користування на умовах повернення, платності, цільового характеру використання.
Суб'єктами кредитної угоди, відповідно, є кредитор і позичальник.
Кредитор – суб'єкт кредитних відносин, який надає наявні в нього вільні кошти іншому економічному суб'єкту в тимчасове використання. Метою кредитора є одержання прибутку.
Позичальник – суб'єкт кредитних відносин, який отримує кошти в тимчасове користування.
Кредиторами можуть бути банки та небанківські кредитні установи, підприємства, фізичні особи. У разі нестачі коштів ці ж суб'єкти грошових відносин є позичальниками.
Об'єкт кредитних відносин – гроші або матеріальні цінності.
Залежно від віріантів поєднання суб'єктів кредитних відносин – кредитора та позичальника – виділяють таки типи кредитних відносин: банк-банк; банк-підприємство; банк-іфзична особа; банк-держава; підприємство-підприємство; фізична особа-фізична особа; держава-держава тощо.
Кожен із цих типів кредитних відносин представлений відповідними формами кредиту, тобто відрізняється за складом учасників, об'єктами кредитування, спрямуванням руху коштів та ін.
Виділяють такі види кредиту:
- комерційний
- банківський
- державний
- споживчий
- іпотечний
- лізинговий
- міжнародний
- бланковий
- ломбардний та ін.
Головні принципи кредитування :
- поверненість
- платність
- строковість
- забезпеченність
- цільовий характер використання;
Принципи поверненості, строковості і платності означають, що кредит має бути повернений позичальником банку в обумовлений у кредитному договірі термін з відповідною платою за його користування.
Принцип забезпеченності кредиту передбачає наявність у банку засобів для захисту своїх інтересів, недопущення збитків від неповернення боргу через неплатоспроможність позичальника.
Цільова спрямованість використання кредиту означає вкладання позичкових коштів на конкретні цілі, передбаченні кредитним договором[1,147 - 148].