1.4. Суть і функції процента
Процент (відсоток) – це ціна грошей, тобто плата за користування позиковим капіталом. Він виник з появою кредитних відносин. Слово «процент» походить від латинського «pro centrum», що означає «на сотню». Кількісним вираженням процента є його ставка (норма).
Норму процента (Нпр) визначають за формулою
Нпр = РД/К * 100,
де РД – сума річного доходу, К – сума кредиту. Норма процента залежить від норми прибутку позичальника (Нприб) і коливається в певних межах:
0 < Нпр< Нприб
Мінімальна межа норми процента повинна бути більшою від нуля, тому що інакше надання кредиту втрачає сенс для кредитора, однак меншою від норми прибутку, оскільки в протилежному випадку отримання кредиту втрачає сенс для позичальника.
Динаміка процентної ставки залежить від фаз економічного циклу. Найвищого рівня вона досягає в перід економічної кризи. Скорочення виробництва,зменшення дипозитів призводить до різкого підвищення попиту на гроші і, відповідно, до зростання процентних ставок. У період дипресії, коли нагромадження позикового капиталу внаслідок вивільнення грошового капіталу з виробничої сфери випереджає нагромадження реального капіталу, зменшується середня норма прибутку і знижується також норма процента. У періоді економічного піднесення попит на кредит зростає, проте обсяги позикового капіталу обмежені, тому процентні ставки підвищуються.
Як економічна категорія, процент виконує певні функції, а саме:
- перерозподільну;
- регулювальну;
- збереження позикового капіталу;
- стимулювальну.
Перерозподільна функція – це, перш за все, перерозподіл частини доходів між вкладниками банків і позичальниками. Наприклад, прибуток отриманий позичальником від використання кредиту, розподіляють на дві частини – позиковий процент і підприємницький дохід. Відповідно, позиковий процент слугує джерелом сплати банком депозитного процента та формування його прибутків.
Регулювальна функція процента полягає у використанні його центральними банками як одного з найважливіших інструментів у разі проведення грошово-кредитної політики. У випадку розширювальної політики, центральні банки зменшують облікову ставку і цим сприяють пожвавленню економічної конюнктури, зростанню виробництва та зайнятості. Навпаки, з підвищенням процентних ставок субєкти господарювання втрачають можливість користування банківськими кредитами. Це стримує розвиток економіки. Крім того, ця функція процента через розподіл позикового капіталу між суб'єктами господарювання, окремими галузями економіки, населенням здійснює регулювальний вплив на виробництво та споживання. Процентна ставка також впливає на переміщення грошових капіталів між національними ринками. Високі процентні ставки сприяють надходженню капіталу на внутрішній ринок. Наприклад, до фінансово-економічної кризи 2008-2009 рр. відчизняні банки робили значні запозичення за кордоном, де процентні ставки були нижчими, ніж в Україні.
Функція збереження позикового капіталу полягає в тому, що кредитор не тільки зберігає початковий розмір кредитних ресурсів, а й отримує дохід у вигляді процента. Для збережиння власного капіталу, особливо в період економічних криз і високих темпів інфляції банки вдаються до таких заходів: використовують плаваючі процентні ставки; запроваджують вищі процентні ставки, які нівелюють вплив інфляції; видають короткострокові кредити; вимагають забезпечення за кредитом, яке покриває риики.
Стимулювальна функція процента впливає на єфективне використання поичальником кредитних ресурсів. Лише раціонально застосовуючи позичені кошти, позичальник може отримати бажаний дохід щоб сплатити проценти й одержати власний прибуток. Стимулювальна функція кредиту виявляється також у заохоченні населення зберігти свої заощадження в банках, зміцнюючи їхню ресурсну базу і розширюючи можливості проведення активних операцій.