Ергономіка в структурі перетворювальної діяльності людини

Основні поняття: людина і середовище, взаємодія, ергономіка, функціонування.

ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ ЕРГОНОМІКИ

Предметний світ, що оточує людину, створений самою людиною, є результатом її праціі пристосований до її потреб.

Цей предметний світ безперервно змінюється і вдосконалюється під впливом розвитку науки і техніки. Змінюючись, він водночас змінює і свого творця — людину, вимагаючи від неї більше знань і умінь, більше витрат фізичної і розумової енергії.

Запровадження на виробництві нових технологічних процесів, систем дистанційного керування, швидкісного транспорту змінило не лише кваліфікаційні вимоги до працівників, а й умови їх праці. У зв’язку з цим виникла необхідність створення більш комфортних умов праці, які не впливають на здоров’я та працездатність людини. Для вирішення цього завдання розпочалося вивчення ступеня зручності праці людини на спеціалізованих машинах, що викликало потребу у зіставленні основних антропометричних параметрів людини з технологічними розмірами та параметрами машин, дослідженні впливу негативних факторів виробничого середовища на працівника.

Таким чином, технічний прогрес не лише значно розширює можливості людини, а й вимагає від неї розвитку й удосконалення.

Удосконалення машин та механізмів спричинює зміну виробничого середовища.

Допустимі фізичні, нервові та психічні навантаження на людину в процесі праці, проблеми оптимального пристосування умов виробництва до людини вивчає ергономіка (від грец. ергон — робота, номос — закон).

Цей термін було введено в Англії в 1949 році, і тоді він трактувався як наука про пристосування знарядь і умов праці до людини.

Виникнення ергономіки як науки пов’язують зі значним ускладненням технічних засобів і умов їх функціонування на сучасному виробництві, істотною зміною ритму трудової діяльності людини, поєднанням у ній великої кількості функцій.

Головне, що вивчає і враховує ергономіка, — це реакція людини на різноманітні подразники: оптичні, звукові, тактильні, температурні тощо.

Ергономіка, спираючись на ці дані, визначає певні вимоги до форми об’єктів проектування, що функціонують у сфері виробничої діяльності людей, тобто верстатів, пультів та пунктів керування.

Міжнародною радою дизайнерів було прийнято таке сучасне тлумачення терміна«ергономіка»: це науково-теоретична та науково-експериментальна дисципліна, яка досліджує психофізіологічні фактори взаємодії людини з різними засобами діяльності в умовах, що вимагають від людини нервових реакцій на обставини, що постійно змінюються.

Тобто ергономіка повинна забезпечувати максимальну ефективність і чіткий розподіл функцій між працівником та обладнанням.

ІСТОРІЯ СТАНОВЛЕННЯ TA СУТНІСТЬ ЕРГОНОМІКИ

Термін «ергономіка» було введено в Англії в той час, коли група учених заснувала Ергономічне дослідницьке товариство. Ініціатори створення товариства були одностайні в тому, що об’єднання вчених суміжних наукових дисциплін для спільної роботи з вирішення загальних проблем дає змогу досягати кращих результатів, які не можна отримати в межах якої-небудь однієї з цих дисциплін.

Науковців все більше цікавили такі питання, як людський фактор у проектуванні устаткування, стомлення, вимірювання людської діяльності, наукове вивчення трудової діяльності в промисловості тощо.

Таким чином, ергономіка, вивчаючи систему «людина (група людей) — машина (технічний засіб) — середовище» у процесі взаємодії, забезпечує ефективність і безпеку процесу праці.

Ергономіка може існувати і досягати значних успіхів на стику психології, фізіології, гігієни праці й анатомії, однак її справжній прогрес

і практична цінність визначаються рівнем синтезу в ній людського та технічного аспектів.

Вирішення прикладних проблем ергономіки здійснюється одночасно у двох напрямках — вимоги людини до техніки й умов її функціонування та вимоги техніки й умов її функціонування до людини.