Питання 18 Теорії грошей. Закон грошового обігу.
Основними теоріями грошей є:
металічна теорія. Вона ототожнює грошовий обіг з товарним обігом і стверджує, що золото і срібло вже за своєю природою є грошима. Представники цієї теорії вважають гроші простим засобом обміну, а резервній функції металевих грошей надають фундаментального значення;
2) номіналістична теорія. Ця теорія заперечує товарну природу грошей і визначає їх як умовні знаки, що позбавлені внутрішньої вартості. За цією теорією гроші виникають як продукт погодженості між людьми з метою полегшення обміну або як наслідок законодавчих актів уряду, а вартість грошей не залежить від їх монетарного змісту і визначається лише найменуванням;
3) кількісна теорія грошей. Основоположники цієї теорії пояснювали вплив грошей на економічні процеси виключно кількісними факторами, насамперед, зміною маси грошей в обороті. Основним в теорії є положення про те, що вартість грошей і рівень товарних цін визначаються змінами кількості грошей. Чим більше грошей в обігу, тим вищі ціни і нижча вартість грошей. Впливаючи на ціни товарів, кількість грошей впливає і на всі інші економічні процеси: зростання номінального обсягу валового національного продукту і національного доходу, платоспроможного попиту. В праці “Купівельна сила грошей” Фішер запропонував формулу рівняння обміну:
M*V =P*Q,
де М – кількість грошей;
V – швидкість обігу грошей за певний період;
P – середній рівень цін;
Q – фізичний обсяг товарів і послуг, що реалізовані за даний період.
З формули випливає, що P=M*V/Q, тобто рівень цін визначається масою грошей, швидкістю їх обігу та фізичним обсягом виробничого продукту. Український економіст Туган-Барановський в праці “Паперові гроші і метал” виклав свої погляди на теорію Фішера і зробив істотний внесок в розвиток кількісної теорії. Туган-Барановський довів, що на рівень цін впливають всі фактори, зазначені в рівнянні обміну. Зміни цін і кількості грошей знаходяться в оберненій залежності. Вплив кількості грошей на ціни здійснюється за такими напрямами:
через зміну суспільного попиту на товари;
через зміну дисконтного процента;
через інфляційні очікування.
Вплив кількості грошей на ціни здійснюється диференційовано залежно від тривалості та обсягів збільшення кількості грошей. Туган-Барановський розкрив механізм взаємозалежності між загальною кількістю грошей в країні, кількістю грошей, що перебувають поза обігом в заощадженнях і швидкістю обігу грошей. Цим Туган-Барановський заклав основи теорії регульованих грошей, з якої виросла сучасна монетаристська теорія. Особливістю теорії Туган-Барановського є те, що загальний рівень цін і вартість грошей він пов’язує не з кількістю грошей, а з загальними умовами товарно-грошового ринку;
4) кейнсіанська теорія. Ця теорія викладена в книзі ”Загальна теорія зайнятості, процента та грошей”. Кейнс відкинув класичну кількісну теорію попиту на гроші. Він розглянув гроші як один з типів багатства і стверджував, що та частина портфелів активів, яку економічні агенти бажають зберігати у вигляді грошей, залежить від того, наскількі високо вони оцінююють властивість ліквідності. Тому й кейнсіанську теорію попиту на гроші називають теорією “переваги ліквідності”. Ліквідність у Кейнса – це можливість продати за одиницю часу за максимальною ціною будь-яке майно. Економічні агенти, купуючи активи, віддають перевагу більш ліквідним, побоюючись фінансових втрат. Люди бажають зберегти частину багатства у вигляді ліквідних грошових активів, таких як готівка, поточні рахунки до запитання, а не у вигляді активів менш ліквідних, але таких, що дають дохід (наприклад, облігацій). Саме цей спекулятивний мотив формує зворотній зв’язок між величиною попиту на гроші та нормою позичкового процента: попит на гроші зростає з падінням норми позичкового процента на ринку цінних паперів. Кейнс розглядає попит на гроші як функцію двозмінних величин. За інших однакових умов збільшення номінального доходу породжує збільшення попиту на гроші через трансакційні мотиви та мотиви обережності. Зниження норми позичкового процента також збільшує попит на гроші через спекулятивні мотиви. Кейнс був прихильником наявності великої кількості грошей в обігу, що, на його думку, мало впливати на зниження процентної ставки. Це, в свою чергу, стимулювало б зменшення «обережності ліквідності» та зростання інвестицій. На думку Кейнса, високий процент є перешкодою для перетворення грошових ресурсів на інвестиції, він захищає необхідність максимального зниження рівня процента як засобу заохочення використання нагромаджень на виробничі цілі.
Саме від Кейнса бере початок концепція дефіцитного фінансування. Дефіцитне фінансування на практиці означає відмову від політики збалансованого бюджету та систематичне зростання державного боргу, що, у свою чергу, передбачає використання інфляційних тенденцій як засобу підтримування ділової активності на високому рівні.
Отже, головними положеннями теорії Кейнса є:
а) вартість грошей – результат кількісного співвідношення маси грошей і маси товарів в обороті;
б) через процент та інвестиції Кейнс визначив шлях впливу кількості грошей на процес відтворення, а в процентній політиці Кейнс вбачав важіль монетарної політики держави;
в) концепція «керованих грошей» Кейнса базується на широкому державному регулюванні пропозиції грошей і спрямована на забезпечення стимулювання ефективного попиту;
5) теорія грошей Маркса. К. Маркс розумів гроші як товар, що нічим не відрізняється від інших товарів, які мають внутрішню вартість, але таку, що не впливає на відносні ціни товарів. Маркс поєднав теорію трудової вартості з теорією грошових відносин, визначив суть грошей як загального вартісного еквівалента. Маркс здійснив аналіз еволюції форм вартості і довів еволюційне походження грошей, визнав за грішми 5 функцій, дослідив питання про роль грошей в структурі загальноекономічного процесу суспільного відтворення. Маркс однозначно визнавав залежність товарних цін від кількості грошей при неповноцінних паперових грошах. Що стосується повноцінних грошей, то Маркс вважав, що їх в обороті може бути певна, об’єктивно зумовлена кількість. Якщо в обороті з’являються зайві гроші, то вони автоматично вилучаються в скарби, а якщо виникає дефіцит грошей, то маса грошей поповнюється за рахунок скарбів, а ціни залишаються незмінними;
6) монетариська теорія. Ця теорія виникла в 60-х роках XXст. (засновником був Фрідмен) в зв’язку з пошуком шляхів подолання інфляції. Основними положеннями монетаризму є:
- вільна ринкова економіка, що базується на приватній власності, здатна до нового саморегулювання;
- грошова сфера є відносно самостійна, відокремлена від сфери реальної економіки;
- грошова сфера повинна бути центральним об’єктом державного регулювання, що дає можливість створити сприятливі умови для повної реалізації можливостей ринкового механізму саморегулювання;
- номінальний обсяг валового національного продукту перебуває у тісному зв’язку з інвестиціями та нормою процента. Динаміка валового національного продукту йде за динамікою маси грошей в обороті;
- регулювання пропозиції грошей є способом попередження криз;
- грошовий фактор впливає не стільки на ціни, скільки на обсяг номінального ВНП;
- нарощування пропозиції грошей само по собі приводить до зростання попиту і тягне за собою розширення номінального ВНП.
Держава повинна підтримувати помірне постійне збільшення пропозиції грошей пропорційно до середньорічних темпів зростання ВНП та очікуваної інфляції. Згідно з цим правилом приріст маси грошей визначається за рівнянням Фрідмена:
M = P + Y ,
де M – середньорічний темп прирісту маси грошей;
P – середньорічний темп очікуваної інфляції;
Y – середньорічний темп приросту номінального валового національного продукту. Маса грошей повинна коливатися в межах 3-5%.
Щоб уникнути кризових явищ, необхідно регулювати емісію грошей. Емісія грошей – це випуск в обіг нових грошей.
Грошовий обіг не є простим повторенням обігу товарів, а підпорядковується своєму специфічному закону. Кількість грошей, яка потрібна для обігу, визначається законом грошового обігу. Його суть заключається в тому, що кількість грошей, яка потрібна для обігу прямо пропорційна сумі цін усіх проданих товарів і обернено пропорційна кількості обігу однойменних одиниць грошей.
К
гр
= Ц – К +П – ВП
О
Кгр – кількість грошей;
Ц – сума цін проданих товарів;
К – товари, продані в кредит;
П – платежі, для яких наступив строк оплати;
О – кількість обертів грошей;
ВП – взаємопогашені платежі.
Основними елементами закону є товарна маса, рівень цін і швидкість обертання грошей. Кількість грошей залежить від рівня цін і від швидкості обертання. В умовах функціонування повноцінних грошей в обігу знаходилась тільки необхідна кількість грошей. Роль регулятора стихійно виконувала функція грошей як засобу платежу. Поява в обігу паперових грошей викликала появу закону обігу паперових грошей. Суть цього специфічного закону в тому, що кількість грошей в сфері обігу дорівнює кількості золотих грошей, необхідних для нормального функціонування товарообороту. Цей закон діяв в умовах, коли основою грошової форми вартості було золото.
В ринкових умовах ситуація змінилася. Якщо грошей більше, ніж товару, виникає інфляція. Студенти звертають увагу на причини інфляції, її види, наслідки, особливості в Україні, аналізують заходи антиінфляційної боротьби.