Питання 7 Показники ефективності суспільного виробництва.

Важливим якісним показником суспільного виробництва є його ефективність. Вона показує результативність використання речових та особистих факторів виробництва. Ефективність – це можливість використати найкращим чином те, що має суспільство в своєму розпорядженні для досягнення найкращого результату. Стан економіки може бути охарактеризований як ефективний, якщо ефективність досягнута одночасно на всіх взаємопов’язаних ринках. Ефективність означає раціональний розвиток всіх сфер суспільного виробництва. Ефективність виробництва досягається при таких умовах:

1) при умові економічної ефективності, яка означає, що використовується така комбінація факторів виробництва, що мінімізує вартість виробництва даного обсягу випуску;

2) при умові технологічної ефективності, яка означає, що досягається максимально можливий випуск при мінімальних затратах наявних ресурсів.

Розрізняють соціальну та економічну ефективність. Соціальна ефективність виражає ступінь задоволення особистих потреб суспільства. Вона показує, наскільки господарська діяльність спрямована на саму людину, відповідає її потребам та інтересам. Якщо постійно підвищується добробут народу і забезпечується високий життєвий рівень, то, звичайно, дане суспільне виробництво є соціально ефективним.

Показником соціальної ефективності є виробництво товарів народного споживання в загальному обсязі виробництва за певний період. До соціального ефекту належать також:

- підвищення забезпеченості житлом і комунальними послугами (за якістю і кількістю);

- розвиток структури і повнота задоволення послугами індивідуального і колективного споживання;

- поліпшення умов безпеки праці;

- зменшення захворюваності і збільшення середньої тривалості життя;

- збільшення вільного часу працівників;

- підвищення рівня культури і освіти населення, кваліфікації працівників;

- збереження і впорядкування навколишнього середовища.

Економічна ефективність – це досягнення виробництвом найвищих результатів при найменших затратах праці. Вона виражає результативність суспільного виробництва шляхом зіставлення затрат і одержаного результату. Е=П/З, де П – вартість продукту, З – матеріально-грошові затрати. Чим дешевше обходиться суспільству виготовлення матеріальних і духовних благ і чим більше їх створюється, тим буде вищою економічна ефективність суспільного виробництва.

Питання 8 Економічні потреби, їх роль у розвитку виробництва. Закон зростання потреб, механізм його дії.

Побудувати ефективну економіку можна лише, орієнтуючись на задоволення потреб та інтересів суб’єктів економічної системи. Потреба – це нужда в чому-небудь, об’єктивно необхідному для підтримки життєдіяльності і розвитку людини, нації, суспільства в цілому. Засобом задоволення потреб є блага. Розрізняють такі види благ:

- неуречевлені – це здоров’я, спілкування, знання;

- уречевлені - це дари природи і продукти праці;

- неекономічні – це необмежені блага, їхні обсяги перевищують наявні людські потреби;

- економічні – це обмежені блага, обсяги яких менші за існуючі потреби;

- споживчі – це товари і послуги, які призначені для задоволення людських потреб;

- виробничі – це товари і послуги, призначені для виробництва споживчих благ;

- матеріальні – це товари і послуги матеріального виробництва;

- нематеріальні – це блага, які створюються в сфері нематеріального виробництва;

- теперішні – це блага, які перебувають у безпосередньому користуванні економічних суб’єктів;

- майбутні – це товари і послуги, якими економічні суб’єкти можуть скористатися в майбутньому. Потреби мають мінливий, динамічний характер. Вони впливають на розвиток виробництва. Вплив потреб на розвиток виробництва полягає в тому, що задоволення потреб характеризує природну спрямованість виробництва в будь-якому суспільстві. Потреби стимулюють розвиток виробництва. Саме поява нових потреб приводить до появи нових галузей, будівництва нових підприємств, реконструкції існуючих підприємств. Рівень розвитку потреб, різноманітність потреб у структурі людських цінностей характеризують рівень розвитку суспільства в цілому. Прагнення задовольнити потреби є спонукальним мотивом удосконалення економічної діяльності, нарощування виробництва економічних благ та поліпшення їхніх якісних характеристик. Але виробництво і потреби перебувають у суперечливій залежності взаємовпливу. Потреби у споживанні породжують стимули до виробництва. Виробництво задовольняє існуючі та породжує нові потреби. Механізм взаємодії потреб та виробництва забезпечує безперервність суспільного відтворення виробництва.

Потреби в економічних благах називаються економічними потребами. Економічні потреби класифікуються за такими ознаками:

За характером виникнення:

• первинні – це потреби, пов’язані з самим існуванням людини;

• вторинні – це потреби, виникнення яких зумовлене розвитком цивілізації.

За засобами задоволення:

• матеріальні – це потреби в матеріальних благах;

• нематеріальні – це потреби в духовних благах.

За нагальністю задоволення:

• першочергові – це потреби, які задовольняються в першу чергу;

• другорядні – це потреби в предметах розкоші;

За можливостями задоволення:

• насичені – це потреби, які мають чітку межу і можливість повного задоволення;

• ненасичені – це потреби, які не можуть бути задоволені повністю.

За участю у відтворювальному процесі:

• виробничі – це потреби у засобах виробництва;

• невиробничі – це потреби у споживчих благах;

За суб’єктами вияву:

• особисті – це потреби, які виникають і розвиваються в процесі життєдіяльності індивіда;

• колективні – це потреби групи людей;

• суспільні – це потреби розвитку суспільства в цілому.

За мірою реалізації:

• абсолютні – потреби, які мають абстрактний характер і є орієнтиром економічного розвитку;

• дійсні – це потреби, які формуються залежно від досягнутого рівня виробництва і є суспільною нормою для певного періоду;

• платоспроможні – це потреби, які визначаються платоспроможним попитом;

• фактичні – це потреби, які задовольняються наявними товарами і послугами.

Система економічних потреб є складною і постійно розвивається. Структура потреб безперервно змінюється. Продуктивні сили, розвиваючись, не лише створюють умови для задоволення потреб, а й стають грунтом для виникнення нових потреб. Цей процес розвитку суспільного виробництва свідчить про те, що потреби безмежні. Рушійною силою розвитку потреб є протиріччя між попитом і пропозицією, між виробництвом і споживанням, між безмежністю потреб та обмеженістю ресурсів.

Обмеженість виникає внаслідок незбалансованості між відносно необмеженими потребами й відносно обмеженими ресурсами, які використовуються для задоволення потреб. Жодне суспільство не володіє достатніми ресурсами для виробництва такого обсягу товарів та послуг, якого бажають його члени. Обмеженість зумовлює вибір. Якщо ми не можемо мати все, що бажаємо, то нам доводиться вибирати те, чого потребуємо найбільше. Отже, і окрема особа, і суспільство повинні безперервно здійснювати вибір стосовно того, як використовувати доступні для них обмежені ресурси. Потреби людини в деякому конкретному товарі або послузі можна повністю задовольнити. За короткий проміжок часу можна, наприклад, отримати достатню кількість хліба, олівців чи зубної пасти. Але суспільство не отримує й не може отримати товарів і послуг у достатній кількості. Якщо уявити собі список потреб населення країни в автомобілях, відео, квартирах, то він буде вражаючим. До того ж з перебігом часу під впливом реклами, телебачення, радіо потреби невпинно примножуються. У своїй сукупності матеріальні потреби є невдоволенними, або безмежними. Це означає, що матеріальні потреби повністю задовольнити неможливо.

А що було б, якби людські потреби можна було повністю задовольняти? Це означало б, що:

1) будь-який товар чи послугу виробляють у необмеженій кількості;

2) втратило б сенс багато проблем, зокрема, проблема розподілу товарів і доходів;

3) не було б економічних благ, тобто товарів, які є відносно обмежені, — всі продукти були б безкоштовними.

Однак ця гіпотетична ситуація нереальна. І це зумовлено другою обставиною — обмеженістю або рідкістю, нестачею ресурсів.