Питання 2 Предмет дисципліни “ Політична економія ”. Економічні закони і категорії. Методи і функції політекономії.

Політична економія - це суспільна наука, яка вивчає економічні відносини між людьми в процесі виробництва, закони розвитку економічних систем, діяльність економічних суб’єктів, спрямовану на ефективне господарювання в умовах обмежених ресурсів з метою задоволення безмежних потреб. Термін "політекономія" означає мистецтво управління господарством і був обумовлений зростаючою роллю держави в процесі первісного нагромадження капіталу і розвитку торгівлі, розумінням ролі держави. Політекономія - це наука про виробничі відносини між людьми в процесі праці, безпосереднього виробництва товарів і послуг, а також у сфері їх обміну, розподілу та споживання. Відмінність політичної економії від економічної теорії в тому, що політекономія більше уваги приділяє з'ясуванню сутності економічних законів, а економічна теорія щодо деяких найбільш фундаментальних понять перебуває на рівні поверхневих, зовнішніх взаємозалежностей. Ще одна відмінність економічної теорії від політичної економії полягає в тому, що перша значно більше уваги приділяє з'ясуванню відносин між людиною і речами, ніж друга. У цих двоїстих відносинах відображаються певні сторони діалектичної взаємодії продуктивних сил і виробничих відносин. Економічна теорія більшою мірою вивчає те, як безпосередній виробник використовує техніку, економить електроенергію, сировину. Вона більше оперує такими техніко-економічними показниками, як фондоозброєність, енергоозброєність праці, ефективність використання засобів та предметів праці, коефіцієнт змінності техніки, ступінь зношуваності засобів виробництва, значну увагу приділяє вивченню форм господарювання. Предметом політекономії є виробничі відносини, що входять до складу економічних відносин і є елементом економічної системи. Отже, політекономія відрізняється від економічної теорії тим, що:

1) по-різному усвідомлюється роль держави в економіці;

2) політекономія досліджує причинно-наслідкові зв'язки в економічних явищах і процесах, а економічна теорія фіксує висновки і узагальнення без встановлення причин;

3) економічна теорія стоїть на принципах вільної ринкової економіки, і в суті людини бачить лише біологічну сторону, відкидає при цьому колективні цінності;

4) економічна теорія використовує графіки, формули, схеми, суперечливі положення;

5) з точки зору методології в економічній теорії переважає кількісний підхід, функціональний аналіз, суб'єктивно-ідеологічний напрям;

6) економічна теорія розглядає дії людей в різних сферах суспільного виробництва, а політекономія основну увагу приділяє економічним зв'язкам і відносинам між людьми в процесі праці;

7) політекономія - це наука про об'єктивні закони, які управляють виробництвом, розподілом, обміном і споживанням благ, а економічна теорія не вважає їх об'єктивними, а називає законами ймовірності.

Предметом політекономії є економічні відносини між людьми в процесі виробництва, обміну, розподілу і споживання і економічні закони, які управляють цими процесами. Політекономія є теоретичним ядром усього комплексу економічних наук - галузевих (економіка промисловості, будівництва, торгівлі), міжгалузевих (економічна географія, демографія, економіка підприємств) і функціональних (фінанси, кредит, маркетинг, менеджмент). Вона досліджує суть економічних явищ і процесів, базисні соціально-економічні відносини і господарську поведінку людей в певній економічній системі. Результатом цих досліджень є розкриття економічних понять, категорій та законів, які характеризують основи економічного буття. Спеціальні економічні науки, спираючись на базисні положення політекономії, розробляють систему методів і правил практичного використання економічних категорій та законів в тій чи іншій сфері господарської діяльності. Політична економія пов’язана з історико-економічними (історія економічної думки, економічна історія), соціально-політичними (філософія, соціологія), природничими (математика, фізика), інформаційно-аналітичними науками (статистика, інформатика, аналіз господарської діяльності). Виступаючи методологічною базою для різних економічних наук, політекономія має в повному обсязі враховувати знання конкретних наук, бо тільки так вона спроможна об’єктивно висвітлити суть та закономірності розвитку економічних систем.

Аналіз економічних законів теж є предметом вивчення політичної економії. Закон - це внутрішні необхідні, стійкі суттєві зв'язки між протилежними сторонами, властивостями явищ, процесів, елементів системи. Економічні закони суперечливі, мають об'єктивний характер. Тимчасові економічні закони реалізуються через стихійну діяльність людей. В нинішніх умовах стихійні дії економічних законів доповнюються елементами їх свідомого використання через механізм державного регулювання економіки. Є такі типи економічних законів:

• закони, які діють в кількох суспільно-економічних формаціях; вони властиві кільком способам виробництва;

• специфічні економічні закони - це закони, які діють в рамках тільки одного суспільного способу виробництва;

• закони, які діють тільки на одній з сторін суспільного способу виробництва;

Економічні категорії - це теоретичне вираження, розумові форми реальних відносин власності, економічних явищ і процесів. Їх змістом є відношення людини до природи, взаємодія людей. Речовим змістом економічних категорій є окрема сторона відношення людини до природи. Поскільки економічні категорії є теоретичним вираженням окремих сторін відносин власності в їх взаємодії з продуктивними силами, то зміна останніх, розвиток відносин власності відображається в зміні економічних категорій. За певних умов людина спроможна використовувати економічні закони і категорії в своїх інтересах, бо свідоме, узгоджене господарювання неможливе без пізнання економічних законів.

Політична економія виконує такі функції:

- практичну: ця функція зводиться до наукового обгрунтування економічної політики держави, розробки рекомендацій щодо застосування принципів і методів раціонального господарювання. Економічна політика - це цілісна система заходів держави, спрямованих на розвиток національної економіки в інтересах усіх соціальних груп суспільства. Політекономія всебічно обґрунтовує необхідність і шляхи вдосконалення прогресивних форм власності, які найбільше відповідають інтересам людини і суспільства, розробляє наукові основи управління господарською практикою, обґрунтовує нові організаційно-господарські форми, знаходить найбільш адекватні форми вирішення економічних суперечностей, найбільш раціональні шляхи виходу з економічної кризи, оптимальні напрямки переходу від командно-адміністративної до ринкової економіки, вивчає досвід світового розвитку, запозичує найбільш прогресивні економічні форми розвитку світової стабілізації;

- пізнавальну: ця функція реалізується через дослідження сутності економічних явищ і процесів. Розкриваючи суть економічних законів, категорій, форми їх вияву, суперечності, механізм дії, політекономія збагачує знання людей, розширює науковий світогляд, сприяє науковому передбаченню економічного розвитку суспільства;

- світоглядну: ця функція заключається в тому, що політекономія виробляє новий тип економічного мислення, формує світогляд людини;

- методологічну: суть її в тому, що політекономія являється теоретичною базою для інших економічних наук, оскільки розкриває основоположні базові поняття, економічні закони, принципи господарювання, які реалізуються в усіх сферах людської діяльності;

- виховну: її реалізація полягає у формуванні у громадян економічної культури, логіки сучасного економічного мислення, які забезпечують цілісне уявлення про функціонування економіки на національному і загальносвітовому рівнях і дають їм можливість виробити грамотну господарську поведінку в умовах ринкової системи. Змістом цієї функції є формування економічної психології кожної людини.

В політекономії використовуються різні методи. Термін “метод” походить від грецького слова methodas, яке буквально означає шлях пізнання, вчення, теорія. Стосовно політекономії метод - це шлях пізнання системи економічних відносин у їх взаємодії з розвитком продуктивних сил. В політекономії застосовуються як загальнонаукові так і специфічні методи, зокрема:

- діалектичний метод - це метод, який розкриває всі економічні явища і процеси в розвитку, в динаміці;

- метод наукової абстракції - це метод, який полягає в поглибленному пізнанні реальних економічних процесів шляхом виділення найбільш істотних, суттєвих сторін економічних явищ чи процесів. Результатом застосування методу наукової абстракції є формування понять, обгрунтування економічних категорій;

- метод аналізу і синтезу - це метод, який застосовується в єдності двох його складових. При аналізі об’єкт дослідження розчленовується на частини, кожна з яких вивчається окремо. При синтезі відбувається поєднання розрізнених раніше частин і сторін у єдине ціле з врахуванням взаємозв'язків між ними;

- метод індукції і дедукції - це метод пізнання від окремого до загального і від загального до конкретного. Цей метод забезпечує діалектичний зв’язок одиничного, особливого і всезагального;

- історичний і логічний метод - це вивчення економічних явищ і процесів у єдності. Історичний метод вивчає явища і процеси у тій історичній послідовності, в якій вони виникали, змінювалися один за одним у житті. Логічний метод досліджує економічні процеси в їхній логічній послідовності, прямуючи від простого до складного;

- економіко-математичний метод - це дослідження кількісної залежності, визначення аспектів сутності речового змісту і якісної сторони економічних явищ;

- метод економічного моделювання - це формалізований опис економічних явищ і процесів, структура якого абстрактно відтворює реальну картину економічного життя;

- метод економічного експерименту - це метод, за допомогою якого штучно відтворюються економічні процеси з метою вивчення їх за оптимально сприятливих умов. Економічний експеримент дає змогу на практиці перевірити обгрунтованість наукових гіпотез і рекомендацій.

Всі ці методи використовуються в комплексі і дають можливість глибоко пізнавати економічні явища і процеси.