Правець.

Це гострий бактерійний зооноз, який проявляється тонічними й

клонічними судомами скелетних м'язів, що призводить до асфіксії.

Актуальність. Зараз в Україні правець реєструється у вигляді

спорадичних випадків. Однак летальність від нього, незважаючи на сучасні

методи терапії, залишається високою (20-35 %).

Етіологія. Збудник правця (Clostridium tetani) - грампозитивна анаеробна

паличка. У довкіллі при доступі кисню й температурі 12-14 °С і вище

утворює спори.

Вегетативна форма бактерій малостійка, спори ж вирізняються

надзвичайно високою стійкістю: кип'ятіння витримують протягом 60

хвилин, у дезінфекційних розчинах зберігаються 6-12 годин, у ґрунті - до 10-

11 Років. За відсутності кисню, при температурі 36-37 °с і відповідній

вологості спори знову можуть проростати у вегетативну форму. Саме такі

сприятливі умови створюються у глибоких ранах, куди заносяться збудники.

Вегетативна форма утворює надзвичайної сили екзотоксин, який складається

з двох фракцій - тетаноспазміну, що зумовлює тонічні судоми

поперечносмугастої мускулатури, і тетаногемолізину, який розчиняє

еритроцити і, можливо, зумовлює місцевий некроз тканин.

Джерело збудника. Носіями правцевої палички є переважно травоїдні

тварини: коні, корови, вівці, кози, кролі тощо, а також люди, травний

канал яких є природним середовищем проживання цих мікробів. Разом з

фекаліями збудник потрапляє у грунт, де тривалий час зберігається. У

районах з розвинутим тваринництвом і сприятливими кліматичними

умовами (Україна) обсіменіння грунтів досягає 100 %. Тому правець можна

віднести не лише до зоонозів, але й до сапронозів.

Хвора на правець людина чи тварина не є епідемічно небезпечною для

оточуючих.

Механізм і шляхи передачі. Єдиний механізм зараження рановий. Спори

збудників потрапляють в організм через дрібні (переважно колоті) рани.

Прояви епідемічного процесу. Захворюваність на правець безпосередньо

залежить як від ступеня обсіменіння ґрунту спорами збудників, так і від

рівня травматизму. Найбільш небезпечні сільськогосподарський і побутовий

травматизм, які пов'язані із забрудненням рани ґрунтом.

Сприйнятливість людей висока, ризик захворювання зростає, якщо в

рані створюються анаеробні умови.

Основні напрямки епідеміологічного обстеження. З'ясовують наявність

травми, яка передувала захворюванню у період від 4 діб до 3 тижнів.

Звертають увагу навіть на найдрібніші ушкодження, які можуть і не

дошкуляти хворому (садно, поріз, потертість). Уточнюють документальні

дані про вакцинацію захворілого, а також за допомогою серологічних реакцій

визначають рівень післявакцинального імунітету.

Протиепідемічні заходи. Хворий для оточуючих є безпечним, а способи

розриву механізму передачі малоефективні. Тому протиепідемічні заходи,

що спрямовані на 1-у і 2-у ланки епідпроцесу, мають умовний характер.

Хворого на правець госпіталізують у реанімаційне відділення, виходячи

лише з клінічних міркувань (з метою проведення інтенсивного лікування).

Специфічна профілактика проводиться у плановому порядку для

усього населення, а в разі травм здійснюється екстрена профілактика. Для

активної імунізації використовують правцевий анатоксин. Його можна

застосовувати як самостійно - адсорбований правцевий анатоксин (АП-

анатоксин), - так і у комплексі з іншими вакцинами.__