28 Адміністративно- правовий спосіб захисту прав.

Адміністративний спосіб полягає в розгляді ат вирішенні супкречки органом державного управління. Процедура розгляду набагато простіша, ніж у цивільному судочинстві. Правовою основою є Кодекс України про адманістративні правопорушення, а також закон України: «Про захист від недобросовісної конкуренції», «Про авторське право і суміжні права», «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», Про охортону прав на промислові зразки», Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», «Про рхорону прав на сорти рослин» тощо.

Здійснення дій, обумовлених законодавством України як недобросовісна конкуренція, спричиняє накладання Антимонопольним комітетом України штрафів, а також адміністратиану і цивільно-правову відповідальність. До таких дій відносяться: неправомірне використання чужого імені, фірмового найменування, торгівельних марок; введення в обіг під своїм позначенням товару іншого виродникаа; відтворення зовнішнього вигляду виробу іншого субєкта господарської діяльності і введення його в господарський оборот; неправомірнй збір, розголошення і використання комерційної таємниці, а також інші протиправні дії.

Тобто Антимонопольним комітетом України розглядаються скарги щодо дій після вводу обєкта права інтелектуальної власності до господарського обороту. Типовими видами адміністратианих стягнень можуть бути: попередження, штрафи, виправні роботи, адміністративний арешт, тощо.

4.Еволюція інт.Власн.

Еволюція промислової власності.Вперше право інт.влас.було запроваджене в Англії в період розвитку мануфактури.На поч.ХIVст. королівською владою надавалося право творцям нових виробництв користуватися цією технологією протягом часу,достатнього для її освоєння.Права закріплювалися патентною грамотою.Згодом цим правом стали зловживати.Для цього у 1628р. прийнято статус про монополії,згідно з яким,не мали сили всі монополії,дарування і пільги,окрім патентних грамот,строком на 14р.Поч.XVIIст.закладено основи патентного права.Іншим об’єктом промислової власності є торговельні марки.Їх почали вживати в Х1Хс.Однак було багато випадків їх незаконного копіювання.Тому англ.судами була введена

заборона на ведення справи під іншим ім’ям.У30-40х рр.ХХст.було завершено розвиток законодавства про торг.марки.Еволюц.авторського права і суміжних прав. Ключовим моментом у розвитку автор.права послужиа винахід друкувального верстата винахідником Гуттенбергом у ХVст,що уможливило копіювання літератури механічним способом.В результаті різко виріс обсяг продажів і доход друкарів.Тому автори порушили питання про захист своїх прав.В Англії в 1709р.було прийнято Статут королеви Анни-перший закон про автор.право,він забезпечував автору виключне право друкувати і публікувати книгу протягом 14років від дати першої публікації. Пріоритетне значення інт.власн. було втілене в законодавстві США.Еволюція інт.вл. в Укр.До 1991р. в Укр.були відсутні спец. закони про охорону інт.вл.,правове регулювання здійснювалося підзаконними актами.Початком становлення законодавства Укр. Про інт.вл. вваж-ся день прийняття Закону Укр.»Про власність».Першим нормат.актом законодавства про промислову власність було «Тимчасове положення про правовий захист об’єктів промислов.власн. і раціоналізаторських пропозицій»Основними джерелами права пром.власності єзакони:»Про охорону прав на промислові зразки»,»Про охорону прав на зразки для товарів і послуг»,»Про авторське право і суміжні права».Завершельний етап у розбудові законодовства у сфері інт.влас. стало прийняття у 2003р.Цив.кодексу Укр.,книга 4»Право інтел. власн»

21. Майнові права субєктів на об’єкти інтелектуальної власності 1. Майновими правами інтелектуальної власності є: 1) право на використання об'єкта права інтелектуальної власності; 2) виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності; 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. 2. Законом можуть бути встановлені винятки та обмеження в майнових правах інтелектуальної власності за умови, що такі обмеження та винятки не створюють істотних перешкод для нормальної реалізації майнових прав інтелектуальної власності та здійснення законних інтересів суб'єктів цих прав. 3. Майнові права інтелектуальної власності можуть відповідно до закону бути вкладом до статутного капіталу юридичної особи, предметом договору застави та інших зобов'язань, а також використовуватися в інших цивільних відносинах.

22. Система захисту прав інтелектуальної вла­сності та її призначення

Немає рації у створенні складної і коштовної систе­ми охорони прав і поширення інформації про охоронні до­кументи на об'єкти інтелектуальної власності, якщо влас­ники цих прав не будуть мати можливість забезпечити за­хист своїх прав задовільним чином. Для того, щоб запобіг­ти у подальшому порушенню прав і компенсувати втрати, що виникають унаслідок порушення цих прав, вони повинні мати можливість захищати свої права.

Після того як об'єкт інтелектуальної власності ство­рений і охоронним документом закріплені на нього права, настає важливий етап у його життєвому циклі - включення в господарський оборот. Саме на цьому етапі об'єкт інте­лектуальної власності приносить правовласнику прибуток чи іншу користь, власне те, заради чого він і був створений. Однак, як тільки інформація про об'єкт інтелектуальної власності стає відомою несумлінним конкурентам, у них виникає спокуса використати його у своїх інтересах. При цьому порушник прав знаходиться в більш вигідних умо­вах, чим правовласник: він не несе витрат на стадії ство­рення та охорони об'єкта інтелектуальної власності. Крім того, він може мати готову виробничу базу для використан­ня об'єкта інтелектуальної власності, у той час, як право-власник повинен ще витратити час і ресурси на її створен­ня. Тому порушник прав може швидше випустити продук­цію з використанням об'єктів інтелектуальної власності і просунути її на ринок по більш низькій ціні, чим правоволо-ділець об'єкта інтелектуальної власності. Такий розвиток подій не тільки порушує права конкретного правоволоділь-ця, але має і серйозні наслідки для суспільства в цілому, сповільнюючи його соціальний і економічний розвиток і ускладнюючи цивілізоване співробітництво з іншими краї­нами.

У наш час фактор захисту прав здобуває особливо великого значення, тому що у зв'язку зі швидким розвитком технологій, з'явилася можливість порушення прав у таких обсягах, що були неможливі раніше. Тому без належної правоохоронної інфраструктури, що забезпечує як захист прав, так і обмеження можливості одержання аналогічних прав іншими, система охорони інтелектуальної власності не може бути ефективною.

1. в 1967р. в Стокгольмі була створена всесвітня організ. інтеле.власності. Конвенція цієї організ. Визначила що інтелект. власн. містить права, що відносяться до літерат. та художн. науков. творів, винаходів у всіх сферах діяльн.людини, наукових відкритів, промислових зразків, товарних знаків., фірмених найменувань, комерційних позначень, а також всі інші права,,що стосуються інтелект. діяльності у вироб., науков., літератур., та художн. сферах. Інтелект. власн. склад. з 2 елемент:Особистого немайнового права творця на ств. ним конкретний результат інтелект. праці та майнового права на цей результат.До майнового права відносять: право на викор. об’єкта права інтелект. власн.; виключне право дозаоляти викор. об’єктів; виключне право перешкоджати викор. об’єкта.

2. Інтелект. власн. – творча діяльн., а творчість-цілеспрямована розумова робота людини, результатом якої є щось нове, що відрізняється оригінальністю, унікальністю. Для людини характер. 2 види творчості – художня і технічна. Результ. художн. творчості є літературні та художні твори. Резул. технічн. є винаходи, промислові зразки, комерц. таємниці. Результ. художн. творчості викор. в гуманітар. сфері для збагачен. внутрішн. світу людини. Резул. технічн. творчості застосов. у сферах вироб. товарів та надання послуг,вони сприяють підвищеню техн.. рівня суспільного вироб.. забез. Конкурентоспроможність вироб. товарів. Отже, інтелект. власність це не результат інтел. діяльн. людини, як такий, а право на цей результат. Інтелект. власн. є нематеріальн. об’єктом

24. Строки правової охорони винаходу згідно з Законом „Про охорону прав на винаходи і корисні моделі”

Під час проведення попередньої експертизи заявка, яка не містить пропозиції заявника щодо віднесення винаходу (корисної моделі) до державної таємниці, розглядається на предмет наявності в ній відомостей, які можуть бути віднесені згідно із Зводом відомостей, що становлять державну таємницю, до державної таємниці.

За наявності в заявці таких відомостей, а також якщо заявка містить пропозицію заявника про віднесення винаходу (корисної моделі) до державної таємниці, матеріали заявки надсилаються відповідному Державному експерту з питань таємниць (далі - Державний експерт) для прийняття рішення щодо віднесення винаходу (корисної моделі) до державної таємниці.

Державний експерт надсилає своє рішення разом з матеріалами заявки до закладу експертизи протягом місяця від дати одержання ним матеріалів заявки.

Строк, протягом якого може діяти рішення про віднесення інформації, викладеної у заявці, до державної таємниці, встановлюється Державним експертом з урахуванням ступеня секретності інформації.

Якщо Державний експерт прийняв рішення про віднесення заявленого винаходу (корисної моделі) до державної таємниці, він визначає коло осіб, які можуть мати доступ до нього, і все наступне діловодство за заявкою здійснюється у режимі секретності.

Особи, винні у порушенні вимог щодо конфіденційності матеріалів заявки, несуть відповідальність, передбачену законами України.

19.Патент ,отриманий в У, має силу тільки на терит. У. Якщо заявник хоче одержати правову охорону в ін. країнах, він повинен одержати іі в кожній із цих країн. Будь-який громадян У має право запатентувати винахід, корисну модель, промисловий зразок в інших країнах. Для цього до подачі заявки на одержання охоронного документа за кордоном заявник зобов’язаний подати заявку до Державного департаменту інтелектуальної власності та інформувати його про свій намір здійснити таке патентування. Якщо протягом трьох місяців від дати подачі заявки не надійде заборона на патентування, то заявка може бути подана у відповідний орган відповідної держави. При цьому, якщо патентування винаходу здійснюється за процедурою Договору про патентну кооперацію, міжнародна заявка теж подається до Державного департаменту інтелектуальної власності. Патентування за кордоном здійснюється, як правило, через посередника – патентного повіреного У.

Громадяни У також мають право зареєструвати торговельну марку за кордоном. При реєстрації торговельної марки за кордоном відповідно до Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків однієї з умов є подача заявки через власне національне патентне відомство.

При патентуванні за кордоном слід додержуватися норм міжнародних угод у сфері промислової власності, до яких приєдналася Україна.

Охорона авторських прав за кордоном здійснюється відповідно до Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів до якої приєдналася Україна.

Міжнародно-правова охорона суміжних прав здійснюються на підставі Римської конвенції 1961 року. За цією Конвенцією охороняються права виконавців, права виробників фонограм( дозволяти чи забороняти відтворення фонограм, а також ввезення та розповсюдження примірників без їхнього дозволу), права організацій мовлення (дозволяти чи забороняти ретрансляцію, фіксацію і відтворення їхніх програм).