27 Форми захисту інтелектуальної власності.

Існує дві форми захисту прав інтелектуальної власності: юрисдикційна і неюрисдикційна. Неюрисдикційна форма передбачає захист права інтелектуальної власності своїми силами, без звернення за допомогою до державних або інших компетентних органів, тобто самозахист. Наприклад це може бути відмова здійснити певні дії, передбачені укладеним договором про передачу(уступку) майнових прав інтелектуальної власності або ліцензійним договором, відмова від виконання недійсного договору тощо. Обрані органи самозахисту не повинні бути забороненми законодавством та не повинні суперечити моральним засадам суспільства.

Юридичні форми захисту застосовують два порядка захисту: загальний(судовий) та спеціальний (адміністративний). Загальний порядок захисту здійснюється в судах. Спеціальний порядок захисту прав здійснюється в органах державного управління або в органах Антимонопольного комітету України, або в органах державної митної служби України

17. Охорона прав на об’єкти авторського права.Об’єктом авторського права є твір науки, літератури чи мис­тецтва, виражений у будь-якій об’єктивній формі.У статті 5 Закону України “Про авторські та суміжні права” вмішено перелік об’єктів авторського права та загальні ознаки їх. Це можуть бути усні твори (промови, лекції, доповіді, виступи, проповіді тощо), письмові (літературні, наукові, технічні), музичні твори, пере­клади, сценарії, твори образотворчого мистецтва тощо. Авторське право — один з інститутів цивільного права, який регулює майнові та особисті немайнові відношення, пов’язані із створенням та використанням творів літератури, науки та мистецтва. Авторське право розв'язує конкретні завдання, які містять в себе всесвітню охорону власних та майнових прав та законних інтересів авторів; забезпечує правову охорону для творів, що були створені, а також умови для створення нових наукових та мистецьких творів.

23. Права інтелектуальної власності у відповідності до Цивільного кодексу України

Згідно зцивільним кодексом України:

1. Право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. 2. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом. 3. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

20. Поряд з майновим правом існує деяке духовне право творця на результат творчої праці так зване право автора. Тобто автор має сукупність особистих немайнових (моральних) прав, що не можуть відчужуватися від його власника в силу їхньої природи, та майнових прав. Якщо майнове право на результат творчої праці може бути віддільним від творця, тобто переданим іншій особі в обмежене чи необмежене користування , то моральне (немайнове) право автора невіддільне від творця і не може бути передано іншій особі. Таким чином, право І В є сукупністю майнових прав (права володіти, права розпоряджатися) та немайнових прав (право на авторство, право на недоторканість твору). Особливістю І В є те, що вона склад. З 2 елементів: 1 майнового права; 2 особистого немайнового права творця на створений ним конкретний результат інтелектуальної праці та майнового права на цей результат. Особисте (немайнове) право належить тільки творцю(фіз. особі). До цього права відносяться: право перешкоджати будь-якому посяганню на право І В, здатності завдати шкоди, честі та репутації творця, об’єкта права власності. Немайнове право невід’ємне від автора і діє без обмежень у часі.

13.Мета і принципи правової охорони права на об’єкти інтелектуальної вл-ті.

Охорона, яка надається інтелектуальній власності законами України,

сприяє збільшенню кількості винаходів і раціоналізаторських пропозицій,

росту інвестицій, розвитку науково-дослідної діяльності, що приводить до

технічного прогресу, поліпшення якості промислової продукції, підвищення

культурного рівня громадян.

Суть охорони прав на об'єкти інтелектуальної власності полягає в тім, що

автор (розроблювач) об'єкта інтелектуальної власності або інша визнана

законом особа одержує від держави виключні права на створений об'єкт

інтелектуальної власності на визначений період часу. Ці права

регламентуються охоронним документом, що видається власнику об'єкта

інтелектуальної власності.

Автор, що одержав охоронний документ, наприклад патент, почуває себе

впевнено, оскільки його права охороняються законом.

Охороною (оформленням прав з видачею

охоронного документа) займаються патентні органи,

Можна назвати, принаймні, чотири принципи правової охорони.

По-перше, це принцип охороноспроможності. Тобто об'єкт правової охорони

повинен відповідати визначеним законом вимогам. Наприклад, винахід

відповідає умовам патентоспроможності, якщо він е новим, має

винахідницький рівень і є промислово придатним.

По-друге, визнання за правоволодільцем виключного права на об'єкт права

інтелектуальної власності.

По-третє, додержання прав не тільки правовласни-ків, але й дійсних

розробників (авторів, винахідників).

По-четверте, додержання балансу інтересів правовласника з одного боку і

суспільства - з іншого шляхом обмеження монополії на об'єкт права,

наприклад, встановленням розумного строку дії охоронного документа

14.Головною функцією Українського інституту промислової власності (Укрпатенту) є здійснення експертизи заявок на об'єкти промислової власності. Саме його експерти проводять експертизу поданих заявниками матеріалів на предмет відповідності умовам правової охорони і надають експертний висновок. Але охоронний документ - патент або свідоцтво - видає Державний департамент інтелектуальної власності. Укрпатент має філію, що надає інформаційні послуги, здійснює патентний пошук.

18. Охорона прав на об’єкти науково-технічної творчості та комерц поз-ня. Об'єктом науково-технічної творчості можуть бути: результати науково-технічних, виробничих робіт та іншої науково-технічної діяльності, що зафіксовані у формі, яка забезпечує їх відтворення, використання та поширення. Регулюється Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність». Цей Закон визначає правові, організаційні та фінансові засади функціонування і розвитку науково-технічної сфери, створює умови для наукової і науково-технічної діяльності, забезпечення потреб суспільства і держави у технологічному розвитку.

Комерційне позначення — засіб індивідуалізації, що дозволяє відрізнити одну компанію (особу і т.д.) з-поміж інших. Правова охорона надається комерційному позначенню, якщо воно дає можливість вирізнити одну особу з-поміж інших та не вводить в оману споживачів щодо справжньої діяльності цієї особи. Комерційне позначення може бути зареєстроване як словесний знак для товарів та послуг або як елемент графічного чи об'ємного знака. Підприємство може зареєструвати необмежену кількість торовельних марок, але при цьому його комерційне позначення залишиться єдиним. Права на комерційне позначення є чинними з моменту першого використання цього позначення та охороняється без обов'язкового подання заявки на нього чи його реєстрації і незалежно від того, є чи не є комерційне позначення частиною торговельної марки. В Україні права на комерційне позначення виникають здебільшого із моменту державної реєстрації підприємства та внесення даних про нього до ЄДРПОУ.