Розділ 1 • Онтологія

ціле. Між законами розвитку світу та свідомістю не існує непереборної межі. Свідомість — не унікальне явище, а природна властивість високоорга-нізованої матерії.

­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­___________________________________________________________________________________

Різноманітність форм вияву буття ставить питання самовизначення лю­дини, яка має знайти своє місце, свій світ. Екзистенціальна стривожен-ність завжди спонукала до з'ясування сутності Всесвіту, його походження та розвитку. У процесі становлення природничо-наукового знання, особ­ливо астрономії й астрофізики, почали розроблятися космологічні моделі, які мають непересічне світоглядно-філософське значення.

На початку 20-х років XX ст. радянський учений А. Фрідманом запро­понував модель Всесвіту, який розширюється. Цю ідею в 1929 р. обгрун­тував американський астроном Е. Хаббл, завдяки відкриттю «червоного зміщення» в спектрах галактик. Він сформулював закон, за яким збільшується швидкість руху галактик щодо Землі та відстань до них. У 1960 р. було отримано і проаналізовано спектр радіогалактики, яка, як виявилося, від­даляється від нас зі швидкістю 138 тис. км/с і знаходиться на відстані 5 мільярдів світлових років. Це дозволило зробити висновок, що ми жи­вемо у світі галактик, які розбігаються.

Сучасний комп'ютерний аналіз засвідчив, що галактики та їх системи слід вважати різними рівнями структурної організації матеріального світу.

Гіпотеза «антропного» Всесвіту передбачає, що лише в тій його частині, де ми існуємо, створилися передумови для виникнення живого. Тобто ми — продукт мільйонів років розвитку, а наш світ найкращий, адже в ньому сформувалися такі умови всередині систем матеріальних тіл, які призвели до виникнення життя, людини та розуму. Ця низка подій в історії Землі та Сонячної системи оцінюється як «щасливий випадок».

Американський астроном К. Саган запропонував наочну модель роз­витку Всесвіту, орієнтовану на людину. За його концепцією одна секунда космічного року дорівнює 500 рокам, а весь рік — 15 мільярдам земних років. Усе починається з Великого вибуху — моменту, коли почалася історія Всесвіту. Згідно з моделлю К. Сагана з року розвитку Всесвіту на людську історію припадає всього приблизно півтори години.

Відразу виникає питання про життя в інших частинах Всесвіту. На нього спробував відповісти російський учений І. Шкловський. Більшість дослід­ників вважають, що в нашій Галактиці (як і в інших) є величезна кількість оазисів життя, існують численні позаземні цивілізації. Наприклад, до по­чатку космічної ери на Землі населеними були найближчі планети (Марс, Венера).

Виходячи з того, що Земля — єдина планета Сонячної системи, на якій є життя і розум, І. Шкловський у 1976 р. висунув ідею можливої унікальності розумного життя виключно на Землі. Із цією гіпотезою не погоджується біль­шість учених. Проте за останні роки як не з'явилося жодних фактів, що її

227