Систематичний курс філософії

негативні сторони свого духовного світу (погані звички тощо). Пізнаючи себе, людина ніколи не залишається такою, якою була раніше.

Емоції і почуття Самосвідомість Воля

(інтелектуальні, моральні, етичні) (усвідомлення «Я») (бажання, прагнення)

Самосвідомість

Знання Пам'ять

(практичні, теоретичні) (емоційна, образна, зорова)

Рис. 1. Структура індивідуальної свідомості

Від спілкування з іншими людьми, участі в різних формах суспільної діяль­ності індивід одержує могутні імпульси для розвитку своєї свідомості. У цьому смислі доцільно підкреслювати суспільну (соціальну) природу свідомості. Однак суспільна природа свідомості не відміняє вагомості індивідуального, особистіс-ного, тобто йдеться про необхідність самовиховання.

1.2.3. Сфера несвідомого

У практичній і теоретичній діяльності людина дуже часто приходить до таких наслідків, які не завжди усвідомлюються. Жодна довільна дія людини не буває на всіх етапах свого існування однаково чітко усвідомленою. Розрізняють два види неусвідомлених дій: ті, які ніколи не усвідомлювались, і ті, які раніше усвідомлювалися. Наприклад, багато наших дій, знаходячись у процесі фор­мування під контролем свідомості, автоматизуються і потім удосконалю­ються вже неусвідомлено.

Психологія давно виявила, що під час розвитку дитини відбувається по­ступова автоматизація багатьох функцій. Коли ж неусвідомлене (автомати­зоване) насильно втручається у свідомість, остання часто виявляється безси­лою впоратися з ним. Це стосується різних психічних розладів: нав'язливих ідей, марень, станів тривоги, невмотивованого страху тощо. Свідомість присутня

244

Розділ 1 • Онтологія

в несвідомих формах духовної активності, не приділяючи пильної уваги тому, і що відбувається в глибинах духу, а спостерігаючи лише за розвитком загаль­ної картини. При цьому свідомість у більшості випадків може взяти, під контроль звичні дії: або прискорити, або сповільнити, або навіть зупинити їх.

Однак, не все в несвідомому є раніше автоматизованим, певна частина його так і не входить у поле свідомості. Саме за рахунок цих непідвладних свідомості психічних явищ загальне поле психіки виявляється ширше за сві­домість як таку.

Ідея про несвідоме зустрічається у вченні про даймоніон Сократа, який стверджував, що він постійно прислуховується до свого внутрішнього голосу, як до своєрідного авторитету. У Платона несвідоме знайшло відображення в теорії пізнання — анамнезису (пригадування), вона пов'язана з ідеєю про наявність у душі прихованих, неусвідомлених знань, про які людина може і не підозрювати. Для Августина те, що знаходиться за межами того, що бачить суб'єкт у сфері своєї душевної діяльності, є неусвідомленим.

_______________________________________________________________

Проблема виникнення, становлення Homo sapiens залишається відкри­тою, до кінця не розгаданою, її складність у системності (комплексності). Свідомість неможлива без соціальності, праці, мови. Але і вони у свою чергу неможливі без свідомості. Одне не може існувати без іншого — в розумінні цього ключ до вирішення проблеми. Тобто свідомість, соціаль­ність, мова, праця виникають постадійно (ієрархія черговості), а не разом. Вирішити проблему взаємозв'язку цих факторів можна через поєднання антропологічного, трансцендентального, соціального підходів.

Необхідною умовою природно-історичного формування розумно мис­лячої, солідарно діючої людини є субстанційність праці, соціальність мови, свідомість, які не виводяться одне з одного, а є рівноцінними, рівновеликими, формуються разом через процес безперервного впорядкування, прогресив­ного ускладнення. Для цього потрібна адекватна антропологічна теорія, яка можлива як теорія одночасної єдності біологічного, соціального та гуманітарного, в чому і полягає колосальна складність її вирішення.

Основною суперечністю еволюційної теорії Дарвіна є проблема меха­нізму перетворення інстинктивно-рефлекторної поведінки тварин на со­ціально-свідомі дії людини. Спроба перескочити це «провалля» за допомо­гою поняття «діяльність тварин за допомогою знарядь» успіху не має, оскільки така діяльність спостерігається на стадії гомінід, передбачає наявність ціле­спрямованої, результативної, спільної праці, чужої тваринному царству.

Не існує також точної відповіді на питання, чи є мислення архаїчних гомінід тваринно-розсудковим, чи воно — людсько-розумне. У груповому житті рельєфно виявляються як риси егоїзму (сильні інстинкти самозбере­ження індивіда), так і не менш сильні альтруїстичні інстинкти збереження

245