Систематичний курс філософії

рюється і до якого повертається? Емпіричний досвід (спостереження, вимір, експеримент) частковий, локальний, унікальний, зав'язаний на параметрах індиві­да; формулювання ж науки (в ідеалі) універсальні. Перспектива подолання анти-номій: досвід — думка, факт — закон, унікальність — універсальність щодо наукового знання вбачається в межах таких уточнень.

Матеріальність досвіду — окремі, атомарні дані, що є автономними елемен­тами об'єктивної та суб'єктивної реальності. Для переведення їх у модус думки потрібна процедура ідентифікації, яка на основі ототожнення, виділення структурно-типічного повідомляє індивіду загальну форму. Таїна мислення — в ототожнені, підведенні частини під ціле, випадкового під необхідне, явища під сутність, конкретного під абстрактне. Під час цього підведення, яке забез­печується використанням категоріальних схем, оформлюються ментальні сис­теми, що складаються з абстрактно-загальних формувань щодо універсального стану справ.

Раціональність досвіду визначає його зв'язок із думкою. Досвід — не відчу­жена від думки суверенна інстанція, не комбінація унікальностей (індивідів). Теорія планує, конструює досвід, тому він виступає її контрагентом. Авто­номне від теорії в досвіді для неї байдуже. Небайдуже в досвіді для теорії спів-мірне з її наперед визначеними передбаченнями. Таким чином, досвід є необ­хідністю, але не достатньою для науки. Вона не міститься в досвіді, а ним конструюється. Хоча вірно і те, що у виді потенції наука конструює досвід.

Начало науки — не явища, факти, предмети, а смисли, образи, моделі, які є теоретичними схемами, концептуальними каркасами дійсності. Рефлексія виникнення концептуальних каркасів передбачає розуміння принципової обмеженості мислення як знизу — загальний і необхідний зміст не добува­ється з досвіду, так і зверху — істотно новий зміст мислення не добувається з нього ж. Генерація смислообразів протікає за посилань на механізм утво­рення асоціацій, що дозволяє комбінувати й інтерпретувати, отримуючи раніше невідомі пізнавальні варіації.

____________________________________________________________________

Теоретичний рівень дослідження реалізується через поняття, закони, принципи. Теорія є системою понять, законів і принципів, яка дозволяє описати і пояснити певний клас явищ. В осмисленні теоретичного рівня пізнання найбільші труднощі викликає розуміння наукових абстракцій. Поняття «абстрактне» протиставляється поняттю «конкретне», яке в перекладі з латинської означає «згущене», «компактне», тобто єдність різноманітного.

Абстрактне є щось віддалене від різноманітного; тобто це грань, риса, властивість цілого. Наукові абстракції мають справу не просто з абстрактним, а з таким абстрактним, яке є загальним (тобто у формі думки). Причому наукова абстракція часто є ідеалізацією, мисленим конструюванням понять про такі об'єкти, процеси, явища, які ще начебто існують, але мають образи (прообрази). Наприклад, у реальній дійсності немає абсолютно твердих, абсолютно чорних або білих тіл. Однак, прообразом чорного буде певне

392