12. Організація Московського художнього театру (мхт).

У Художньому театрі часто вагалися, яку дату з трьох можливих вважати злодій вдень свого початку. Природно було назвати день 22 травня 1897 року - зустріч у "Слов'янському базарі", обговорення засад майбутньої справи, його художніх ідеалів, бо-дущего репертуару етики.

Ядром майбутнього театру бачили групу артистів, за десять років вихованих Стані-славським (1863-1938) у його спектаклях в Суспільстві мистецтва і літератури. Немирович-Данченко (1858-1943) у ті ж роки встиг виховати кілька поколінь студентів Музи-кально-драматичного училища при Філармонії.

З Товариства крім самого Станіславського прийшли в числі інших М. П. Ліліна, М. Ф. Андрєєва, А. Р. Артем, В. В. Лужський, А. А. Санін. Товариство продовжувало давати свої вистави, і можна було з прицілом на їх місце в репертуарі майбутнього справи подивитися постановки Станіславського: "Самоуправцы" А. Ф. Писемського, "Потонувший дзвін" Р. Гауптмана, "Дванадцята ніч". Перш Немирович-Данченко бачив тут "Плоди просвітництва-ня" Л. Н. Толстого, "Уриэля Акосту" . Гуцкова, "Ліс", "Останню жертву", "Беспри-данницу", інсценівку Села Степанчикова і його мешканців" Достоєвського, "Багато шуму з нічого". Всі перераховані п'єси весною 1898 року присутні в начерках репертуару майбутнього театру.

Намітки ще до зустрічі робили порізно; багато збіглося. Зокрема збіглося упо-минание однією з кращих російських п'єс, що залишалася під забороною для сцени: "Цар Федір Іоаннович" А. ДО. Толстого. Особливого тяжіння до того, що прийнято називати "нової дра-мій", у переліках п'єс не видно.

Можливою бачилася обкатка підготовлюваного репертуару в літніх поїздках, але схилилися до того, щоб починати в Москві.

У класах Музично-драматичного училища до випуску 1898-го підібралися люди не тільки даровитые та інтелігентні, але щось наділені більше. Влас-ний і новий звук чувся педагогу в Ользі Кніппер, як і в порывистой, чуйною М. Л. Роксановой, і в зосередженої, поглибленої М. Р. Савицької. На одному курсі з Кніппер і Савицької навчався Нд. Е. Мейерхольд: педагог відзначав у ньому рідкісну внутрішню енер-гію, природне почуття сцени. І ту ж нервову новизну.

У Філармонійному училище захоплюються п'єсою Чехова "Чайка"; звістка про те, що її провалили в Олександрійському театрі, швидше підігріває, ніж розхолоджує.

Станіславський становить статут товариства акціонерів, відхиливши пропозицію у разі потреби вести театр на власний ризик: ризикувати не вправі, є фірма і се-мья. Крім плану акціонування восени 1897 року виникає інше. З головою Московської міської управи князем. М. Голіциним розмовляють, просячи субсидії на-ний театр. Однак від статусу "народного" тут же відмовилися: він прирік б на удручаю-діючі обмеження у виборі п'єс.

Приватних осіб, готових ризикнути капіталом, знайшлося не так вже багато, але все ж ство-дається "Товарищество на вірі для заснування Московського Загальнодоступного театру".

Ось і друга дата: 14 червня 1898 року. В офіційному звіті сказано: "З цього дня ми можемо вважати театр функціонуючим".

Ті, хто іменуються артистами "Товариства для заснування Московського Загально-доступного театру", в цей день з'їжджаються в підмосковному Пушкіна, де для них зняті дачі. Під репетиції надано театр-сарай, що стоїть в парку. Там служать молебень, як належить при початку справи.

Відкриття призначалося не на Нікітській, у Парадізу, а в Каретному, в саду"Ермітаж". Гранично скоротилося число спектаклів, які брали з репертуару Суспільства і Училища.

Рішення, як називатися театру, тягнули до останньої хвилини. Станіславський під-писав, майже не дивлячись. Вийшло так: "Художньо-Загальнодоступний театр (Каретний ряд. "Ермітаж") в середу, 14 жовтня, буде поставлено в перший раз на сцені "Цар Федір Іоан-нович". Трагедія в 5-ти дійств. (10 картин) графа А. ДО. Толстого". Всі знали, скільки тру-народився з акторами Немирович-Данченко, але афішу як режисер він не підписував - стояли тільки імена Станіславського і Саніна. Афіша вказувала початок о пів на восьму і закінчення близько півночі. Грали з анонсом: "всі Квитки продані".