4. Опціони та їх особливості.

Опціон – строковий контракт двох сторін, який засвідчує право, а не зобов’язання власника опціону купити (опціон CALL) у продавця опціону чи продати йому (опціон PUT ) заздалегідь визначену кількість базового активу за обумовленим курсом (ціною) протягом визначеного терміну чи у чітко визначений час у майбутньому. При цьому такий фіксований курс називається ціною виконання або страйковою ціною.

Опціон на відміну від ф'ючерсної чи форвардної угоди є угодою "несиметричною". В той час коли ф'ючерсні та форвардні угоди є обов'язковими для виконання обома учасниками угоди, опціон дає його власнику право виконати чи не виконати угоду, а для продав­ця є обов'язковим для виконання. Опціон виконується, коли си­туація на ринку сприятлива для покупця опціону і несприятлива для продавця. Продавець опціону приймає на себе ризики, пов'я­зані з несприятливими ціновими змінами на ринку і за це отри­мує від покупця винагороду — премію, яку називають ціною опціону. Вона визначається як відсоток від суми опціонної угоди або як абсолютна сума за одиницю активу і сплачується покупцем під час продажу опціону задовго до завершення опціонної угоди не залежно від того, буде вона взагалі здійснена, чи ні. Премія буде тим вищою, чим вигіднішою є ціна виконання опціону відносно спот-курсу. Якщо угоду здійснено, вживається термін “опціон здійснено” або “опціон виконано”.

Опціон CALL – власник опціону має право купити, а продавець зобов’язаний продати певну кількість активу за завчасно визначеною ціною. Такий контракт укладається, якщо очікується підвищення курсу базового активу.

Опціон PUT – власник опціону має право продати, а продавець зобов’язаний купити певну кількість активу за завчасно визначеною ціною. Такий контракт укладається, якщо очікується зниження курсу базового активу.

Опціони можуть бути європейськими та американськими.

Європейські – можуть бути виконані тільки у визначений час у майбутньому.

Американські – можуть бути виконані протягом усього періоду часу до дати закінчення терміну контракту.

Залежно від можливості одержання прибутків чи збитків розрізняють:

1. Опціони з виграшем – in-the-money – 2 групи:

   • опціони CALL із ціною виконання нижчою, ніж ринковий (поточний) курс;

   • опціони PUT із ціною виконання вищою, ніж ринковий (поточний) курс.

2. Опціони без виграшу – at-the-money – опціони CALL та PUT, ціна виконання яких дорівнює поточному курсу.

3. Опціони з програшем – out-the-money – 2 групи:

   • опціони CALL із ціною виконання вищою, ніж ринковий (поточний) курс;

   • опціони PUT із ціною виконання нижчою, ніж ринковий (поточний) курс.

Залежно від місця продажу опціони поділяють на біржові і позабіржові. Перші можуть перебувати у вільному обігу на вторинному ринку, вільно купуватись і продаватись третіми особами до завершення терміну виконання.

Основною перевагою опціонних контрактів є те, що вони є зручними та гнучкими фінансовими інструментами страхування від ризиків. Основним недоліком – те, що вартість їх досить висока і в середньому становить близько 3-5% від суми угоди, тоді як за форвардами комісійні не стягуються, за ф’ючерсами – витрати мінімальні, вартість свопів – близько 1% від суми контракту.