7. Варанти, частки в пулах та взаємних фондах.

Варантом називається похідний цінний папір, що дає власнику право на купівлю визначеної кількості простих акцій чи облігацій певної корпорації за спеціальною фіксованою ціною протягом установленого періоду часу (як правило, кількох років). Варанти, як правило, емітуються в пакеті з базовими цінними паперами (привілейованими акціями чи облігаціями).

Визначення варанта має багато спільного з визначенням амери­канського опціону CALL, проте існує ряд характерних ознак, якими варант відрізняється від опціону.

По-перше, варант, як правило, є доповненням до привілейованих акцій, облігацій чи інших боргових зобов'язань, емітованих корпо­рацією. Корпорації емітують та продають варанти власникам об­лігацій чи привілейованих акцій.

По-друге, варанти на відміну від опціонів емітуються і розміщуються на ринку самими корпораціями — емітентами акцій.

По-третє, варант відрізняється від опціону термінами виконання. Варанти мають значно більші терміни виконання, ніж опціони. Ці терміни можуть сягати років, а то й зовсім не обмежуватись, даючи власникам варантів вічне право на купівлю акцій корпорації за фіксо­ваною ціною.

Продаж варантів корпораціями означає наявність у них акцій попередніх емісій або випуск нових акцій. Варант можна розгляда­ти як переважне право, привілей власників облігацій та акціонерів певної корпорації на вигідних умовах здійснити нові інвестиції в дану корпорацію.

Згідно з вітчизняними нормативними актами, варанти можуть випускатися лише ВАТ і тільки у документарній формі. Термін дії варанта не повинен перевищувати 1 рік, а обсяг базового активу емітента варантів – 50% обсягу акцій даного емітента, випуск якого було зареєстровано.

Одним із визначальних напрямів розвитку ринку боргових інстру­ментів на сьогодні є значне розширення вторинного ринку кредитів за рахунок сек'юритизації активів (securities — цінні папери). Суть про­цесу сек'юритизації полягає в емісії цінних паперів, які забезпечені певною групою активів. Розглянемо процес сек'юритизації на прикладі.

Нехай банк дає кредити для фінансування купівлі нерухомості. Забезпеченням цих кредитів є заставні на нерухомість. Сек'юритизація активів у цьому випадку полягає в наступній емісії банком цінних паперів, забезпечених заставними на нерухомість. Розміщен­ня таких паперів серед інших учасників ринку означає закінчення процесу сек'юритизації та вихід кредитів на вторинний ринок.

Безпосередньо сек'юритизацією для інших учасників ринку займаються інвестиційні банківські фірми чи інші фінансові посередники. Один або кілька власників заставних формують пул (єдиний пакет) активів — заставних. Кількість заставних у пулі може коливатись від кількох десятків до кількох сотень. Потім за допомогою фінансового посередника емітуються і розміщуються серед інвесторів цінні папери, які називають частками (share) або сертифікатами участі в пулі активів. Емітовані у такий спосіб цінні папери мають дохідність яка розраховується як середньозважена дохідність за заставними, що входять в пул, а термін погашення визначається як середнє, розрахо­ване на основі термінів погашення тих самих заставних. Власники цінних паперів отримують дохід і беруть участь у диверсифікованому портфелі заставних.

Основним видом активів, що використовуються для сек'юритизації, є заставні та позики під купівлю автомобілів.