3. Коран (ал-Куран) – араб. Читання вголос, напам'ять.

Це збірка висловлювань Мухаммеда, що були йому продиктовані Аллахом. Ці висловлювання були виголошені Мухаммедом між 610 та 632 рр. у м. Мецці та Медині. За життя Мухаммеда цей текст передавався усно, а після смерті був записаний і в 650 р. був проголошений канонічним.

це одкровення надсилалося Пророку протягом 23 років і зібрано нині в Книзі, відомої як Священний Коран. Мусульмани вірять, що священні слова арабського тексту Корана (переклади його на інші мови мусульманами не визнаються священними, а тільки корисними) перебувають у незмінності своєї з тих пор, як були надиктовані вони Пророку; від них нічого не вбавлено, до них нічого не додано, вони не спотворювалися й не мінялися з того часу, як Мухаммед почав своє служіння в VI столітті н.е.

Коран складається з 114 сур (глав), які поділяються на аяти (вірші) у сурах від 3 до 286 зятів, всього в Корані 6204 (6236) аятів.

Кожна сура має свою назву, яка не пов'язана з її змістом. Підбірки із декількох (найчастіше - 7 сур використовувалися як талісмани. Сури в Корані розташовані від найдовшої до найкоротшої, виняток становить лише перша сура ("Та, що відкриває книгу").

1. ОТКРЫВАЮЩАЯ КНИГУ

(1). Вo имя Аллаха милостивого, милосердного!

1(2). Хвала - Аллаху, Господу миров,

2(3). милостивому, милосердному,

3(4). царю в день суда!

4(5). Тебе мы поклоняемся и просим помочь!

5(6). Веди нас по дороге прямой,

6(7). по дороге тех, которых Ты облагодетельствовал,

7. не тех, которые находятся под гневом, и не заблудших.

Сури раннього періоду короткі й поетичні (потік ідей, образів, що виникли у свідомості під впливом ідеї одного бога та його величі, страху перед Судним днем).

110. ПОМОЩЬ

Вo имя Аллаха милостивого, милосердного!

1(1). Когда пришла помощь Аллаха и победа,

2(2). и ты увидел, как люди входят в религию Аллаха толпами,

3(3). то восславь хвалой Господа своего и проси у Него

прощения! Поистине, Он - обращающийся!

111. ПАЛЬМОВЫЕ ВОЛОКНА

Вo имя Аллаха милостивого, милосердного!

1(1). Пусть пропадут обе руки Абу Лахаба, a сам он пропал!

2(2). Нe помогло ему его богатство и то, что он приобрел.

3(3). Будет он гореть в огне с пламенем

4(4). и жена его (тоже) - носильщица дров,

5(5). на шее у нее - (только) веревка из пальмовых волокон.

112. ОЧИЩЕНИЕ (ВЕРЫ)

Вo имя Аллаха милостивого, милосердного!

1(1). Скажи: "Он - Аллах - един,

2(2). Аллах, вечный;

3(3). не родил и не был рожден,

4(4). и не был Ему равным ни один!"

113. РAССВET

Вo имя Аллаха милостивого, милосердного!

1(1). Скажи: "Прибегаю я к Господу рассвета

2(2). от зла того, что он сотворил,

3(3). от зла мрака, когда он покрыл,

4(4). от зла дующих на узлы,

5(5). от зла завистника, когда он завидовал!"

114. ЛЮДИ

Вo имя Аллаха милостивого, милосердного!

1(1). Скажи: "Прибегаю к Господу людей,

2(2). царю людей,

3(3). Богу людей,

4(4). от зла наущателя скрывающегося,

5(5). который наущает груди людей,

6(6). от джиннов и людей!"

Пізні сури - довші, сухі, логічні, аргументовані (зміна ролі Мухаммеда як керівника общини).

2. KOРOВA

282(282). O вы, которые уверовали! Если берете в долг между собой на определенный срок, то записывайте это. И пусть записывает между вами писец по справедливости. И пусть не отказывается писец написать так, как научил его Аллах, и пусть он пишет, и пусть диктует тот, на котором обязательство. И пусть он боится Аллаха, Господа своего, и пусть не убавляет там ничего. A если тот, на ком обязательство, малоумен или слаб, или не может сам диктовать, то пусть диктует его близкий по справедливости. И берите в свидетели двух из ваших мужчин. A если не будет двух мужчин, то - мужчину и двух женщин, на которых вы согласны, как свидетелей, чтобы если собьется одна, то напомнила бы ей другая. И пусть не отказываются свидетели, когда их зовут; и пусть не наскучивает вам записывать его - малым или большим - до его срока. Это - справедливее пред Аллахом, и прямее для свидетельства, и ближе, чтобы вам не сомневаться. Разве только, если это будет торговлей наличной, которую вы обращаете между собой, - тогда на вас не будет греха, что вы не запишете этого. И ставьте свидетелей, когда уславливаетесь между собой, и не должно причинять неприятности писцу и свидетелю; a если сделаете, то это - распутство у вас. И бойтесь Аллаха; поистине, Аллах вас учит, и Аллах знает o всякой вещи!

283(283). A если вы будете в пути и не найдете писца, то берутся залоги. A если кто-нибудь из вас доверяет другому, то пусть возвращает тот, которому доверено, свой залог и пусть боится Аллаха, Господа своего. И не скрывайте свидетельства, a если кто скроет, то он - тот, у кого сердце грешно, a Аллах знает то, что вы делаете!

за загальною думкою дослідників ісламу, перше одкровення міститься у суре 96; 1З5, а останнє в сурі 5. Існуючий нині порядок сур був саме в такому виді заповіданий Пророку. Перша сура називається аль-фатиха (Відкриваюча). Деякі сури одержали свою назву по якій-небудь видатній події, про яку вони оповідають, або по слову, яке вони містять; серед них зустрічаються й досить дивні назви, наприклад, аль-бакара (Корова) і алъ-анкабут (Павук). Інші названі іменами Аллаха, наприклад, ан-нур (Світло), ан-назир (Застережливий), аль-Маджид (Славний). Сура корова оповідає, головним чином, про релігійний обов'язок, про законні підстави для розлучення й про правила ведення справедливої війни.

У часи виникнення ісламу книги були надбанням багатих людей, і народу доводилося вчитися, запам'ятовуючи тексти напам'ять. Того, хто знав напам'ять повний текст Корана, називали хафизами. У боях гинуло багато хафизів, і народ затурбувався про належне збереження священного тексту після смерті Пророка. Вони почали повторювати коранічні вислови й перекладати їх на свої діалекти, що привело до небезпеки особистого тлумачення, невірного розуміння й непогодженості різних версій.

Перший халіф Абу Бакр (Абу Бекр) наказав сподвижникові Пророка Зайду ібн Табіту скласти повний письмовий текст Корана в одній книзі. Він ніяк не змінив зміст послань і не додав ніяких пояснень й приміток. Цей текст був відданий удові Пророка Хафсі, дочці халіфа Омара.

через двадцять років після смерті Пророка, у правління халіфа Османа, були вилучені всі існуючі до того часу письмові версії Корана, які або звіряли на повну погодженість зі зразком, або знищували. Потім були зроблено численні списки із цього стандартного тексту й розіслані в усі найголовніші центри ісламу. З тих пір всі копії Корана в точності відповідають один одному.

Самі ранні з існуючих списків Корана зберігаються в Ташкенті і Стамбулі.

У будинках заможних мусульман Коран зберігається в окремій чистій кімнаті, спеціально призначеної для молитви й читання Священного Писання. При недоліку вільного місця Коран можна зберігати на окремій настінній поличці, розташованої над усім, що знаходиться поруч. Після читання Коран загортають в тканину, щоб охоронити від пилу. Цілком благопристойним уважається використання Корана як настінної прикраси, зазвичай розміщаючи його на стіні, до якої повернуті обличчя всіх присутніх; повертатися спиною до Корана непристойно.

У кімнаті, де розташований Коран, від мусульман очікується благопристойне поводження, зовсім виключаються усілякі звади, скандали, прояву егоїзму й зарозумілості. Не можна, наприклад, вмикати телевізор і дивитися який-небудь фільм, що пропагандує насильство. Коран сприяє виникненню в будинку атмосфери молитви, будучи безмовним символом мусульманської покірності Аллахові.

При читанні Корана вголос мусульманам не дозволяється говорити, їсти, пити, курити й створювати який відволікаючий шум. Перш ніж доторкнутися до Корана, мусульманин повинен щонайменше вимити руки. Мусульманки звичайно покривають голову, як на молитві. Перед початком читання мусульманин очищає своє серце усвідомленим міркуванням про Аллаха, просячи у Нього захисту від сатани. Потім приймає спеціальну позу, що дисциплінує розум і тіло, всідаючись на підлогу й затверджуючи перед собою Коран на особливій підставці, називаної рехл, або курси. Класти Коран на підлогу вважається непристойним.

Читання із серцем, душею, розумом й старанністю називається тилава, а практика правильної вимови називається таджвид. Деякі мусульмани не знають арабської мови й учаться читати Священне Писання, не розуміючи його змісту. Поступово просуваючись у вивченні ісламу, вони почнуть розуміти зміст Корана й побачать, що як утримуються в ньому одкровення благотворно впливають на їх власне життя.

Коран ніколи не залишають на столі, де на нього може бути поставлено всі що завгодно! Багато мусульман, особливо в країнах з розвиненим друкарством, знають, що ці переклади піддаються випадковому, недбалому обігу в магазинах, бібліотеках і школах.

Якщо Коран - це святе письмо мусульман (тобто надхненне богом) то святим переказом (автор - людина) є Суна - збірка переказів. Вона містить приклади з життя Мухаммеда як зразок та керування для всього мусульманського загалу та кожного мусульманина зокрема, як виток відомостей про те, яка поведінка, думка до вподоби Аллаху.

У звичайному лексіконі "суна" може означати правильні, від-повідаюні Суні вчинки. "Суна"- (араб.) звичай, приклад. Існує 4 канвнічних збірки сун, укладених в IX ст.

ШАРІАТ (араб.) - правильний шлях до мети.

Це комплекс юридичних норм, принципів і правил поведінки, дотримання яких означає що людина веде праведне життя, угодне Аллаху.

Шаріат вважається божественним законом, що доведений до людей через Коран. Реально шаріат реалізується на практиці в ісламському суді.

Вважається що в шаріаті маються відповіді на будь-які запи-тення, передбачені правила поведінки на всі випадки життя. В масовій свідомості шаріат сприймається як ісламський спосіб життя.