2.2. Система показників у соціальній статистиці

Статистичні показники в соціальній статистиці відігра­ють найважливішу роль у пізнанні й оцінюванні розвитку соці­альних процесів у суспільстві.

Соціальні показники — це статистичні показники, що грун­туються на спостереженнях і мають, як правило, кількісний характер; вони передають певну інформацію про досліджувані сторони громадського життя або зміни, що відбуваються в ній.

Соціальний показник є вельми змістовним і широко застосо­вуваним поняттям. Воно наповнюється конкретним змістом під час вивчення процесів і явищ громадського життя, їх властивос­тей і форм виявлення.

Соціальні показники безпосередньо відбивають кількісні сто­рони соціальних процесів, що тісно пов'язані з їх якісним станом. Отже, соціальні показники — це кількісно-якісні поняття. На­приклад, показник сукупних грошових доходів домашнього гос­подарства характеризує не лише їх розмір, але і якісну сторону рівня життя, дозволяє віднести це домогосподарство до розряду бідних, середнього добробуту або багатих.

Соціальна статистика вивчає соціальні процеси в умовах кон­кретного місця і часу їх виявлення. Тому кожний соціальний по­казник крім кількісно-якісної містить і просторово ченість. Наприклад, у І кварталі 2000 року у великих містах України частка населення віком 22 роки і старшого з повною ви­щою освітою становила 23,4 %'. Тут якісною визначеністю соці­ального процесу — освіти населення — є населення віком 22 ро­ки і старше з повною вищою освітою; кількісна визначеність -23,4 %; просторова визначеність — великі міста України; часова визначеність — І квартал 2000 року.

Соціальне життя суспільства характеризується розмаїттям про­цесів і явищ, в яких беруть участь різні об'єкти. Ці процеси та об'єкти мають різні ознаки, властивості та якості, а тому для їх характеристики доводиться залучати численні конкретні соціаль­ні показники.

Соціальні показники, що характеризують певні процеси та яви­ща громадського життя, можуть стосуватися однієї людини, певної групі людей або суспільства в цілому. Відповідно до цього розріз­няють показники індивідуальні та зведені (групові та загальні).

Показники, що характеризують соціальне життя суспільства на частині території країни, називаються регіональними, або те­риторіальними, по країні в цілому — сукупними. Регіональні і зведені соціальні показники визначаються в результаті обробки (узагальнення) великих обсягів інформації про конкретний про­цес або явище, яку дістають у результаті статистичного спосте­реження. Ці показники дозволяють виявляти закономірності та тенденції, що притаманні соціальним процесам.

У кожному розділі соціальної статистики використовуються свої показники, які характеризують соціальні процеси, що їх до­сліджує цей розділ, наприклад рівень життя населення. Проте знаходження численних розрізнених показників ще не вирішує завдання комплексного вивчення соціального життя суспільства. Оскільки соціальні процеси в суспільстві взаємозалежні, більш того — значною мірою зумовлені станом економіки і системою розподілу матеріальних благ і послуг, цілісна картина соціально­го життя може бути відтворена лише за умови, що й соціальні показники відбивають ці зв'язки, тобто утворюють цілісну, взає­мозалежну й логічну систему показників.

Ця система складається з окремих підсистем показників, які характеризують різні сторони соціального життя суспільства, на­приклад економічну активність і зайнятість населення, освіту і розподіл доходів, споживання матеріальних благ і послуг, проце-

си здобуття освіти та охорони здоров'я, політичну і громадянську активність населення і т. ін. Наполегливо ведуться роботи з ме­тою побудувати інтегральні показники, що дозволяли б діставати узагальнену характеристику соціального життя суспільства і да­вали змогу порівнювати соціальний розвиток різноманітних країн і регіонів між собою. Прикладом побудови такого показника є «ін­декс людського розвитку», застосовуваний у світі для порівняння рівня життя в різних країнах.

Управлінням соціальної статистики Держкомстату України для визначення рейтингу регіонів за рівнем життя населення за інтег­ральній показник беруть «загальний композиційний індекс»¹.

Розробка соціальних показників є доволі складним і відпові­дальним процесом, який передбачає збір вихідних статистичних даних із багатьох джерел їх надходження, обробку цих даних і подання їх у вигляді, зручному для використання.

Під час розробки та використання соціальних показників завжди слід пам'ятати про те, що статистична інформація за певних умов може приховувати в собі небезпеку, оскільки її можна використову­вати як для правильного, так і для викривленого відбиття реальної дійсності. Лише ті показники, які знайдено в результаті методоло­гічно обґрунтованих досліджень, можуть нести в собі об'єктивну інформацію і використовуватися для характеристики соціального життя суспільства. При цьому вони повинні мати такі властивості:

• достовірність — будуватися на підставі критеріїв, які під­ даються чіткому визначенню і можуть реально виконувати свою функцію вимірювання намічених параметрів і об'єктивно відби­ вати соціальну реальність;

• надійність — забезпечувати знаходження реальних харак­ теристик соціальних процесів і задовольняти потреби різних ко­ ристувачів;

• послідовність вимірів у реальному масштабі часу — бути придатними для виявлення закономірностей і тенденцій розвитку соціальних процесів, а також для оцінювання реалізації програм соціальної політики та рівня соціального розвитку суспільства;

• здатність до дезагрегації — давати змогу відшукувати ін­ формацію про соціальне життя не лише всього суспільства в ці­ лому, а й окремих соціальних груп та індивідів;

політичну і соціальну актуальність — розширювати уявлення про проблеми, які існують у суспільстві і на вирішення котрих необхідно прямо або посередньо впливати за допомогою полі­тичних заходів;

* незалежність — бути вільними від впливу на них будь-яких інтересів, здатних привести до перекручування справжнього ста­ну справ.

Для знаходження соціальних показників у соціальній статис­тиці застосовують усі відомі статистичні методи збору, групу­вання й обробки статистичної інформації. Найширше застосову­ються типологічні групування, методи аналізу структур, фактор­ний аналіз, індексний метод, методи вимірювання та оцінювання зв'язків між соціальними явищами та методи дослідження дина­міки соціальних процесів. Особливості застосування конкретних статистичних методів під час вивчення соціального життя суспі­льства розглядаються в наступних розділах підручника.

Соціальні показники використовуються з різною метою. Вони дають можливість конкретними кількісними значеннями схарак­теризувати досліджуваний стан соціального життя суспільства і зміни, що відбуваються в ньому. Такі показники допомагають зрозуміти, чому спостерігається саме такий стан соціального життя або чому в ньому відбулися певні зміни. І, нарешті, вони використовуються для оцінювання результатів та ефективності здійснюваної в суспільстві соціальної політики.

Соціальні показники та інша аналітична інформація, що сто­сується суспільства, застосовуються під час вирішення будь-якого соціально-економічного або політичного питання. З ураху­ванням даних соціальної статистики приймаються рішення з ва­жливих питань економіки та державної політики. Це пояснюється тим, що із соціальними процесами стикаються і взаємодіють всі інші процеси, що відбуваються у суспільстві. Ці зв'язки різні за змістом, інтенсивністю, сталістю, засобами реалізації тощо. Звід­си випливає: соціальна статистика має забезпечувати суспільство достовірною, об'єктивною, точною і своєчасною інформацією про соціальні процеси.

Матеріали соціальної статистики застосовуються на різних рів­нях: по країні в цілому, за адміністративно-територіальними утво­реннями (регіонами, областями, районами), окремими населени­ми пунктами, галузями соціальної сфери, господарськими об'єд­наннями та окремими підприємствами. На різних рівнях управ­ління висуваються різні вимоги до соціальної інформації. З пере­ходом до більш значних територіальних одиниць ускладнюється коло завдань із прогнозування соціальних процесів та розробки довгострокових комплексних програм розвитку, вивчення меха-

33

ня різних завдань. Наприклад, у разі побудови класифікації щодо населення за фасети можна брати стать, національність, рідну мову, громадянство, сімейний стан і т. ін. Місткість таких класи­фікацій визначається кількістю фасетів та кількістю значень ознак у кожному фасеті.

Завдяки розробленню та застосуванню стандартних класифі­кацій забезпечуються адекватний опис економіки й соціальної сфери, а також інформаційна сумісність статистичних даних на національному, регіональному і міжнародному рівнях. Застосо­вуючи класифікації, статистичну інформацію у процесі її збору й обробки упорядковують й уніфікують за певними напрямками згідно з межами класифікаційних угруповань.

Нині існує понад 60 міжнародних статистичних класифікацій (див. дод.1).

Методологічні принципи міжнародних стандартних класифі­кацій беруть за основу, розробляючи аналогічні національні кла­сифікації з урахуванням відповідних особливостей економічного та соціального розвитку.

Структури конкретних класифікацій розглядаються в окремих розділах підручника на прикладах їх використання для аналізу соціального життя суспільства. Зазначені класифікації дають змогу діставати не лише загальні показники соціального життя, а й док­ладніші його характеристики, які відшукують спираючись на структурні, динамічні та структурно-динамічні угруповання, утво­рені за однією або кількома класифікаційними ознаками. Класи­фікаційні ознаки та їх градації, що застосовуються під час опра­цювання матеріалів вибіркових обстежень, наведені в дод. 2.

ОБ'ЄКТИ СОЦІАЛЬНОЇ СТАТИСТИКИ ТА ЇХ ХАРАКТЕРИСТИКИ

РОЗДІЛ З