Населення як об'єкт соціальної статистики

3.1. Соціальна статистика і населення

Населення в цілому, його різні соціально-демографічні групи та окремі особи є неодмінними учасниками будь-якого со­ціального процесу. Тому статистичні характеристики соціальних процесів і явищ були б неповними без урахування чисельності та структури тих груп населення, які беруть у них участь. Виробити ефективну соціальну політику без глибоких знань про її об'єкт, тобто про населення, також неможливо.

Інформація про населення потрібна для вивчення будь-якої соціальної проблеми або будь-якого соціального аспекту життя суспільства. Не можна ефективно здійснювати соціальний захист населення, не маючи конкретної інформації про чисельність і склад тих його прошарків, які потребують цього захисту (пенсіо­нери, безробітні, багатодітні сім'ї, інваліди та ін.). Неможливо дістати об'єктивні характеристики споживання матеріальних благ і послуг без врахування обсягу і структури потреб у різних груп населення, а також чисельності цих груп. Інформація про чисельність дітей дошкільного та шкільного віку дає змогу більш об'єктивно визначати темпи розвитку системи освіти. Знати чи­сельність працездатного населення необхідно для оцінювання його економічної активності та зайнятості.

З огляду на сказане соціальна статистика, вивчаючи соціальні процеси та явища, неодмінно спирається на інформацію про гру­пування населення за демографічними, соціальними, професій­ними, етнічними й територіальними ознаками. Для соціальної статистики велике значення мають угруповання населення за статтю, віком, національністю, рідною та розмовною мовою, сі­мейним станом, складом сім'ї, освітою, професією, заняттям, при-належністю до галузі економіки, рівнем доходів і споживання і т. ін. Для вирішення багатьох соціальних завдань доводиться поділяти населення на міських і сільських жителів, жителів великих міст. Кожне з цих угруповань може використовуватися окремо для харак­теристики населення як об'єкта соціальних процесів, а також у різ­них комбінаціях з угрупованнями, утвореними за іншими ознаками. Одиницями спостереження під час вивчення населення є людина, сім 'я, домашнє господарство і населений пункт. Ос­новним джерелом даних про населення є його переписи, що проводяться, як правило, один раз на 10 років.

Матеріали останнього (1989) перепису населення, дали відпо­віді на запитання про стать, вік, постійне місце проживання, сімейний стан, національність, мову, освіту, тип навчального закладу, види занять, джерела доходу, кількість народжених у період між переписами дітей, житлові умови населення.

У періоди між переписами можуть здійснюватися вибіркові соціально-демографічні обстеження населення, так називані мік-ропереписи. їх програмою може передбачатися ширше коло важ­ливих для дослідження соціальних процесів запитань: стать; дата народження і число років, що виповнилися; приналежність до національності, народності або етнічної групі; мова, котрою пе­реважно користуються вдома, у навчальному закладі, на роботі; освіта; джерело засобів існування; загальна сума доходу, вклю­чаючи всі надходження за місяць, що передує обстеженню; ос­новне місце роботи; становище в занятті (робота за наймом, ро­бота не за наймом, член домашнього господарства, що безопла­тно працює, роботодавець із залученням найманих робітників, безробітний, служитель культу, військовослужбовець); тип і при­належність житлового приміщення, його розміри і число кімнат.

Найважливіші характеристики населення щорічно обчислю­ються на підставі матеріалів перепису та поточного обліку при­родного і механічного руху населення. Статистика природного руху населення базується на реєстрації актів громадянського ста­ну в загсах. Форми запису про народження, смерть, шлюб і роз­лучення містять доволі широке коло показників, що дають змогу утворювати багато різних їх угруповань з метою поглибленого аналізу демографічної ситуації у країні. Повнота врахування ме­ханічного руху населення залежить від реєстрації населення, що прибуло та вибуло в конкретній місцевості. Джерелами інформа­ції про механічний рух населення в міжпереписні періоди є дані паспортних столів, органів внутрішніх справ, сільської адмініст­рації про реєстрацію (прописку) громадян.

38

Деякі відомості про населення можна почерпнути з окремих видів статистичної звітності. Це, здебільшого, дані про чисель­ність окремих категорій населення: осіб, зайнятих у різних галу­зях економіки; пенсіонерів і інвалідів; учнів у навчальних закла­дах усіх типів; дітей у дошкільних установах; відвідувачів музеїв і т. ін. Недолік цих відомостей полягає в тому, що вони не відби­вають структури розглядуваних груп населення.

У матеріалах переписів, що публікуються, є інформація про населення по країні в цілому та за окремими її регіонами, про мі­ське і сільське населення. Матеріали переписів населення і роз­рахункові дані на початок кожного року в періоди між переписа­ми є інформаційною базою, яка містить відомості про генеральну сукупність населення певної території. Дані цієї інформаційної бази є основою для проведення дослідження будь-якої соціальної проблеми і використовуються для проектування вибіркових су­купностей, оцінювання репрезентативності результатів обсте­жень і поширення даних, здобутих у результаті вибіркових об­стежень, на генеральну сукупність.

Соціальна статистика у своїх дослідженнях стикається з двома масивами інформації. З одного боку це інформація про чисель­ність і склад населення, з іншого — про виробництво і спожи­вання різних матеріальних благ і послуг. Ці масиви інформації є цілком автономними, що породжує певні проблеми в дослідженні соціальних процесів. Річ у тому, що інформація про виробництво і споживання матеріальних благ і послуг подається, як правило, у вигляді загальних підсумків, через що лишається невідомою по­ведінка тих чи інших груп населення як споживачів. З'ясувати це можна лише спеціальними вибірковими обстеженнями та різного роду моніторинговими дослідженнями, під час яких вдається уз­годжувати інформацію про споживання та про особистісні харак­теристики населення.

Прикладом такого підходу до узгодження різнорідних масивів інформації є регулярні вибіркові обстеження умов життя домаш­ніх господарств. Матеріали цих обстежень дають змогу вивчати питання споживання товарів і послуг, як у цілому по всій су­купності населення, так і за різними соціально-демографічни­ми групами. За потребою здійснюються одноразові обстеження з інших актуальних проблем соціального розвитку суспільства. Проте яких би питань не торкалися такі обстеження, для їх ор­ганізації, проведення та використання результатів потрібні ві­домості про чисельність і структуру населення конкретних те­риторій.

різниця між кількістю прибулих на дану територію і кількістю вибулих за її межі протягом того самого періоду часу:

Лот = Я - В,

де П і В — чисельність відповідно прибулого та вибулого насе­лення.

Якщо сальдо міграції на певній території додатне (кількість

прибулих перевищує кількість вибулих), то на цій території від­бувається механічний приріст населення; якщо спостерігається протилежна картина, говорять про механічний відплив населення. Залежно від завдань, які доводиться вирішувати під час ви­вчення соціальних процесів, розглядають показники постійного

і наявного населення.

Постійне населення складається з усіх осіб, які постійно ме­шкають у момент перепису на певній території, у тому числі й тимчасово відсутніх. До наявного населення відносять усіх осіб, які перебувають у момент перепису на розглядуваній території,

зокрема й тимчасово.

Наприклад, аналізуючи забезпеченість населення певної тери­торії житлом, беруть до уваги лише постійне населення, а оці­нюючи можливості транспорту, торговельної мережі, готельного комплексу тощо, ураховують усе наявне населення. Такі дані особ­ливо важливі, коли йдеться про населені пункти зі значною кіль­кістю тимчасових мешканців (курортна місцевість, селища з вах­товим методом роботи й т. ін.).