Негативні наслідки імпорту інститутів.
Інституціональні технології, як і виробничі, слід віднести до суспільних благ. Проте на відміну від останніх, наслідки впровадження нового інституту можуть бути неоднаковими для різних груп економічних агентів: «позитивним» для однієї групи і «негативним» — для іншої. Виходячи з цього, позитивний попит на інститути, що пред'являється однією групою, нерідко супроводжується негативним попитом з боку іншої, і, відповідно, опором впровадженню нового інституту, що веде до зростання трансформаційних і трансакційних витрат.
Сумарний попит на інститут як результат підсумовування позитивного і негативного попиту на певний інститут відбивається у витратах держави по підтримці відповідної норми і у витратах, які несуть її порушники.
Чим більше по абсолютній величині негативний попит на інститут, тим (за інших рівних умов) вище трансформаційні витрати його впровадження і витрати, пов'язані з підтримкою вже впровадженої норми, унаслідок масового опору реформі: навіть меншість, нерідко здатна перешкодити реформі або принципово спотворити її ідеї при практичній реалізації.
Відсутність інституціональних змін свідчить про те, що переважна більшість суб'єктів не зацікавлена в перегляді «правил гри», що діють, оскільки будь-які зміни пов'язані для них з додатковими витратами.
Як показує практика, імпорт інститутів з розвинених країн в ті, що розвиваються і перехідні відбувається зовсім не гладко, супроводжуючись цілим комплексом негативних наслідків, викликаних відмінностями в інституціональному середовищі країни-експортера і країни-імпортера.
1. Нерідко реформатори схильні запозичувати найбільш передові інститути, прагнучи прискорити інституційний розвиток до 2-3 років, тоді як в природних умовах даний інститут розвивався десятиліттями. Це прагнення якраз і приводить до помилок.
2. Окрім вищеописаних негативних наслідків слід виділити так званий парадокс передачі, суть якого в тому, що в результаті передачі інститутів (ефективних технологій) країна-експортер може виграти за рахунок країни-імпортера.
Як приклад можна розглянути лібералізацію зовнішньої торгівлі. Як показує практика, у разі двох конкурентних економік миттєвий перехід до вільної торгівлі завжди взаємовигідний. Ситуація змінюється, якщо один ринок неконкурентоздатний.
3. «Позаплановий» імпорт неефективних інститутів. Як показала практика реформ на Україні, в процесі імпорту ефективних для економічної системи інститутів були «успішно» впроваджені інститути, зовсім не сприяючі її ефективності, тобто таких що приводять до зростання трансакційних витрат її функціонування. Це відбулося з тієї причини, що реформатори займалися «блоковим» впровадженням інститутів, без аналізу не тільки частин окремого інституту, але і «пропускаючи» іноді цілі неефективні інститути.
Таким чином, створюються сприятливі умови для імпорту неефективних інститутів в блоці з ефективними.
4. І, нарешті, економічна система може потрапити в інституційну пастку — феномен, який заслуговує докладнішого розгляду.