- •Загальні вказівки
- •Фахові тексти
- •1. Максимизация потребления максимизирующая производство уровень занятости а следовательно и благосостояние общества.
- •Завдання до текстів
- •Зауваги до завдань Правила милозвучності (позиційні чергування)
- •Дещо з правопису слів іншомовного походження
- •Родовий відмінок однини іменників чоловічого роду (II відміна)
- •Орудний відмінок іменників III відміни
- •Рекомендована література
Завдання до текстів
1. Перекладіть текст українською мовою, дотримуючись правила милозвучності. У чому його суть?
2. В українському варіанті тексту:
а) поясніть значення та правопис підкреслених слів іншомовного походження (подайте їх у початковій формі);
б) поясніть закінчення іменників чоловічого роду (II відміна) у родовому відмінку однини;
в) поясніть правопис іменників III відміни в орудному відмінку однини;
г) поставте розділові знаки у виділеному реченні й поясніть їх;
Ґ) випишіть фахові терміни з тексту й поясніть їх.
Зауваги до завдань Правила милозвучності (позиційні чергування)
Звуки в словах та реченнях організовуються так, щоб їх було легко вимовляти, щоб вони були розбірливі для того, хто слухає. Це одна з найважливіших умов милозвучності української мови. Цій вимозі підпорядковані всі українські слова, і далеко не завжди – запозичені. Наприклад: пункт (нім.), інстинкт (лат.).
Українська мова уникає насамперед збігу голосних, а потім – збігу приголосних. Причому пауза важить як приголосний. Найуживанішим засобом милозвучності є чергування і – й, у – в, які виступають як сполучник, прийменник або як перша літера слова, та прийменників з – із – зі(зо).
Чергування У – В, І – Й може відбуватися, коли це не змінює значення слова: впасти – упасти. учитель – вчитель, увесь – весь, упроваджувати – впроваджувати; імовірно – ймовірно, ішлося – йшлося.
1. У, І пишеться:
на початку речення перед приголосним: Увійти до кімнати; У місті було свято; І смеркає, і світає, день божий минає (Т. Шевченко). Ідуть дівчата в поле жати (Т. Шевченко);
між приголосними: наш учений; залишились у сусіда; ніч і день;
завжди перед В, Ф та буквосполученнями ЛЬВ, СВ, ТВ, ХВ тощо: сиджу у вагоні, події у світі;
після паузи перед приголосним: Це трапилося... у Луганську; зустрів друга, учителя зі Львова. Все йде, все минає – і краю немає (Т. Шевченко).
2. В, Й уживається:
на початку речення перед голосним: В Алчевську працює мій товариш; Й уранці я не зміг відпочити;
між голосними: Я вчуся в Алчевську; Оце й уся робота;
після голосного перед приголосним (крім В, Ф, буквосполучень ЛЬВ, СВ, ХВ тощо): І чуєм бога в небесах (Т. Шевченко). Його ймення було відоме.
3. З уживається:
перед голосним незалежно від закінчення попереднього слова: Іспит з української мови; розподілили з урахуванням ситуації;
перед приголосними (крім С, Ш) або сполученням приголосних після голосного: документи з методики; перші з десяти екземплярів.
4. ІЗ уживається:
Переважно між свистячими й шиплячими (3, С, Ц, Ч, Ш) та між групами приголосних (після них або перед ними): Вийшов із тьмяної кімнати. Устав із сходом сонця; Із двох примірників.
5. ЗІ вживається:
Перед сполученнями приголосних, коли першими виступають З, С, Ц, Ч, Ш, незалежно від закінчення попереднього слова: Останні зі ста виробів; підійшов зі збірником вправ; повернувся зі школи.
6. ЗО вживається:
завжди при числівниках ДВА, ТРИ: зо два дні; позичив зо три сотні;
при займеннику МНОЮ: зо мною.
Можлива також форма зі: зі мною