Дещо з правопису слів іншомовного походження

Іншомовні слова пишуться за принципами української орфогра­фії – морфологічним, фонетичним, традиційним.

Написання Й, І, Ї підлягає фонетичному принципу.

1. И пишеться:

• у загальних назвах після Д, Т, З, С, Ц, Ж, Ч, Ш, Р (правило “дев’ятки”) в основах слів перед наступною приголосною (крім Й): юрист, фізика, циркуль, джип, диплом, математика;

• після всіх інших приголосних у загальних назвах пишеться И чи Ї (залежно від вимови): вимпел – вібрація, гігієна – гиря, кінематограф – китобій.

2. І пишеться:

• на початку слів: інститут, іонізатор, Ія;

• у кінці невідмінюваних слів: таксі, журі;

• у загальних назвах після Б, П, В, Н, Ф, Г, К, X, Л, Н перед наступним приголосним: бізнес, графік, хімія;

• в іменниках, що закінчуються на -ія: індустрія, еволюція;

• після префікса дез-: дезінфекція, дезінтегратор.

3. Ї пишеться:

Після букв, що позначають голосні: альтруїзм, колоїди.

4. Є пишеться:

• після Е, І, Ї, Ь, апострофа: ієрархія, конвеєр, кур'єр, портьєра;

• на початку слова пишеться Е чи Є (залежно від вимови): експозиція – євразієць, експромт – Європа.

5. Е пишеться:

• після голосного крім і: поезія, Рафаель (але траєкторія);

• після твердих приголосних: декан, лекція, мер, інтелект;

• у префіксах де-, ре-: дестабілізація, регенерація.

6. Подвоєння приголосних:

• у власних назвах (та похідних від них), коли воно наявне в мові – першоджерелі: Калькутта – калькуттський, Голландія – голландський;

• при збігу однакових приголосних на стику префікса й кореня, якщо в мові вживається паралельне непрефіксальне слово: іррадіація (бо є радіація), імміграція (бо є міграція), інновація (бо є новація).

Подвоєння зберігається в таких загальних назвах: бонна, брутто, ванна, манна, мотто, нетто, панна, пенні, тонна, білль булла, вілла, дурра, мірра, тратта.

У всіх інших випадках у загальних назвах приголосні не подвоюються: асиміляція, ват, клас, група.

7. М'який знак в іншомовних словах:

Після Д, Т, З, С, Л, Н, що позначають м’які приголосні, перед Я, Ю, Є, Ї, ЙО при роздільній вимові: Ньютон, мільярд, мільйон.

8. Апостроф у словах іншомовного походження (за наявності роздільної вимови):

• перед Я, Ю, Є, Ї після губних (б, п, в, м, ф), шиплячих (ж, ч, ш), приголосних (г, к, х, р): інтерв’ю, комп’ютер, миш’як, Х’юстон, Ак’яб, Фур’є;

• перед Я, Ю, Є після префіксів на твердий приголосний: об’єм, кон’юнктура, ад’єктивація.

Родовий відмінок однини іменників чоловічого роду (II відміна)

Залежно від значення іменники чоловічого роду мають закінчення:

- а (тверда та мішана групи);

- я (м’яка група).

1. Назви осіб, власні імена та прізвища: промо́вця, робітника́, студе́нта, тес­ляра́, учи́теля; Андрі́я, Шевче́нка; також назви персоніфікованих предметів та явищ: Ві́тра, Моро́за, Тума́на, Гра́да.

2. Назви тварин і дерев: бобра́, во́вка, ду́ба, кілка́, коня́, пса́, кле́на, я́сена, горі́ха, я́вора, евкалі́пта.

3. Назви чітких предметів, речей: замка́, малю́нка, ножа́, піджака́, плаща́, портфе́ля.

4. Назви населених пунктів: Берлі́на, Ві́дня, Жито́мира, Ки́єва, Ло́ндона, Лу́ць­ка, Льво́ва, Ми́ргорода, Пари́жа, Ізмаї­́ла, Ха́ркова.

5. Інші географічні назви з наголосом у Р. відмінку на кінцевому складі, а також із суфіксами присвійності -ов, -ев, (-єв), -ин, (-їн): Дінця́, Псла́, Дністра́, Іртиша́, Колгу́єва, Орла́, Те́терева, Пско́ва, Дніпра́.

6. Назви мір довжини, ваги, площі, одиниць енергії, напруги: гекта́ра, гра́ма, центне́ра, ме́тра, мі́сяця, відсо́тка, ти́жня (але: ві́ку, ро́ку), джо́уля, ба́йта; назви місяців і днів тижня: вівто́рка, жо́втня, листопа́да; назви грошових одиниць: гро́ша, до́лара, черві́нця, фу́нта сте́рлінгів, карбо́ванця; числові назви: мільйо́на, деся́тка.

7. Назви машин і їх деталей: автомобі́ля, ди́зеля, комба́йна, мото́ра, по́ршня, тра́ктора.

8. Терміни іншомовного походження, що означають елементи будови чогось, конкретні предмети, геометричні фігури та їх частини: карни́за, е́ркера, по́ртика, ка́ртуша; а́тома, като́да, ко́нуса, ра́діуса, ро́мба, сегме́нта, се́ктора, си́нуса, шкі́ва тощо, а також українські суфіксальні слова-терміни: відмі́нка, дода́тка, займе́нника, трику́тника, чисе́льника, числі́вника (але: ви́ду, ро́ду, си́нтаксису, скла́ду, спо́собу).

Примітка. Без зміни значення слова припускаються паралельні закінчення в таких іменниках: стола́ й сто́лу, плота́ й пло́ту, моста́ й мо́сту парка́на й парка́ну, полка́ й по́лку, двора́ й дво́ру.

Увага! Зміна закінчення впливає на значення слова у таких іменниках:

а́кта (документ) – а́кту (дія);

раху́нка (документ) – раху́нку (дія);

папе́ра (документ) – папе́ру (матеріал);

інструме́нта (одиничне) – інструме́нту (збірне);

буряка́ (одиничне) – буряку́ (збірне);

ка́меня (одиничне) – ка́меню (збірне);

со́няшника (одиничне) – со́няшнику (збірне);

ва́ла (деталь) – ва́лу (насипу);

по́яса (предмет) – по́ясу (просторове);

кли́на (деталь) – кли́ну (просторове);

бло́ка (деталь) – бло́ку (об'єднання);

елеме́нта (деталь) – елеме́нту (абстрактне);

апара́та (прилад) – апара́ту (установа);

алма́за (коштовність) – алма́зу (мінерал);

те́рміна (слово) – те́рміну (строк);

Алжи́ра (місто) – Алжи́ру (країна);

бо́ра (свердло) – бо́ру (хімічний елемент);

бо́рта (частина одягу) – бо́рту (судна);

фа́ктора (маклер) – фа́ктору (чинник);

листопа́да (місяць) – листопа́ду (процес);

ба́ла (одиниця виміру) – ба́лу (вечір);

була́та (зброя) – була́ту (сталь);

листа́ (поштовий) – ли́сту (збірне);

ста́на (техн.) – ста́ну (муз. та ін).

- у (тверда та мішана групи);

- ю (м’яка група).

1. Коли означають речо­вину, масу, матеріал: азо́ту, асфа́льту, борщу́, во́дню, ча́су, ква́су, льо́ду, ме́ду, си́ру, спи́рту, ки́сню (але: хлі́ба, вівса́).

2. Збірні поняття: анса́мблю, га́ю, а́тласу, батальйо́ну, вишняку́, гу́рту, зага́лу, капі­та́лу, карава́ну, катало́гу, ко́дексу, колекти́ву, лі́су, орке́стру, па́рку, по́лку, рема­не́нту, те́ксту, ро́ю, са́ду, сушняку́, това́ру, то́му, трі­умвіра́ту, хо́ру; назви рос­лин, кущів, плодових дерев: барві́нку, бузку́, буркуну́, го­ро́ху, звіробо́ю, молоча́ю, оче­ре́ту, чагарнику́, шавлю́, яч­ме́ню; рене́ту, ка́львілю, ренкло́ду, макінто́шу.

3. У другій частині складених топонімів, які є іменниками: Зеле́ного Га́ю, Кра́сного Лима́ну, Криво́го Ро́гу, Черво́ного Ста́ву, Широ́кого Я́ру тощо.

4. Назви будівель, споруд, приміщень та їх частин: вокза́лу, Ґа́нку, даху́, заво́ду, за́лу, за́мку, кана́лу, метрополіте́ну, коридо́ру, магази́ну, мо́лу, пала́цу, по́верху, сара́ю, ти́ну, універма́гу, ши́нку (але з наголо­сом на закінченні: бліндажа́, гаража́, куреня́, млина́, хліва́).

5. Назви установ, закладів, організацій та їх підрозділів: інститу́ту, клу́бу, шта́бу, коміте́ту, декана́ту.

6. Назви явищ природи: вогню́, ві́тру, гра́ду, жа́ру, землетру́су, моро́зу, хо́лоду, і́нею, снігопа́ду.

7. Назви почуттів, відчуттів та хвороб: бо́лю, гні́ву, жалю́, стра́ху, ка́шлю, гри́пу.

8. Значення місця, простору: абза́цу, байра́ку, кра́ю, лима́ну, лу́гу, майда́ну, ро́ву, ручаю́, сві́ту, ури́вку, я́ру (але: горба́, ху́тора, бе́рега та зменшені форми на - к: ліска́, майда́нчика, ставка́).

9. Терміни іншомовного походження (хімічні або фізичні процеси): ана́лізу, і́мпуль­су, си́нтезу, ферме́нту, літе­ратурознавчі терміни: альмана́ху, е́посу, жа́нру, мі́фу, сти́лю, сюже́ту, о́бразу.

10. Назви ігор, танців і видів спорту: футбо́лу, те́нісу, хоке́ю; та́нцю, танку́, краков'я́ку (але: гопака́, козачка́).

11. Назви процесів, станів, властивостей, ознак, формацій, явищ суспільного життя, загальних і абстрактних понять: авра́лу, бі́гу, ви́нятку, га́ласу, дисона́нсу, догма́ту, доста́тку, і́спиту, е́кспорту, е́кскурсу, ідеа́лу, інтере́су, кано́ну, конфлі́кту, кри́ку, ля́пасу, міражу́, ма́ксимуму, моме́нту, при́нципу, проҐре́су, реалі́зму, проце́су, ре́йсу, ремо́нту, ри́тму, ру́ху, світо́гляду, со́рту, спо́рту, спо́собу, сти́ду, сто́гону, то́лку, хи́сту, шу́му (але: ривка́, стрибка́, стусана́).

12. Складні безсуфіксні слова (крім назв істот): водого́ну, вододі́лу, живо́пису, манускри́пту, родово́ду, руко́пису, суходо́лу (але: паропла́ва, електрово́за).

13. Більшість префіксальних іменників (окрім назв істот): ви́бою, ви́падку, ви́слову, від­бо́́ю, ві́дгуку, заробі́тку, зато́ру, за́пису, о́піку, по́буту, по́штовху, прибу́тку, при́кладу, у́сміху, у́спіху.

14. Назви річок (окрім зазна­чених у п. 5 на -а, -я), озер, гір, островів, півостровів, країн, областей, р女онів і т. ін.: Аму́ру, Бу́гу, Ґа́нгу, До́ну, Дуна́ю, Єнісе́ю, Ні́лу, Ре́йну, Се́йму, Байка́лу, МічиҐа́ну, Сві́тязю; Алта́ю, Ельбру́су, Памі́ру; Кі́пру, Родо́су, Кри́ту; Алжи́ру, Єги́пту, Кита́ю, Іра́ку, Казахста́ну, Донба́су, Ельза́су, Кавка́зу, Сибі́ру.