- •6.030601«Менеджмент» та 6.140101«Готельно-ресторанна справа»
- •Київ нухт 2011
- •Тема 1. Зовнішньоекономічна діяльність суб’єктів ринкових відносин
- •1. Об’єкти зовнішньоекономічної діяльності
- •2. Суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності
- •Основні напрями розвитку зовнішньоекономічної діяльності
- •Тема 2. Регулювання зовнішньоекономічної діяльності
- •Сутність регулювання зовнішньоекономічної діяльності
- •2. Заходи, що спрямовані на розвиток зовнішньоекономічної діяльності
- •3. Національні органи регулювання зовнішньоекономічної діяльності
- •Міжнародні органи регулювання зовнішньоекономічної діяльності
- •Методи регулювання зовнішньоекономічної діяльності
- •Тема 3. Поняття та види комерційних операцій. Особливості здійснення зовнішньоторговельних операцій
- •1. Зміст комерційних операцій та їх різновиди
- •Характерні особливості реалізації комерційних операцій
- •Експортно-імпортні операції
- •Реекспортні та реімпортні операції
- •Міжнародні орендні операції
- •Тема 4. Операції зустрічної торгівлі
- •Операції натурального обміну
- •Операції з давальницькою сировиною
- •Операції з викупу застарілої техніки
- •Операції поставки на комплектацію
- •Операції, що передбачають участь продавця у реалізації продукції покупця
- •Операції в рамках промислового співробітництва
- •Тема 5. Організаційні форми здійснення зовнішньоторговельних операцій
- •Міжнародні торги
- •Міжнародні біржі
- •Міжнародні аукціони
- •Тема 6. Підготовка зовнішньоторговельних операцій
- •Маркетингове дослідження зовнішнього ринку
- •Пошук, вибір та встановлення контакту із закордонним партнером
- •Аналіз та проробка конкурентних матеріалів
- •Складання конкурентного листа та розрахунок експортних/імпортних цін
Операції в рамках промислового співробітництва
Це особливі види зустрічних поставок, до яких можна віднести:
• співробітництво на компенсаційній основі, яке включає прості та складні компенсаційні операції;
• виробниче кооперування, яке виступає у трьох основних формах – підрядного кооперування, договірної спеціалізації або розподілу виробничих програм та спільного виробництва;
• франчайзинг товарів та послуг
Прості угоди про співробітництво на компенсаційній основі передбачають поставку експортером на умовах кредиту комплектного обладнання, ліцензій на використання винаходів та ноу-хау, а також надання ним інжинірингових послуг та подальше (після встановлення та пуску обладнання в експлуатацію) погашення імпортером вартості обладнання, ліцензій, інжинірингових послуг та вартості кредиту зустрічними поставками продукції, виробленої на цьому обладнанні.
Метою простих компенсаційних угод може бути:
• створення нових виробництв, нової продукції; наприклад, спорудження компенсаційних об’єктів для видобутку та переробки корисних копалин у тих країнах, де є корисні копалини, але немає досвіду, фахівців, підприємств, обладнання, технології тощо з їх переробки;
• реконструкція, модернізація, насичення сучасним обладнанням та технологією енергоємних галузей промисловості (целюлозно-паперової, металургійної, нафтохімічної, виробництва мінеральних добрив, конверсійного виробництва тощо).
Недоліком цієї угоди для первісного експортера (постачальника обладнання, виконавця) є вилучення коштів з обігу на тривалий термін – строк здійснення проекту (3, іноді 5 років). Але найбільш складним у компенсаційній угоді є визначення та фіксація цін на продукцію, яка буде поставлятись у майбутньому в рахунок погашення кредиту, тобто компенсуючу продукцію.
Складні компенсаційні угоди, або глобальні чи генеральні угоди – це особливий вид довгострокових (5 – 10 років) великомасштабних (100 млн. дол. США і більше) компенсаційних операцій.
У таких угодах експортер обладнання, який не зацікавлений повністю використовувати компенсуючу продукцію у таких значних обсягах, відмовляється від неї на користь третьої особи, яка в міру реалізації продукції компенсує експортеру вартість обладнання та кредиту.
Таким чином, складна компенсаційна угода носить рамочний, тристоронній характер, і тому іноді така угода називається тристоронньою компенсаційною угодою. Їх виконання супроводжують три контракти.
Складність цієї компенсаційної угоди полягає у виборі партнерів цієї угоди та у їх взаємодії. Особлива увага має приділятися вибору третьої сторони, яка реалізує компенсуючу продукцію. Зазвичай при підготовці та реалізації складної компенсаційної угоди слід використовувати механізм міжнародних торгів (тендерів).
В основу класифікації коопераційних угод доцільно покласти критерії, що найбільш повно відображають характерні риси тієї або іншої категорії таких угод. Теорія й практика коопераційної діяльності на будь-якому рівні розрізняють об’єкт співробітництва, або ту галузь діяльності, у якій воно здійснюється, метод співробітництва, тобто організаційні форми й засоби, а також нормативний апарат, за допомогою яких досягається виконання учасниками кооперації спільно поставлених цілей. Таким чином, як певна система відносин, кооперація повинна класифікуватися на основі обліку двох головних визначників – галузі і методу (або форми) співробітництва.
Основні методи, які використовуються при налагодженні коопераційних зв’язків:
1. Здійснення спільних програм;
2. Договірна спеціалізація;
3. Створення виробничих спільних підприємств (СП).
У рамках першого методу МКП проявляється у двох основних формах: підрядному кооперуванні й спільному виробництві.
Підрядне кооперування – найбільш старий вид виробничих зв’язків у промисловості. Сутність підрядної діяльності полягає в тому, що одна зі сторін угоди (замовник) доручає іншої (виконавцеві) виконання певної роботи відповідно до заздалегідь обумовлених вимог до її виконання щодо строків, обсягів, якості виконання й ін. Підрядне виробниче кооперування має два головні різновиди: «класичний» підряд по виготовленню продукції й підряд по проектуванню й випуску нового продукту.
Другий метод виробничого кооперування укладається в розмежуванні виробничих програм учасників такого роду угод. Відповідно до угод про спеціалізацію договірні сторони прагнуть усунути або зменшити дублювання виробництва, а отже, і пряму конкуренцію між собою на ринку. Найважливіша умова, що надає такого роду угодам про спеціалізацію коопераційний характер, – наявність у ньому положень про тісне співробітництво учасників у формі спільного виробництва звичайно складної продукції, взаємних або однобічних субпідрядних поставок, проведення спільних досліджень і розробок і т.д.
Третій метод виробничого кооперування одержує усе більше широке поширення у світі. Це так звана інтегрована кооперація, коли під єдиною організаційною формою поєднується капітал декількох учасників для досягнення окремих, спільно погоджених цілей.
[1, 2, 7, 8, 9, 15, 20, 43]
Запитання:
Зміст зустрічної торгівлі
Сутність операцій натурального обміну
Основні недоліки бартерних угод
Способи розрахунку замовника з переробником при здійсненні толінгових операцій
Особливості толінгу в Україні
Зміст операцій комерційної компенсації
Особливості авансових закупок
Характеристика співробітництва на компенсаційній основі
Тести:
Розрахунок з переробником в операціях з давальницькою сировиною може здійснюватися:
а) у грошовій формі;
б) у товарній формі (частиною готової продукції);
в) частиною давальницької сировини;
г) всі відповіді вірні;
д) всі відповіді не вірні.
Угоди типу «офсет» передбачають:
а) укладання трьох взаємопов’язаних контрактів;
б) авансові поставки товару;
в) безвалютний обмін товару на товар;
г) всі відповіді вірні;
д) всі відповіді не вірні.
Зустрічні закупки передбачають:
а) укладання трьох взаємопов’язаних контрактів;
б) авансові поставки товару;
в) безвалютний обмін товару на товар;
г) всі відповіді вірні;
д) всі відповіді не вірні.
4. Бартерні операції передбачають:
а) укладання трьох взаємопов’язаних контрактів;
б) авансові поставки товару;
в) безвалютний обмін товару на товар;
г) всі відповіді вірні;
д) всі відповіді не вірні.
5. Угоди типу «світч» передбачають:
а) укладання трьох взаємопов’язаних контрактів;
б) авансові поставки товару;
в) безвалютний обмін товару на товар;
г) всі відповіді вірні;
д) всі відповіді не вірні.
Задача 1
Згідно з укладеним бартерним контрактом, українське підприємство відважило на адресу німецької фірми хутрові вироби, а отримало від іноземного партнера апарат радіотелефонного зв’язку.
Умови до розрахунку
Експортна частина контракту |
Імпортна частина контракту |
||
Контрактна вартість товару |
40000 дол. США |
Контрактна вартість товару |
40000 дол. США |
Курс НБУ на дату відвантаження |
7,3100 грн./ дол. США |
Курс НБУ на дату відвантаження |
7,4536 грн./ дол. США |
Cума обов’язкового збору на митниці приймається |
586 грн. |
Cума обов’язкового збору на митниці приймається |
596,28 грн |
Акцизний збір |
30% |
Акцизний збір |
10% |
Позавиробничі витрати |
600 грн. |
Мито |
10% |
ПДВ |
20% |
ПДВ |
20% |
Завдання:
Визначте ефективність бартерного контракту за наданими умовами.
Задача 2
Замовник іноземна фірма уклала контракт з українською швейною фабрикою. Згідно з контрактом іноземний партнер поставляє 20000 м тканини для пошиття чоловічих сорочок в оцінці по митній вартості 10000 дол. США.
Відповідно до норм виготовлення однієї сорочки передбачені витрати тканини у розмірі 2 м, а середня митна вартість 1 м тканини складає 1,50 дол. США (10000:20000).
Згідно з умовами договору замовник сплачує вартість пошиття сорочок у розмірі 30% від кількості тканини, що імпортується. У відповідності із законодавством України, при ввезенні на територію країни тканини, з неї стягується мито у розмірі 10%.
Курс НБУ на дату митного контролю становить 8,4 грн/дол. США
Завдання:
Визначити суму простого векселя, що буде оформлений при ввезенні давальницької сировини
Обчислити суму платежів, сплачених українським переробником при ввезенні сировини на територію України, що є розрахунком за надані послуги
Визначити ефективність переробки сировини замовника, якщо відомо, що собівартість виробництва 1 сорочки обходиться підприємству у 20,6 грн.
Визначити ефективність переробки сировини, що залишена на підприємстві, як плата за переробку, якщо відомо, що поза виробничі витрати становлять 634 грн., а ціна реалізації 1 сорочки на внутрішньому ринку – 60,7 грн.