Тема 5. Організаційні форми здійснення зовнішньоторговельних операцій

1. Міжнародні торги

2. Міжнародні біржі

3. Міжнародні аукціони

1. Міжнародні торги

Міжнародні торги (тендери) – це змагальна форма закупівлі, при якій покупець оголошує конкурс для продавців з різних країн на товар чи послугу, які би відповідали певним техніко-економічним даним. Існують відкриті, закриті та одиничні тендери. Найбільше тендери розповсюджені на світовому ринку машин і устаткування.

Відкриті торги – ті, на яких беруть участь всі фізичні і юридичні особи і є об’яви в засобах масової інформації.

Закриті торги – ті, в яких беруть участь конкретні юридичні особи (найбільш престижні фірми, які є продавцями, або покупцями певних товарів).

Одиничні торги проводяться у відсутності учасників і без публікації результатів торгів. Їх організатори звертаються тільки до однієї фірми без залучення конкурентів, але з дотриманням зовнішньої форми торгів та процедури торгів за правилами даної країни. Ці торги проводяться у виключних випадках, коли обладнання або інший товар можуть бути придбані лише у єдиної фірми-монополіста, а укладання звичайного контракту для державних організацій забороняється законами даної країни.

Усі експортери, які бажають взяти участь у торгах, надсилають свої пропозиції на адресу тендерної комісії, яка створена з фахівців різного профілю та яка безпосередньо займається відбором кращих заявок (тендерів).

Тендер – це офіційний документ-пропозиція експортера, який бере участь у торгах, що відповідає конкретним вимогам імпортера, які в свою чергу викладені у тендерних умовах, та який підтверджує згоду експортера взяти на себе виконання визначених робіт за чітко визначену їх ціну (вартість).

Оприлюднення результатів конкурсу залежить від виду торгів, втім вибір переможця відбувається тільки в закритому порядку.

Торги дозволяють:

1) регулювати ціну продукції та послуг, використовуючи механізм конкуренції;

2) висувати більш жорсткі вимоги з гарантування якості та належного виконання договірних зобов’язань;

3) запропонувати різні методи фінансового регулювання:

а) торги з пропозицією ціни;

б) торги зі знижкою ціни, при яких ціна фіксується в оголошенні про торги, а оференти пропонують свою знижку;

4) запропонувати умови кредитування робіт, різні форми оплати продукції: готівкою, безготівковою оплатою, на основі товарообмінних операцій, а також інші умови.

2. Міжнародні біржі

Міжнародні товарні біржі належать до організованих товарних ринків. Класичні визначення розглядають товарну біржу одночасно як особливий вид постійно діючого ринку, на якому здійснюються угоди з купівлі-продажу масових, сировинних і продовольчих товарів, що мають спільні родові ознаки, якісно однорідні та взаємозамінні, і як ринковий механізм, завданням якого є виконання ряду стабілізаційних функцій в економіці, а саме: ліквідності та оптимального розподілу найважливіших сировинних товарів.

За своїм статутом товарні біржі є, як правило, громадськими організаціями – об’єднаннями торговців і біржових посередників, які спільно несуть витрати з організації торгів, встановлюють правила торгівлі, визначають санкції за їх порушення, користуються певними привілеями.

Від інших видів ринку товарні біржі (біржовий ринок) відрізняють певні особливості:

– наявність чітко визначеного предмета торгівлі, який фіксується в її правилах, що сприяє концентрації біржової торгівлі, стандартизації контрактів і створює умови для високоефективної організації торговельних операцій;

– проведення торгів на постійній і регулярній основі, причому час торгів є чітко обмеженим на рівні 4 – 6 годин на добу, що сприяє максимальній концентрації попиту і пропозиції на визначені товари у просторі і часі;

– наявність розвинутої виробничої інфраструктури (складської і транспортної мереж);

– відсутність права укладати угоди купівлі-продажу від своєї особи (біржа виступає лише посередником);

– специфічність суб’єктів торгівлі – ними на біржі є не кінцеві споживачі та виробники товарів, а їх представники – брокери і дилери, які є членами біржі;

– можливість укладання угоди не тільки для купівлі-продажу товарів, а й з метою страхування від майбутньої зміни цін на ринку;

– відсутність впливу прямих дій держави на процес торгів;

– гласність як можливість отримання всіма бажаючими інформації про кількість та ціни укладених угод.

Серед біржових угод виділяють угоди з реальним товаром (угоди типу «спот» та «кеш»), ф’ючерсні (спекулятивні угоди) та операції хеджування.