5.7 Формули

Формули розміщують безпосередньо після тексту, де вони згадуються вперше, з нового рядка симетрично до тексту.

Формули в пояснювальній записці нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери формул пишуть біля правого берега аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад: (3.1) (перша формула третього розділу). Після формули ставиться кома або крапка.

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів треба подавати безпосередньо під формулою в тій послідовності, у якій вони дані у формулі. Значення кожного символу і числового коефіцієнта треба подавати з абзацу нового рядка через крапку з комою. Перший рядок пояснення починають зі слова "де" без двокрапки. Після формули перед словом «де» ставиться кома.

Якщо формула не вміщується в один рядок, її слід перенести після знака рівності (=) або після знаків плюс (+), мінус (-), множення (х) і ділення (:), повторюючи знак операції на початку наступного рядка.

Формули, не розділені текстом, відокремлюють комою.

Рівняння потрібно оформлювати за тими самими правилами, що і формули.

5.8 Додатки

До додатків включають таблиці, ілюстрації, лістінги програм і розрахунків, інший допоміжний матеріал.

Додатки оформлюють як продовження пояснювальної записки на наступних її сторінках. Розміщують додатки у порядку появи посилань у тексті пояснювальної записки.

Кожний додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. З правого боку рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово "Додаток _________" і велика літера, що позначає додаток.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад: Додаток А, Додаток Б і т.д. Один додаток позначають - Додаток А.

Текст кожного додатка за необхідності може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатку (літеру) і крапку, наприклад, А.2 – другий розділ додатка А; В.3.1 – підрозділ 3.1 додатка В.

Ілюстрації, таблиці та формули, які розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: рис.Д.1.2 – другий рисунок першого розділу додатка Д; формула (А.1) – перша формула додатка А.

6 Приблизний перелік тем курсових робіт та вимоги до них

1. Задачі кореляційної теорії випадкових процесів та методи їх розв'язування.

До теоретичної частини необхідно включити основні положення кореляційної теорії випадкових процесів, формули та теореми, які використовують при розв’язуванні задачі, аналіз методів кореляційної теорії випадкових процесів. Задача визначається керівником.

2. Розв’язування задач теорії стаціонарних випадкових процесів.

Початкові дані у більшості випадків відповідають задачам аналізу характеристик стаціонарного випадкового процесу після їх перетворення стаціонарною лінійною динамічною системою. Теоретична частина повинна містити основні положення теорії стаціонарних випадкових процесів, формули та теореми, які використовують при розв’язуванні задачі, аналіз методів теорії стаціонарних випадкових процесів. Задача визначається керівником.

3. Задачі теорії марковських ланцюгів з дискретним часом та методи їх розв’язування.

Розглянути елементи теорії марковських ланцюгів з дискретним часом та методи розв’язування задач. Зробити аналіз можливості використання розглянутих методів для індивідуальної курсової роботи. Задача визначається керівником.

4. Розв’язування задач теорії марковських ланцюгів з неперервним часом.

В теоретичній частині розглянути елементи теорії марковських ланцюгів з неперервним часом, зробити аналіз методів розв’язування відповідних задач. Розв’язати поставлену задачу згідно з обраним методом. Задача визначається керівником.

5. Задачі теорії систем масового обслуговування та методи їх розв’язування.

Дати основні поняття теорії систем масового обслуговування. Розглянути теоретичний матеріал якій використовується для аналізу та розв’язування відповідної задачі. Розв’язати визначену керівником задачу з урахуванням методів теорії систем масового обслуговування.