21

Дніпропетровський національний університет ім. Олеся Гончара

Факультет Міжнародної економіки

Кафедра Економіки та управління національним господарством

Контрольна робота

з дисципліни

«Бухгалтерський облік»

Виконала

студентка групи ВУ-09-1

Ірклій Ірина

Перевірила

Чабаненко Жанна Михайлівна

Дніпропетровськ 2011

План

Розділ І Нормативно-правове забезпечення розділу виробничих запасів

1.1 Вступ. Поняття запасів

1.2 Нормативно-правові акти, що регулюють питання обліку виробничих запасів

1.3 Приклади

1.4 Список використаної літератури

Розділ ІІ Облік загальновиробничих витрат відповідно П(с)БУ

2.1Загальновиробничі витрати

2.2 Проблеми обліку загальновиробничих витрат і їх розподіл

2.3 Приклади

Розділ і. Поняття запасів та їx класифікація

Запаси — це активи, які:

♦ утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

♦ перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

♦ утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Запаси визнаються активом за П(с)БО 9 за обов'язкового дотримання двох умов:

♦ якщо існує вірогідність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з використанням запасів, тобто якщо сировина (або інші запаси) не буде використана в процесі виробництва, наприклад, унаслідок втрати необхідних якостей, її слід вилучити зі складу активів і віднести до інших операційних витрат звітного періоду. До введення в дію П(с)БО 9 така сировина обліковувалась як запаси до моменту її списання або продажу;

♦ якщо вартість запасів може бути достовірно визначена. Це означає, що така вартість не повинна мати суттєвих помилок і упередження (необ'єктивності), і користувачі можуть покластися на неї в тій мірі, в якій вона відображає, або очікується, що буде відображати, дійсний стан справ.

Виробничі запаси в бухгалтерському обліку відображають за класифікаційними групами. Згідно з планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. N1} 291 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 21.12.99 р. за № 882/4185, виділені такі рахунки для обліку виробничих запасів:

201 — Сировина і матеріали

202 — Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби

203 — Паливо

204 — Тара і тарні матеріали

205 — Будівельні матеріали

206 — Матеріали, передані в переробку

207 — Запасні частини

208 — Матеріали сільськогосподарського призначення

209 - Інші матеріали

Нормативно-правові акти, що регулюють питання обліку виробничих запасів

Бухгалтерський облік виробничих запасів регулює широке коло нормативних документів.

Нормативно-правові акти, що регулюють питання обліку виробничих запасів:

• Господарський кодекс України № 436-IV від 16.01.2003р. (зі змінами і доповненнями)

Визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб‘єктами господарювання, а також між цими суб‘єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

• Цивільний кодекс України № 435-IV від 16.01.2003р. (зі змінами і доповненнями)

Регулює особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

• Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. №996-ХІV (зі змінами і доповненнями)

Визначає правові засади регулювання, організації ведення бухгалтерського обліку та подання фінансової звітності в Україні

• Закон України «Про податок на додану вартість» від 20 січня 2010 року N 1814-VI ( зі змінами і доповненнями )

Визначає платників податку на додану вартість, об’єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподаткованих та звільнених від оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

• Інструкція щодо застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань та господарських операцій підприємств та організацій, затверджена наказом Мінфіну України від 30.11.99 р. №291 (зі змінами і доповненнями)

Встановлює значення та порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку. Інструкція про застосування Плану рахунків направлена на забезпечення однаковості відображення однорідних за змістом господарських операцій на відповідних синтетичних рахунках та субрахунках

• Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси»,затв. Наказом Мінфіну від 31.03.99 р. №87(зі змінами і доповненнями)

Визначається методологія обліку запасів, порядок розкриття інформації про них у фінансовій звітності. Норми цього положення застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами усіх форм власності (крім бюджетних установ)

• Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 30 «Біологічні активи», затв. Наказом Мінфіну від 18.11.05 р. №790

Визначається методологія обліку біологічних активів, порядок розкриття інформації про них у фінансовій звітності. Норми цього положення застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами усіх форм власності (крім бюджетних установ)

Бухгалтерський облік і звітність в Україні здійснюються з дотриманням єдиних методологічних принципів, визначених Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», прийнятих Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, національного Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, законодавчих і нормативних активів з урахуванням специфіки діяльності підприємств.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності визначає положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси».

Відповідно до зазначеного Положення під запасами розуміють активи, які:

• утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

• знаходяться в процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

• утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, а також управління підприємством.

Виробничі запаси визнаються активом, якщо існує вірогідність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з їх використанням, і їх вартість може бути достовірно визначена.

Структуру П(С)БО 9 «Запаси» представлено в таблиці 1.1.

Загальні положення дають визначення таких термінів як запаси, чиста вартість реалізації запасів. В стандарті дається класифікація запасів, на які розповсюджуються норми П(С)БО 9 «Запаси». В стандарті обумовлено визнання та первісна оцінка запасів, оцінка вибуття запасів, оцінка запасів на дату складання балансу. Окремим розділом визначено розкриття інформації про запаси в примітках до фінансової звітності.

У результаті дослідження встановлено, що в умовах різного тлумачення сутності окремих господарських операцій фінансовим і податковим обліком застосування окремих можливостей, наданих національними положеннями (стандартами) щодо організації та методики обліку запасів на підприємствах не має достатньої ефективності. Наприклад, у фінансовому обліку вартість вибуття запасів унаслідок неможливості визнання їх активами відображається у витратах підприємства, а у податковому обліку – не впливає на об’єкт оподаткування податком на прибуток.

Згідно Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», до первісної вартості запасів, окрім вартості придбання, включаються окремі елементи, що потребують розподілу, наприклад: вартість витрат на заготівлю, вантажно-розвантажувальні роботи, вартість транспортування запасів до місця їх використання (ТЗВ) та інші витрати, які пов’язані з придбанням запасів та доведенням їх до стану, придатного для використання у запланованих цілях.

Таблиця 1.1

Структура П(С)БО 9 «Запаси»

Розділи	Зміст
п.1-4. Загальні положення	Визначається сфера дії положення та терміни, що в ньому використовуються.
П.5-15. Визначення та первісна оцінка запасів	Наводиться порядок визнання запасів активами, склад запасів для цілей бухгалтерського обліку, порядок визнання первісної вартості запасів при їх надходженні.
П.16-23. Оцінка вибуття запасів	Характеризуються методи оцінки при вибутті запасів, порядок списання вартості МШП.
П.24-28. Оцінка запасів на дату балансу	Наводиться порядок оцінки запасів на дату складання звітності та уцінки запасів.
П.29. Розкриття інформації про записи у примітках до бухгалтерської звітності	Визначається інформація, яка обов’язково наводиться в примітках до фінансової звітності

Особливості бухгалтерського обліку запасів стосовно формування їх первісної вартості полягають в тому, що протягом звітного місяця Т3В можуть обліковуватися за одним з наступних варіантів

• У складі первісної вартості кожної одиниці запасів;

• На окремому субрахунку до рахунку обліку запасів. В даному випадку, в кінці звітного місяця здійснюватиметься розподіл ТЗВ що припадають на запаси, що вибули.

Необхідно зазначити, що розподіл ТЗВ здійснюються з розрахунку вартості одиниці запасів, а не з розрахунку їх кількості. На нашу думку більш економічно обґрунтованим була б можливість самостійного вибору підприємством бази розподілу вартість запасів або їх кількість. Оскільки вартість запасів не завжди є прямо пропорційним показником щодо розміру одиниці запасів, а , наприклад, транспорті виграти , як правило, залежать від розміру ваги перевезеного багажу.

Чиста вартість реалізації визначається як очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію. Таким чином, запаси повинні відображатися в балансі підприємства за вартістю, яка в подальшому реально втілиться в економічні вигоди (тобто у збільшення грошових коштів та їх еквівалентів).

На порядок відображення запасів в балансі підприємства впливають причини необхідності визначення чистої реалізаційної вартості окремих видів запасів

• Запаси, обліковою вартістю яких є ціна реалізації (до таких запасів відносяться товари, які знаходяться в роздрібній торговій мережі), можуть переоцінюватись в зв’язку з такими причинами, як зменшення ціни їх реалізації, псування, та інші випадки втрати первинно очікуваних економічних вигод;

• Запаси, обліковою вартістю яких є первинна вартість, можуть переоцінюватися виключно у наступних випадках: псування, устаріння та інших випадках втрати первинно очікуваних економічних вигод, оскільки зміна цін реалізації на такі запаси матиме вплив на фінансові результати при їх реалізації, а не на дату складання балансу.

Чиста реалізаційна вартість визначається по кожній одиниці запасів шляхом вирахування з очікуваної ціни продажу очікуваних витрат на завершення виробництва та збут. До зазначених витрат відносяться такі витрати, які, як передбачається підприємством, необхідно понести для зберігання оцінюваних запасів, завершення виробничого циклу, якщо запаси відпущенні у виробництво, витрати па доставку запасів до покупців та ін.

У випадку якщо чиста реалізаційна вартість раніше уцінених в зв’язку із зменшенням можливої ціни реалізації товарів облік яких ведеться за пінами продажу , збільшується , то на суму збільшення чистої реалізаційної вартості але не більше суми попереднього зменшення, сторнується запис про попереднє зменшення вартості товарів тобто, здійснюється їх дооцінка, але не більше попередньої уцінки. Таким чином, підприємства зобов’язані вести окремий облік сум попередніх уцінок запасів (поза системою бухгалтерського обліку), що значно ускладнює роботу бухгалтерського апарату.

 Характеристика нормативно-законодавчої бази з обліку виробничих запасів

Нормативний документ	Короткий зміст		Використання в обліку
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1(затверджено наказом Міністерства фінансів України №87 від 31 березня 1999 р. „Загальні вимоги до фінансової звітності ”;	Цим Положенням (стандартом) визначаються мета, склад і принципи підготовки фінансової звітності та вимоги до визнання і розкриття її елементів.		Норми цього Положення (стандарту) застосовуються до фінансової звітності підприємств, організацій та інших юридичних осіб усіх форм власності і консолідованої фінансової звітності.
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 „Баланс”	Цим Положенням (стандартом) визначаються зміст і форма балансу та загальні вимоги до розкриття його статей		Норми цього Положення (стандарту)застосовуються до балансів підприємств, організацій та інших юридичних осіб усіх форм власності
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 „Звіт про фінансові результати”;	Цим Положенням (стандартом) визначаються зміст і форма Звіту про фінансові результати, а також загальні вимоги до розкриття його статей		Норми цього Положення (стандарту) стосуються звітів про фінансові результати підприємств, організацій та інших юридичних осіб
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4 „Звіт про рух грошових коштів”	им Положенням (стандартом) визначаються зміст і форма звіту про рух грошових коштів та загальні вимоги до розкриття його статей		Норми цього Положення (стандарту) стосуються звітів про рух грошових коштів підприємств, організацій та інших юридичних осіб усіх форм власності
П(С)БО 5 „Звіт про власний капітал”	Цим Положенням (стандартом) визначаються зміст і форма звіту про власний капітал і загальні вимоги до розкриття його статей		Норми цього Положення (стандарту) стосуються підприємств, організацій та інших юридичних осіб усіх форм власності
П(С)БО 6 „Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах” та ін	Цим Положенням (стандартом) визначається порядок виправлення помилок, внесення та розкриття інших змін у фінансовій звітності		Норми цього Положення (стандарту) застосовуються у фінансовій звітності підприємств, організацій та інших юридичних осіб усіх форм власності
Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затверджене наказом	Положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності	Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.
Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88	підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету
План рахунків бухгалтерського обліку, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій №291 від 30.11.99р.	План рахунків бухгалтерського обліку є переліком рахунків і схем реєстрації та групування на них фактів фінансово-господарської діяльності у бухгалтерському обліку.		Рахунки класів 0-7 є обов'язковими для всіх підприємств. Рахунки класу 9 використовуються всіма підприємствами, крім суб'єктів малого підприємництва, та організацій діяльність яких не спрямована на ведення комерційної діяльності.
Інструкція по застосуванню Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій №291 від 30.11.99р.	Інструкція встановлює призначення і порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку для узагальнення методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов'язань та факти фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій та інших юридичних осіб.		Використовується підприємствами та організаціями всіх форм власності (крім банків та бюджетних установ).

Основою стандартів будь - якої країни та головною вимогою до фінансової звітності є правдиве відображення фінансового стану підприємства та його фінансових результатів у реальному часі.

Сьогодні загальний характер багатьох норм і правил (стандартів) дає бухгалтерам широке поле для професійної творчості та спонукає до самостійного прийняття важливих рішень з облікових проблем.

Стандарти надають свободу вибору відповідних методів обліку, у зв'язку з чим бухгалтерські записи часто залежать від обраного методу. Вони описують можливі методи, надають рекомендації щодо вибору найбільш вдалого методу для підприємств залежно від специфіки їх діяльності. А бухгалтер обирає необхідні йому проводки відповідно до облікової політики.

Та незважаючи на всі позитивні сторони існування положень (стандартів) бухгалтерського обліку, деякі з них мають певні недоліки і потребують удосконалення.

Проблеми обліку, оцінки і аналізу використання виробничих запасів розглядалися в працях відомих вітчизняних учених-економістів: Бородкіна А.С., Бутинця Ф.Ф., Голова С.Ф., Завгороднього В.П., Єфіменка В.І., Кірейцева Г.Г., Кужельного М.В., Литвина Ю.Я., Сопка В.В., Ткаченко Н.М., Чумаченка М.Г. Вагомий внесок у розвиток методології питань обліку і аналізу використання виробничих запасів зробили зарубіжні вчені: Аксененко А.Ф., Барнгольц Я.М., Бейгельзимер М.Г., Глен А. Велш, Козлова О.П., Левін В.С., Луговий В.А., Маргуліс А.Ш., Новодворський В.Д., Петрова В.І., Покараєв Г.М. Розенберг Н.Я., Смірнов К.А., Тішков І.Є., Цуркану В.І., Чечета А.П., Шеремет А.Д.

П(С)БО 9 «Запаси» є основним документом, що регулює порядок надходження, використання та оцінку виробничих запасів. З впровадженням цього стандарту фахівці з бухгалтерського обліку помічали та виявляли в ньому певні неточності, це все сприяло удосконаленню положення. На даний час можна виділити наступні існуючі недоліки Положення.

Суть одного з недоліків П(С)БО 9 «Запаси» полягає в тому, що визнання запасів активом за умови наявності вірогідності отримання економічних вигод в майбутньому і визначення цих майбутніх вигод є неможливим, оскільки немає порядку розрахунку таких вигод.

Недоліком Положення є й те, що особливу увагу в ньому приділено уцінці запасів, а збільшення їх вартості передбачається лише на суму попередньої уцінки. Виникає думка, що такий підхід до дооцінки не зовсім правильний, оскільки, по - перше, це призведе до зловживань і масових уцінок запасів із подальшою їх реалізацією, по - друге, низькі ціни на них на момент складання балансу спотворять реальну вартість оборотних активів підприємства. Тому пропонується внести у цей стандарт зміни, які б дали змогу підприємствам здійснити дооцінку відповідно до діючих ринкових цін із віднесенням цих сум на поповнення власних обігових коштів.

Наступним не менш важливим недоліком Положення є певна невідповідність його з Методичними рекомендаціями з бухгалтерського обліку запасів, затверджених наказом Міністерства фінансів України 10.01.2007 р. №2, а саме:

1) в методичних рекомендаціях до первісної вартості запасів при їх придбанні до складу інших витрат також відносять втрати і нестачі запасів в межах норм природного убутку, виявлені при оприбуткуванні придбаних запасів, що сталися при їх транспортуванні. В П(С)БО 9 «Запаси» в пункті «інші витрати» таких витрат не має;

2) в Положенні відсутня інформація про визнання первісної вартості придбаних запасів, за якою вони відображаються в бухгалтерському обліку і котра визначається діленням фактичних витрат, що пов'язані з придбанням однорідних запасів, які надійшли однією партією, на загальну кількість придбаних запасів.

3) в методичних рекомендаціях пропонується оцінювати надлишки запасів виявлені при інвентаризації, браковані вироби, зворотні відходи, а також ті запаси, що отримано в процесі ремонту, модернізації, ліквідації основних засобів за чистою вартістю реалізації або за ціною їх можливого використання. Тоді як у П(С)БО 9 «Запаси» аналогічної вимоги не має. Досі вважали, що такі запаси оприбутковують так само, як і безоплатно отримані, за справедливою вартістю, яка для матеріалів дорівнює відновлюваній вартості (сучасна собівартість придбання). Тим більше, що в останньому абзаці пункту 9 П(С)БО 9 «Запаси» записано: у разі коли на момент оприбуткування неможливо достовірно визначити первісну вартість запасів, їх відображають в обліку за справедливою вартістю з наступним коригуванням до первісної вартості.

Важливим недоліком нормативно - правових документів та рекомендацій, які регулюють бухгалтерський облік запасів є відсутність в них визначення критеріїв та умов віднесення активів до окремих груп запасів.

До цього часу не внесено зміни до Інструкції по інвентаризації основних засобів, товарно -- матеріальних цінностей, грошових коштів та документів і розрахунків. Адже, окремі форми актів застаріли, а інші ще не розроблені, зокрема, необхідні акти інвентаризації цінностей, уцінка яких здійснена до чистої вартості реалізації, що забезпечуватиме контроль за наявністю, як зіпсованих, так і уцінених цінностей.

Також необхідним є внесення змін до чинних форм первинних документів з обліку сировини та матеріалів, які затверджені ще в 1996 році і давно не відповідають потребам методології бухгалтерського обліку та практики. Наприклад. Відсутня форма розрахунку чистої вартості реалізації, розрахунку собівартості вибуття товарів за різними методами оцінки.

Отже, незважаючи на зміни, які відбувалися в законодавчо - нормативній базі, котра регулює бухгалтерський облік запасів, в ній все ще мають місце певні недоліки, котрі свідчать про необхідність подальшого вдосконалення діючого законодавства. Необхідно, щоб зміст законодавчих актів повністю охоплював всі моменти, які стосуються бухгалтерського обліку запасів, всі тлумачення повинні бути чіткими, повними та зрозумілими.

Практика доводить - процес обліку використання виробничих запасів є доволі трудомісткою ділянкою. Тому не дивно, що на багатьох підприємствах спостерігаються певні недоліки, а на деяких - і запущеність в обліку, що веде до великих втрат запасів. Все це зайвий раз підтверджує, що до цього часу залишаються невирішеними багато важливих питань, пов'язаних з розробкою науково обґрунтованої системи обліку використання виробничих запасів.

Особливості діяльності підприємств хлібопекарної галузі промисловості передбачають зберігання на складах необхідних розмірів запасів для забезпечення безперервності діяльності. Тобто виникають витрати пов'язані зі складуванням та зберіганням запасів. П(С)БО 9 “Запаси” не дає відповіді на питання куди їх відносити - чи до первісної вартості запасів чи до витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені. На основі узагальнення результатів дослідження з даної проблеми зроблено висновок, що витрати пов'язані зі складуванням та зберіганням запасів слід відносити до первинної вартості запасів, що виготовляються власними силами хлібопекарних підприємств.

Складність оцінки запасів за собівартістю (первісною вартістю) на підставі фактичних витрат обумовлена тим, що ці витрати не залишаються незмінними протягом періоду (року) навіть для одних й тих же видів (найменувань) запасів. Причиною є коливання цін і тарифів, а також відхилення від нормальних умов виробництва. Отже виникає питання скільки за вартістю запасів залишилось і скільки пішло у собівартість продукції. Подолати цю складність у оцінці запасів можна, застосовуючи різні методи (формули) розрахунку собівартості вибуття запасів.

Також проблемним є питання переоцінки виробничих запасів. У випадку, коли чиста вартість реалізації виробничих запасів перевищує їх первісну вартість, П(С)БО 9 “Запаси” не передбачено їх дооцінку. Це є цілком логічним, бо подібна дооцінка призвела б до оцінки виробничих запасів за їх поточною відновлювальною вартістю, яка у міжнародній практиці обліку не використовується разом з первісною вартістю. Крім того на сьогодні нормативно-правовими актами не передбачено складання будь-якого первинного документа щодо переоцінки запасів. А це є порушенням ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”.