2. Сутність та показники міжнародної торгівлі

Якщо під зовнішньою торгівлею ми розуміємо обмін певної країни з іншими країнами світу, який включає оплачуваний екс­порт та імпорт товарів, робіт, послуг, то міжнародна торгівля - це сукупність експорту товарів, робіт, послуг усіх країн світу.

За даними СОТ, обсяг світового експорту 2008 року склав 19,85 трлн дол. США, з них експорту товарів - 16,07 трлн дол. США. Враховуючи, що обсяг світового ВВП сягнув позначки 60,5 трлн дол. США, третину світової продукції 2008 року було ре­алізовано на зовнішніх ринках.

Такого високого рівня світового експорту вдалося досягнути ли­ше шляхом послідовного впровадження політики вільної торгівлі (фрітрейдерства) у межах ГАТТ/СОТ. Поступова відмова від торговельних бар'єрів на шляху товарів і послуг базується на принципах і засадах «нового економічного порядку», впровадже­ного після Другої світової війни під егідою ООН. Якщо у першій половині XX ст. ріст світової економіки (43 %) перевищував темпи зростання зовнішньоторговельних відносин (19 %), то після Другої світової війни спостерігаються середньорічні темпи росту світового експорту в 1,5 рази вищі, ніж темпи зростання світового ВВП. За да­ними СОТ, із 1950 року фізичний обсяг міжнародної торгівлі това­рами виріс майже у 30 разів, а вартісний — у 250 разів.

П'ятірку найбільших світових експортерів товарів і послуг 2008 ро­ку склали такі країни: США (9,1 %), Німеччина (8,6 %), Китай (7,9 %), Японія (4,7 %), Франція (3,9 %) світового експорту. Вони ж є й найбільшими імпортерами.

Частка України у світовому експорті товарів і послуг складає всього 0,34 %. І це не дивлячись на високу відкритість української економіки, половина продукції якої реалізується за межами внутрішнього рин­ку. Коли говорити про наших найближчих сусідів, то російський експорт досягнув позначки 2,6 %, польський — 1,0 %.

Що стосується товарного експорту, то десятку найбільших ек­спортерів світу 2008 року, за даними СОТ, становили такі країни: Німеччина (9,1 %), Китай (8,9 %), США (8,0 %), Японія (4,9 %), Нідерланди (3,9 %), Франція (3,8 %), Італія (3,3 %), Бельгія (3,0 %), Росія (2,9 %), Великобританія (2,9 %).

Загалом частка цих країн у світовому товарному експорті ста­новить 50,7 %, в імпорті — 51,7 %.

Найпопулярнішими товарами на світовому ринку 2008 року, за даними СОТ, стали паливо (18,2 %), продукція хімічної промисло­вості (10,9 %), офісне та телекомунікаційне обладнання (9,9 %), продукція агропромислового комплексу (8,5 %), автомобілебуду­вання (7,8 %),

З другої половини XX ст. бурхливо розвивається світовий ри­нок послуг, який 2008 року становив 3,78 трлн дол. США (майже п'яту частину всього світового експорту).

2008 року найбільшими експортерами та імпортерами послуг, за даними СОТ, стали США, Великобританія, Німеччина, Франція, Китай, Японія.

Найбільші експортери та імпортери послуг на світовому ринку
Країна	Експорт	Імпорт
США	13,8	10,5
Великобританія	7,5	5,6
Німеччина	6,4	8,1
Франція	4,2	4,0
Китай	3,9	4,5
Японія	3,9	4,8

Можна виокремити наступні види комерційних послуг, якими торгують на міжнародних ринках (згідно з методологією складання платіжного балансу МВФ):

1. транспортні (пасажирські та вантажні перевезення);

2. туристичні (ділові та приватні поїздки);

3. комунікаційні;

4. будівельні;

5. страхові;

6. фінансові;

7. комп'ютерні та інформаційні;

8. роялті та ліцензійні платежі;

9) інші бізнес-послуги (посередницькі; лізингові; інші ділові, професійні та технічні);

10) приватні, культурні та рекреаційні.

Серед зазначених видів послуг найпоширенішими є транс­портні та туристичні. Їхня частка у світовому експорті комерційних послуг 2008 року, за даними СОТ, становить 23,6 і 25,2 % відпо­відно. Існують країни, в яких сфера послуг, насамперед туристич­них, сягає 70 % ВВП.

Аналізуючи та порівнюючи сутність експорту товарів і ко­мерційних послуг, можна виокремити наступні специфічні риси міжнародного ринку послуг:

- місце виробництва і споживання послуг зазвичай збігається, що не скажеш про товари, які мусять фізично перетинати націо­нальний митний кордон;

- ринок послуг тісно пов'язаний із ринком товарів і факторів виробництва;

• ступінь концентрації на ринку сучасних послуг значно біль­ший, ніж на ринку товарів;

• зважаючи на високу рентабельність сфери послуг, вона кра­ще захищається державою від іноземних конкурентів.

Враховуючи й інші специфічні особливості окремих видів по­слуг, поряд зі Світовою організацією торгівлі (СОТ) їхнім регулю­ванням займається низка спеціалізованих міжнародних організацій, зокрема Організація міжнародної цивільної авіації (ІКАО), Все­світня туристична організація (ВТО), Міжнародна морська органі­зація (ІМО) та ін.

Динаміку сучасної міжнародної торгівлі товарами і послугами визначають наступні характерні закономірності її розвитку, що сформувалися впродовж другої половини XX ст., а саме:

1. випереджаюче зростання торгівлі готовими виробами. Частка готових виробів у світовій торгівлі зросла з 50 до 70 %. Відповідно, частка товарів сировинної і продовольчої груп 2008 року, за дани­ми СОТ, скоротилася до 30 %, з яких 18 % припадало на паливо і 12 % ^_ на сировину і сільськогосподарські товари;

2. випереджаюче зростання міжнародної торгівлі послугами. Якщо подвійне зростання обсягів торгівлі послугами у другій половині XX ст. відбувалося впродовж восьми років, то збільшення вдвічі світового товарного експорту вимагало майже п'ятнадцять років. Хоча останнє десятиріччя, за даними СОТ, зафіксувало приблизно однакові середньорічні темпи зростання світового експорту товарів і світового експорту комерційних послуг;

3. поступове зростання у товарній структурі міжнародної тор­гівлі частки напівфабрикатів і окремих деталей. Це пояснюється по­глибленням міжнародного поділу праці, зокрема переходом до подетальної та технологічної (постадійної) спеціалізації. Доведено, що подвоєння серійного виробництва спричинило зниження витрат на одиницю продукції в межах 8-10 %. Тому фірми охоче йшли на ре­алізацію спільних програм випуску високотехнологічної машино­будівної продукції. Так, у виробництві літака «Боїнг-747» було зай­нято 16 тисяч компаній, які виготовляли 4,5 млн різних частин і вузлів. У кінці XX ст. близько 60 % світової торгівлі машинами й устаткуванням складали комплектуючі деталі та вироби;

4) збільшення у світовій торгівлі частки внутрішньофірмового обміну, яка, за оцінками СОТ, за останні три десятиліття зросла з 20 до 35 %. Зазначена тенденція зумовлена посиленням ролі ТНК (з їхніми численними філіями) у світовому господарстві. Джон Медлі, автор праці «Великий бізнес, бідні люди: вплив ТНК на бідність у світі», стверджує, що 1999 року 51 зі 100 найбільших економік світу становили корпорації, а 49 — уряди. ТНК реалізову­вали наприкінці XX ст. дві третини світового експорту;

5. нерівномірність розвитку міжнародної торгівлі за регіонами як результат нерівномірного соціально-економічного розвитку країн. До 70 % світової торгівлі припадає на розвинені країни;

6. зростання в експорті розвинених країн світу частки продукції, виробленої за допомогою інтелектуальної праці (робототехніка, мікроелектроніка тощо). В експорті деяких країн вона сягає від 15 до 20 %;

7. поступова лібералізація міжнародної торгівлі. Так, якщо 1948 ро­ку середній рівень тарифів на промислову продукцію в розвинених країнах, за даними СОТ, становив майже 40 %, то на Токійському раунді переговорів він знизився до 7 %, а внаслідок реалізації Уругвайського раунду переговорів — до 4,2 %.

З овнішню і, відповідно, міжнародну торгівлю характеризує ве­лика кількість показників. Найпоширеніші з них:

Експорт — товари, роботи, послуги, що вивозяться за межі мит­ної території країни для вільного обігу без зобов'язання про їхнє повернення на цю територію та без встановлення умов їхнього ви­користання за межами митної території країни.

Частковим випадком експорту є реекспорт товарів - товари походженням з інших країн, які на території певної країни не об­роблялися та не використовувалися з метою одержання прибутку, що не пізніше ніж у встановлений законодавством термін з момен­ту їхнього ввезення на митну територію країни вивозяться з цієї те­риторії. В Україні цей термін становить один календарний рік.

Імпорт — товари, роботи, послуги, що ввозяться на митну те­риторію країни для вільного обігу без обмеження терміну їхнього перебування на цій території та можуть використовуватися без будь-яких митних обмежень.

Частковим випадком імпорту є реімпорт товарів - товари, що походять із країни та вивезені за межі її митної території згідно з митним режимом експорту, які не пізніше ніж у встановлений за­конодавством термін ввозяться на митну територію цієї країни для вільного обігу. Як і у випадку з реекспортом, товари за кордоном не повинні оброблятися та використовуватися з метою одержання прибутку. Допустимий термін повернення в режимі реімпорту, за митним законодавством України, становить один рік.

У режимах реімпорту та реекспорту можуть переміщуватися, наприклад, повернені покупцем браковані товари, товари, що при­значені для продажу на міжнародних аукціонах та товарних біржах тощо. До таких товарів, які фактично двічі перетинають митний кордон, країни застосовують особливі норми митного і податково­го законодавства.

Експорт та імпорт розраховуються кожною країною в натураль­них і вартісних показниках. Для міжнародного зіставлення показ­ників вартість експортно-імпортних операцій виражається у національній валюті і в доларах США. Обсяг світового експорту визначається на базі ціни FOB, імпорту - на базі ціни CIF. Оскільки ціни FOB не включають фрахт і страхові витра­ти, обсяг світового експорту завжди є дещо меншим від обсягу світового імпорту.

Зовнішньоторговельний оборот - сума вартостей експорту та імпорту країни за певний період часу.

Географічна структура експорту, імпорту, ЗТО - розподіл об­сягів експортних, імпортних чи зовнішньоторговельних операцій країни, здійснених упродовж певного періоду, за окремими країна­ми, групами країн чи регіонами світу.

Товарна структура експорту, імпорту, ЗТО - розподіл обсягів експорту, імпорту чи зовнішньої торгівлі товарами за певний період за основними товарними групами.

Темп росту - коефіцієнт, що характеризує відносну зміну по­казника у часі.

Темп приросту - коефіцієнт, що характеризує відносну швидкість зміни показника у часі.

Сальдо балансу товарів чи послуг - різниця між вартісним обся­гом експорту та імпорту товарів чи послуг за певний період.

Якщо ж від вартісного обсягу експортованих товарів, робіт, по­слуг відняти вартісний обсяг всього імпорту за певний період, от­римуємо сальдо торговельного балансу.

Обсяг експорту, імпорту, ЗТО на душу населення - вартісний обсяг експортних, імпортних чи зовнішньоторговельних операцій країни впродовж певного періоду в розрахунку на душу населення.

Частка експорту, імпорту, ЗТО у ВВП - питома вага експорт­них, імпортних чи зовнішньоторговельних операцій країни протя­гом певного періоду у валовому внутрішньому продукті.

Індекс «умови торгівлі» - відношення індексу середніх цін екс­порту певного товару, групи товарів чи експорту країни загалом до індексу середніх цін відповідного імпорту за певний період.

Показник «умов торгівлі» є важливим орієнтиром для зовнішньо­економічної політики країни, оскільки відображає динаміку конку­рентоспроможності вітчизняних товарів щодо імпортних товарів.

Щодо України варто відзначити наступне:

1. Україна загалом демонструє високі темпи розвитку зовнішньої торгівлі і товарами, і послугами. Спади зовнішньотор­говельного обороту відбулися двічі. Невеликий спад було зафіксо­вано 1998 року, він стався під впливом фінансової кризи у Російській Федерації — в основного торговельного партнера Ук­раїни. Другий спад, набагато суттєвіший (-41,5 %), сформувався 2009 року під впливом світової фінансової та економічної кризи;

2) близько половини ВВП нашої держави реалізується на зовнішніх ринках. Лише з 2005 року, завдяки активній позиції Уря­ду України щодо формування потужного внутрішнього ринку, спо­стерігається деяке зменшення частки експорту у валовому внутрішньому продукті. 2009 року цей показник, за даними Держ­комстату, становив 42,6 %. Однак відкритість української еко­номіки залишається високою. З одного боку, вона дозволила в період позитивного розвитку світової економіки «імпортувати» ча­стину її зростання, з іншого — змусила під час світової фінансової та економічної кризи перейняти на себе спади цінових показників і фізичного попиту на основних для України міжнародних ринках товарів і послуг. Це спричинило ланцюгову реакцію. Зменшення виробництва і доходів експортоорієнтованих секторів української економіки потягнуло за собою зменшення виробництва і доходів інших секторів. Отже, в подальшому задля підвищення економічної безпеки України Уряд змушений активніше розвивати внутрішній ринок;

3) Україна, подолавши на кінець 90-х років минулого сторіччя негативне сальдо зовнішньої торгівлі товарами, до 2004 року змог­ла наростити його річний позитивний показник до 3,7 млрд дол. США. Одначе подальша політика щодо вступу України до СОТ та різке зростання платоспроможного попиту громадян, не підкріпле­ного товарами вітчизняного виробництва, але стимульованого бурхливим розвитком споживчого кредитування, призвели до по­ступового формування негативного сальдо зовнішньої торгівлі то­варами. 2008 року воно становило 18,6 млрд дол. США. Лише кри­за 2009 року здійснила корекцію. Здорожчання імпортних товарів унаслідок різкої девальвації гривні, падіння платоспроможного по­питу через зниження реальних доходів населення і призупинення банками споживчого кредитування зумовили зменшення негатив­ного сальдо зовнішньої торгівлі товарами (-5,7 млрд дол. США);

4) сальдо зовнішньої торгівлі послугами, завдяки значному ек­спорту транспортних послуг, завжди залишалося позитивним;

5) за роки незалежності Україна змогла суттєво диверсифікувати географію свого товарного експорту, мінімізувавши ризики еко­номічної безпеки. Чого не скажеш, щоправда, про імпорт товарів, у якому нині близько 30 %, за даними Держкомстату, займають мінеральні продукти (нафта, газ і т. д.), що постачаються практич­но з одного джерела — Російської Федерації;

6) крім мінеральних продуктів, за даними Держкомстату, знач­ну частку в імпорті товарів займає також продукція машинобуду­вання (29,7 % 2008 року). Це слід пов'язувати, в основному, з імпортом легкових автомобілів, а також засобів виробництва з ме­тою заміщення зношених морально і фізично основних фондів;

7) щодо товарної структури експорту України, то вона є вкрай негативною. Залишається загрозливо високою частка товарів низь­кої обробки та з низькою доданою вартістю (сировина і продукція чорної металургії). Щоправда, в останні роки простежується тен­денція до збільшення у товарному експорті частки товарів високої обробки та з високою доданою вартістю. Але без заходів державної політики стимулювання експорту закріпити її незворотність не ви­дається можливим.