3. Види і методи міжнародної торгівлі

Для сучасної міжнародної торгівлі характерною є різно­манітність її видів. Основні з них можна класифікувати за такими ознаками:

1) за специфікою об'єкта:

• торгівля товарами;

• торгівля послугами;

2) за специфікою взаємодії суб'єктів:

• традиційна (проста) торгівля — експортні та імпортні торго­вельні операції, не обумовлені коопераційними зв'язками та зо­бов'язаннями щодо збалансованого обміну товарів чи послуг;

• торгівля продукцією, виготовленою в межах кооперації та спеціалізації, на основі довготермінових угод або в єдиній еко­номічній структурі транснаціональних компаній і корпорацій;

• зустрічна (компенсаційна) торгівля — торгівля, що ґрунтуєть­ся на зустрічних зобов'язаннях експортерів придбати в імпортерів товари, роботи, послуги. Сюди відносяться, зокрема, бартерні уго­ди, а також компенсаційні, як у випадку оплати Україною турк­менського газу шляхом поставки обумовлених товарів і виконання відповідних будівельних робіт;

3) за специфікою регулювання:

• звичайний торговельний режим, який виникає в умовах від­сутності торговельних, торговельно-економічних угод і домовлено­стей між країнами;

• торгівля за режимом найбільшого сприяння — передбачає, що держави на взаємній основі встановлюють пільгове митне та інше регулювання зовнішньоторговельних операцій. Режим най­більшого сприяння є одним із головних принципів, на якому ба­зується ГАТТ/СОТ;

• дискримінаційна торгівля — встановлюється, як правило, з політичних мотивів і реалізується у формі жорстких дискримінацій­них заходів (ембарго, торговельний бойкот, торговельна блокада і т. ін.);

• преференційна торгівля — у випадку надання однією держа­вою іншій на взаємній основі або в односторонньому порядку пільг у зовнішній торгівлі. Такий режим застосовують розвинені країни до країн, що розвиваються.

У міжнародній торговельній практиці використовуються два ос­новних методи торгівлі:

- торгівля навпрямки (безпосередній продаж виробником своєї продукції іноземному кінцевому споживачеві);

- через посередників.

Використання посередників у міжнародній торгівлі, з одного бо­ку, зменшує обсяг прибутку експортера, який би він міг отримати, продаючи свої товари, роботи, послуги кінцевому споживачеві напря­му. З іншого, торговельне посередництво на міжнародних ринках, насамперед товарних, передбачає для експортерів і низку переваг:

1. підвищення оперативності збуту продукції на зовнішніх рин­ках завдяки професійним, кваліфікованим діям посередників, що базуються на досвіді й знаннях про міжнародні ринки збуту;

2. зростання загального підприємницького прибутку експорте­ра через прискорення обігу капіталу;

3. посередники є джерелом первинної інформації про рівень якості й конкурентоспроможність товарів, яка дає змогу підприємству правильно визначити власну ринкову стратегію;

4. посередники знаходяться ближче до покупця, тому здатні оперативніше реагувати на зміни у ринковій кон'юнктурі; а це, своєю чергою, уможливлює реалізувати товар на умовах, сприят­ливіших для експортера;

5. підвищується конкурентоспроможність товарів внаслідок мож­ливого виконання посередниками функцій післяпродажного обслуго­вування;

6. на деяких міжнародних ринках взагалі неможливо працюва­ти без посередників.

Посередниками у міжнародній торгівлі виступають торгові до­ми, експортні та імпортні підприємства, оптові та роздрібні мережі, дистриб'ютори, комісійні, агентські або брокерські фірми і т.д. Назва посередника відрізняється залежно від обсягу та харак­теру операцій, які він виконує, а також від традицій тих ринків, на яких працює.

Відповідно до функцій, які виконує посередник у міжнародній торгівлі, можна виокремити наступні види посередницьких опе­рацій (та пов'язаних із ними угод):

1) операції з перепродажу (договір купівлі-продажу). Найпрості­ший вид посередництва, за яким посередник викуповує товар у виробника, підписує всі угоди з покупцем/покупцями від свого імені та діє за свій рахунок;

2) комісійні операції (договір комісії, договір консигнації). Посе­редник (комісіонер) за дорученням експортера (комітента) підпи­сує угоди з покупцями товару від свого імені, але за рахунок комітента. Експортер до кінця залишається власником товару, тоб­то, на відміну від операцій із перепродажу, до посередника право власності на товар не переходить. Для покупця стороною договору виступає комісіонер, а комітента він може навіть і не знати. Комісіонер отримує винагороду або у формі процента, або ж як різницю між ціною комітента і ціною продажу.

У випадку, коли комісіонер отримує замовлення від імпортера (на закупівлю певних товарів), таке замовлення називається індентом.

Різновидом комісійних операцій є консигнація, яка передбачає можливість огляду товару на консигнаційному складі посередника. В договорі консигнації не встановлюється право консигнатора на відшкодування витрат з боку консигнанта (експортера), пов'язаних зі збереженням товару на складі до його реалізації, страхуванням то­вару на користь консигнанта на весь час перебування товару в роз­порядженні консигнатора, проведенням рекламної кампанії (якщо така передбачена договором). З огляду на це, винагорода консигна­тора є завжди вищою за винагороду комісіонера. Консигнація вико­ристовується експортером у випадку низького освоєння ринку, по­ставки нового товару або товару, стійкий збут якого не є очевидним;

3. агентські операції (агентські угоди). Одна сторона (принципіал) доручає іншій (агенту) виконувати дії, пов'язані з продажем (найчастіше) чи купівлею товарів, а також із пошуком замовників і виконавців тих чи інших робіт, послуг, на обумовленій території у погоджений термін за рахунок та від імені принципіала;

4. брокерська операція. Посередник, який є (вузько)спеціалізованим професійним агентом, що працює на одному сегменті рин­ку, здійснює контракт між продавцем і покупцем, отримуючи за цю послугу винагороду розміром до 2—3 %. Водночас він не має права підписувати угоду — ні від імені замовника, ні від свого імені.

Серед різноманіття організаційно-правових форм посередниц­тва на міжнародних ринках виокремлюють так звані інституціональні посередники: товарні біржі, аукціони, міжнародні торги (тен­дери), міжнародні виставки та ярмарки.

Міжнародні товарні біржі. Перша товарна біржа (хлібна) виникла в Амстердамі ще у XVII ст. Сам же термін «біржа» (від древньолатинського «бурса» — «шкіряний гаманець») пов'язують із відповідною назвою площі біржових зборів у Брюгге, на якій знаходиться дім ро­ду Ван дер Бурсс (на гербі роду зображено три шкіряних гаманці — тер бурсс). Голландське місто Брюгге тоді було одним із найбільших торгових центрів Північної Європи, «маклером християнських міст».

Зараз же міжнародна товарна біржа — це постійно діючий опто­вий ринок масових, якісно однорідних товарів, насамперед сировин­них і продовольчих, угоди на які здійснюються без їх пред'явлення.

Щорічно оборот міжнародних товарних бірж, які знаходяться у багатьох країнах світу, за всіма видами операцій оцінюється 3,5 — 4 трлн дол. США.

Основними учасниками товарних бірж є:

1. члени біржі — юридичні та фізичні особи, які мають свою част­ку в статутному капіталі біржі та беруть участь у біржових торгах;

2. посередники (брокери) — співробітники біржі, які не представ­ляють інтереси ані покупця, ані продавця, вони надають допомогу в укладанні угоди, за що отримують винагороду у процентах від ціни контракту.

Членів біржі, які діють як посередники, але від імені та кош­том замовника (продавця чи покупця), називають дилерами.

Об'єктами біржової торгівлі є приблизно 70 видів продукції, з них майже 2/3 становлять сільськогосподарські товари та ліс, 1/3 — енергоносії, дорогоцінні та кольорові метали.

Залежно від асортименту товарів, що продається на міжнарод­них товарних біржах, виокремлюють універсальні — з широким асортиментом біржових товарів — та спеціалізовані біржі, на яких торгують одним або групою однотипних товарів.

Міжнародні товарні біржі відіграють дуже важливе значення для організації діяльності міжнародних товарних ринків, оскільки на них:

1. представлено велику кількість контрагентів із різних країн, що забезпечує зустріч в одному місці суттєвих обсягів попиту і про­позиції на певний біржовий товар;

2. встановлюються ціни світового ринку на той чи інший то­вар, які є орієнтиром для укладання та здійснення відповідних позабіржових угод;

3. забезпечується найвищий рівень стандартизації товарів, правил ведення торгів, процедур проходження замовлень, порядку роз­рахунків за угодами тощо;

4. здійснюються так звані арбітражні операції (спекулятивні угоди для одержання прибутку на різниці котирувальних цін на біржах різних країн), які вирівнюють ціни на товари на всьому світовому ринку.

В останні десятиліття характерною стала тенденція до суттєво­го зростання частки термінових (ф'ючерсних) операцій на великих міжнародних товарних біржах. Наразі вона складає від 90 до 95 %. Важливо зазначити, що ф'ючерсні угоди не передбачають реальної поставки біржового товару: 80 % з них укладають з метою чистої спекуляції (гри на пониженні чи підвищенні цін товарів), 20 % - для страхування (хеджування) реальними покупцями чи продавцями товарів ризиків, пов’язаних із можливими втратами, викликаними зміною цін на товари в майбутньому. Основні види угод на міжнародних товарних біржах:

Види і цілі біржових угод
Угоди на реальний товар		Термінові (ф’ючерсні) угоди		Арбітраж
Угоди з невідкладним постачанням (спот)	Угоди на постачання в майбутньому (форвард)	Спекулятивні угоди	Операції страхування (хеджування)

Угода на поставку реального товару типу спот передбачає, що товар знаходиться на одному зі складів біржі й може бути переданий покупцеві відразу (строком до 15 днів) після укладення угоди.

Під угодою «форвард» розуміють постачання продавцем реального товару в майбутньому за ціною, зафіксованою в контракті на мо­мент його підписання.

При укладанні ф'ючерсного контракту, по­купця і продавця цікавить не сам товар, а можливість отримати різницю між його ціною на момент підписання угоди і ціною в майбутньому. Учасники біржі, які грають на зниження ціни у май­бутньому, називаються «ведмедями», а на підвищення — «биками». Відповідно, контракт, куплений з розрахунком на наступне зни­ження ціни, називається «коротким», а на підвищення — «довгим».

Можливостями угод страхування (хеджування) користуються покупці чи продавці реального товару. Операція хеджування поля­гає в тому, що фірма, укладаючи на біржі реального товару термінову угоду на купівлю чи продаж певного товару («форвард»), невідкладно оформляє зустрічну угоду на той же термін і на ту ж кількість товару на ф'ючерсній біржі. Таким чином вона страхує свої ризики на випадок небажаних цінових коливань.

Наприклад, один з варіантів хеджування. Фірма укладає 17.03.2010 р. форвардну угоду на купівлю че­рез три місяці 10 000 барелів нафти сирої за ціною 100 $ за барель, тобто сума контракту становить 1 млн $. На ринку спот 17.03.2010 р. ціна становить 90 $ за барель. Вища ціна на форвардному ринку свідчить про те, що учасники біржі очікують у подальшому зрос­тання ціни на цей вид сировини. Покупець, укладаючи форвардну угоду, прагне забезпечити собі через 3 місяці безумовну поставку потрібної йому сировини. Однак при цьому побоюється, щоб ціна на ринку спот 17.06.2010 р. не виявилася меншою за ціну форвард­ного контракту (100 $ за барель), бо в цьому випадку йому дове­деться переплатити. А переплата своєю чергою підвищить собівартість його продукції, тобто зменшить очікуваний прибуток.

Тому на ф'ючерсному ринку укладається зворотна угода — на продаж 10 000 барелів за ціною 100 $. Спекулянт, який є стороною ф'ючерсної угоди, виступає покупцем і вважає, що ціна через три місяці буде вищою за 100 $. Якщо ціна становитиме 105 $, спекулянт зможе продати ф'ючерсний контракт вже за ціною 1,050 млн $, за­робивши 50 тис. $.

Якщо ж через три місяці ціна, всупереч очікуванням спеку­лянта, склала 97 $ за барель, він, не купуючи реальний товар (бо це не його завдання на ф'ючерсному ринку), виплатить 30 тис. $ /(100—97) × 10000/ компенсації фірмі, що продала йому ф'ючерсний контракт. Фірма, заплативши за форвардним контрак­том 1 млн $, компенсовує собі переплату розміром 30 тис. $, яка виникла за результатами меншої ціни на ринку спот 17.06.2010 р. і, купує необхідну сировину за 970 тис. $.

В іншому випадку, коли спекулянт вгадує ціновий тренд, і ціна справді становить 105 $ за барель, уже фірма компенсує спекулянту 50 тис. $. Враховуючи те, що вона заплатить за форвардним конт­рактом ціну розміром 100 $ за барель, фірма отримує у підсумку ціну ринку спот станом на 17.06.2010 р. - 105 $. Але й всі інші фірми купують за 105 $. Отже, собівартість виробництва підвищить­ся в усіх, і ціни на кінцеву продукцію підвищаться в усіх — паритет конкурентоспроможності випущеної продукції буде дотримано.

Міжнародні аукціони. Це другий потужний інституціональний механізм організації міжнародних товарних ринків. На відміну від бірж, товари, які продаються на аукціонах, бувають масовими й одиничними. Масові товари водночас характеризуються неод­норідністю партій, що означає неможливість купувати їх без попе­реднього огляду лоту (без пред'явлення). Слід також зазначити періодичний (а не постійний) характер проведення аукціонів.

Отже, міжнародний товарний аукціон — це спеціально організо­вані, періодично діючі ринки, на яких шляхом публічних торгів у завчасно обумовлені терміни та в спеціально визначеному місці про­водиться продаж раніше оглянутих товарів, що переходять у влас­ність того покупця, який запропонував найвищу ціну.

Основні етапи організації та проведення аукціону

Підготовка		Огляд		Аукціонні		Оформлення і виконання угоди
аукціону		товарів		торги

За видами аукціонні торги бувають з пониженням і з підвищен­ням ціни, за способами — гласні (покупці відкрито називають свою ціну на товар), негласні (покупці подають умовний сигнал) та ав­томатизовані (з використанням відповідної техніки і висвітленням пропозиції покупців на табло).

В міжнародній торгівлі склалася вельми обмежена номенклату­ра товарів, що продаються з аукціонів. Вона, зокрема, включає:

- овечу вовну (австралійські (Сідней) і новозеландські аукціо­ни, на яких реалізується близько половини світового виробництва овечої вовни);

- чай (Калькутта, Індія; Джакарта, Індонезія; Момбас, Кенія; Коломбо, Шрі-Ланка);

• каучук (Сінгапур);

• хутро (Санкт-Петербург);

- антикваріат і художні вироби — Крісті і Сотбі.

На сучасному етапі спостерігається тенденція до зменшення ролі міжнародного товарного аукціону, що викликано зростанням рівня стандартизації товарів, засобів та механізмів здійснення угод, виробленням відповідними асоціаціями типових правил торгівлі певними аукціонними товарами. Щоправда, це не стосується аукціонів Крісті й Сотбі, які й надалі продовжують нарощувати об­сяги операцій.

Міжнародні торги (тендери). Такий метод міжнародної торгівлі відрізняється від національних торгів (тендерів) лише тим, що до участі в них допускають іноземних постачальників і підрядників.

Міжнародний тендер - це оголошена замовником готовність укласти контракт на закупівлю товарів, робіт, послуг на попередньо визначених умовах (щодо обсягів, строків, цін і якості) з тим вітчизняним чи іноземним постачальником (підрядником), пропо­зицію якого тендерний комітет визначить у конкурентній боротьбі найвигіднішою.

Тендерний комітет створюється замовником-імпортером на період проведення торгів (тендера). Його основною функцією є ор­ганізація кожного етапу проведення міжнародного тендера:

1) підготовка тендера, з визначенням умов поставки об'єкта тендера;

2) реєстрація пропозицій від постачальників;

3) вибір переможця за встановленими попередньо критеріями, у присутності (гласно) чи без присутності (негласно) учасників;

4) укладення з переможцем відповідного контракту.

Тендери на сьогодні є дуже поширеним методом міжнародної торгівлі. Найчастіше об'єктами тендерів виступають:

• підряди на будівництво споруд виробничого і невиробничо­го призначення, зокрема й «під ключ»;

• виконання комплексу будівельно-монтажних робіт, їх окре­мих видів;

- реалізація комплексу пуско-налагоджувальних робіт;

- постачання комплектного устаткування;

- концесії на розробку корисних копалин;

- імпортні закупівлі будь-яких товарів, в тому числі за бю­джетні кошти.

Міжнародні виставки та ярмарки.

Міжнародна виставка - публічна демонстрація досягнень ви­робників певної сфери чи галузі економіки багатьох країн світу.

Виставки є популярним і поширеним явищем у міжнародній тор­гівлі, оскільки виробники, насамперед високотехнологічних промисло­вих товарів, отримують можливість прорекламувати свою продукцію.

Міжнародна ярмарка - періодично діючий ринок, де зустріча­ються покупці і продавці товарів із різних країн.

Ярмарки, що беруть свій початок ще з епохи раннього фео­далізму, бувають, залежно від асортименту представлених товарів, універсальними чи спеціалізованими.