3.1. Удосконалення організаційного механізму мікрокредитування

Якщо звернутися до історії, то “кредит виник на певному етапі

розвитку людського суспільства спочатку як явище випадкове, зумовлене особливими взаємовідносинами між товаровиробниками: коли продавцю потрібно було продавати товар, а в покупця не було грошей, щоб його купити (тому що він ще не виготовив свій товар або виготовив, але не продав його), виникала потреба у передачі продавцем покупцеві товару з відстрочкою платежу, в кредит. У цьому і полягає найбільш загальна причина необхідності в кредиті” [12,с.28].

Кредит виступає опорою сучасної економіки, невід'ємним елементом економічного розвитку. Його використовують як великі підприємства та об'єднання, так і малі виробничі та торговельні підприємства.

Особливо кредит потрібний малому та середньому бізнесу. А зважаючи на специфіку малого бізнесу та його тіньовий характер в Україні постала необхідність розробки такого кредитного механізму, який би враховував і тіньовий сектор. Саме це стало причиною появи механізму мікрокредитування.

Взагалі попит на мікрокредити останнім часом має тенденцію до зростання, що пояснюється усвідомленням підприємцями зручності та вигідності використання залучених коштів для розвитку бізнесу. Тут постає питання автоматизації оцінки кредитоспроможності клієнтів без зайвих витрат часу з метою обробки усіх заявок на кредити за найменші строки. В кінці 90-х рр.. в Україні була створена програма мікрокредитування за підтримки Європейського Банку Реконструкцій та Розвитку та Німецько-Українського Фонду, яка на даний момент працює у багатьох банках України. Метою програми є підтримка розвитку малого та середнього бізнесу. Для дослідження в рамках цієї програми я обрав ПриватБанк, тому що він є надійним універсальним міжрегіональним банком України, орієнтованим на інтереси клієнтів усіх форм власності.

Приватбанк у співробітництві з консалтинговою фірмою Internationale Projekt Consult вже більше 6 років працює по Програмі мікрокредитування, і є найбільш активним оператором по даному напрямку на ринку банківських послуг. Internationale Projekt Consult (IPC) - міжнародна організація, що надає консалтингові послуги банкам - партнерам у частині реалізації фінансових проектів по обслуговуванню кредитних ліній Європейського банку реконструкції й розвитку (ЄБРР) і Німецько-Українського фонду (НУФ) у рамках Програми підтримки малого й середнього бізнесу в Україні.

По лінії Німецько-Українського Фонду (НУФ) Програма мікрокредитування в Приватбанку працює із грудня 1997 року, по лінії ЄБРР - із грудня 1998 року.

За цей час було профінансовано:

- по лінії НУФ – 8 000 проектів на загальну суму 28 млн. EUR;

- по лінії ЄБРР – 18 000 проектів на загальну суму 142 млн. USD [9,с.6].

На 01.04.2007р. портфель мікрокредитів системи Приватбанку (у т.ч. з обліком загально банківської Програми Мікрокредитування (ПМ) включав більше 26 тис. договорів, сукупне сальдо по яких – понад еквівалент 170 млн. дол. США. Кредитні проекти в основному пов'язані з розвитком малого й середнього підприємництва сфери послуг, торгівлі, харчової й переробної промисловості.

Саме завдяки технології мікрокредитування вдалося впровадити й виробити чіткий механізм фінансування раніше неохопленого, але досить перспективного сегмента ринку приватного бізнесу.

Це обумовлено тим, що зазначена методика кардинально відрізняється від загальноприйнятих нормативів оцінки ризиків й аналізу «життєздатності» проекту в цілому, які застосовуються в повсякденній банківській практиці.

Основними операторами на ринку кредитування малого й середнього бізнесу в Україні є ЗАТ КБ «ПриватБанк», АППБ «Аваль», Прокредитбанк, АБ «Надра», АБ «Форум».

З 1997р. Програма мікрокредитування була відкрита на базі Дніпропетровського РУ ПриватБанку, а через рік - на базі Західного ГРУ (м. Львів). Висока якість портфеля мікрокредитів протягом 1997-1999 років підтвердило доцільність застосування даної методики по всій системі Приватбанку. З цією метою, у грудні 1999 року, при особистій участі IPC, був проведений перший семінар для співробітників регіональної мережі Банку по Програмі мікрокредитування.

Із січня 2000 року починається нова віха в історії розвитку Програми мікрокредитування: відкриття стратегічно важливого для Банку напрямку - мікрокредитування за рахунок власних ресурсів Регіональних Підрозділів (РП), з використанням методики оцінки проектів, застосовуваної при кредитуванні по лініях (за рахунок ресурсів) НУФ й ЄБРР.

З 2003р. впроваджена трирівнева система підготовки фахівців Приватбанку, зайнятих у розвитку ПМ, що включає: семінари для керівників корпоративних бізнесів РП, семінари для кредитних і регіональних менеджерів, а також регіональні семінари безпосередньо для ключових виконавців - кредитних фахівців. У цей час на базі Дніпропетровського РУ створюється профільна структура - Навчальний центр по Програмі мікрокредитування, що буде здійснювати підготовку фахівців і управління їх подальшим кар'єрним ростом. За станом на 01.04.2005р. по мікрокредитуванню в структурі Приватбанку працюють більше 800 вивчених й атестованих кредитних експертів [9,с.6].

В 2005 році поряд з ефективним регіональним розвитком Програми та її територіальним розширенням (відкриттям нових точок продажу), найважливішим завданням є створення на базі РП повноцінних структур по мікрокредитуванню - відділів/секторів. Зазначені підрозділи повинні бути укомплектовані висококваліфікованими фахівцями, повною мірою володіючими технологією по даному напрямку. [9,с.7]

Дослідження вітчизняних та зарубіжних вчених з питань кредитування у банківській діяльності знайшли відображення у працях І.А.Бланка, В.В.Вітлінського, О.В.Дзюблюка, А.М.Мороза, О.В.Пернарівського, Л.О.Примостки, М.І.Савлука та інших. Однак питання мікрокредитування потребує наукових досліджень. Зокрема, вивчення та практичне застосування теорії економічного, у тому числі кредитного аналізу, розроблення конкретних методів фінансового аналізу сприятимуть поліпшенню ефективності функціонування та надійності вітчизняних банків. Поки що в Україні комерційні банки користуються здобутками зарубіжних вчених в галузі мікрокредитування. Основним оператором щодо розробки ефективної програми мікрокредитування являється міжнародна консалтингова компанія International Project Consult. Саме завдяки її підтримки програма мікрокредитування почала розвиватися у вітчизняних комерційних банках.

Основним нормативним забезпеченням щодо організації мікрокредитування поки що являються методичні посібники, рекомендації, процедури розроблення саме даною організацією.

Крім нормативної бази консалтингових компаній, комерційні банки безперечно дотримуються нормативних актів Національного Банку України. Так деякі нормативи щодо оцінки діяльності мікропозичальників являються обов’язковими при проведенні фінансово-економічного аналізу мікро позичальників (коефіцієнти загальної ліквідності, абсолютної ліквідності, частка власного капіталу, маневреності), тому що їх дотримання вимагають нормативні акти НБУ.

Фахівці виділяють чимало позитивних тенденцій в галузі мікрокредитування, які впливають на здійснення активних операцій комерційними банками. На їх думку позитивну роль у діяльності банків відіграє низький рівень проблемних мікрокредитів, відмінний економічний стан позичальників, доскональний аналіз діяльності клієнтів, тощо.

Законодавчим документом, який стосується теми дослідження є Закон України „Про банки та банківську діяльність”. Закон регламентує правове забезпечення захисту законних інтересів вкладників і клієнтів банків. Він зобов’язує банки створювати колективні органи управління кредитними ризиками та не допускати суб’єктивізму в кредитній роботі.

Положення НБУ «Про кредитування» затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28 вересня 1995 р. N 246. Це Положення визначає правові основи надання, використання і повернення кредитів та регулювання взаємовідносин між суб'єктами, що виникають у процесі кредитування. Також Положення регламентує роботу кредитний органів, визначає форми і види кредитів, встановлює відносини між Національним банком України та комерційними банками, між комерційними банками та позичальниками, вказує на джерела формування кредитів, роз’яснює основні принципи проведення кредитної політики та ін.

Згідно даного нормативного акту, за формами кредити поділяються на: банківський, комерційний, лізинговий, іпотечний, бланковий, консорціумний, споживчий тощо.

Комерційний кредит - це товарна форма кредиту. Учасники кредитних відносин при комерційному кредиті регулюють свої господарчі відносини і можуть створювати платіжні засоби у вигляді векселів - зобов'язань боржника сплатити кредитору зазначену суму у визначений термін.

Лізинговий кредит - це відносини між суб'єктами лізингу, які виникають у разі оренди майна і супроводжується укладанням лізингової угоди. Лізинг є формою майнового кредиту.

Іпотечний кредит - це особливий вид економічних відносин з приводу надання кредитів під заставу нерухомого майна.

Споживчий кредит - кредит, який надається фізичним особам - резидентам України на придбання споживчих товарів та послуг.

Комерційний банк може надавати бланковий кредит тільки в межах наявних власних коштів (без застави майна чи інших видів забезпечення - тільки під зобов'язання повернути кредит) із застосуванням підвищеної відсоткової ставки надійним позичальникам, які мають стабільні джерела погашення кредиту і перевірений авторитет у банківських колах.

Кредити, які надаються банками, за видами поділяються:

- за строками користування

а) короткострокові - до 1 року,

б) середньострокові - до 3 років,

в) довгострокові - понад 3 років Строк кредиту, а також відсотки за його користування (якщо інше не передбачено умовами кредитного договору) розраховуються з моменту отримання (зарахування на рахунок позичальника або сплати платіжних документів з позичкового рахунку позичальника) до повного погашення кредиту та відсотків за його користування.

- за забезпеченням:

а) забезпечені заставою (майном, майновими правами, цінними паперами);

б) гарантовані (банками, фінансами чи майном третьої особи);

в) з іншим забезпеченням (поручительство, свідоцтво страхової організації);

г) незабезпечені (бланкові).

- за ступенем ризику:

а) стандартні кредити;

б) кредити з підвищеним ризиком;

- за методами надання:

а) у разовому порядку;

б) відповідно до відкритої кредитної лінії;

в) гарантійні (із заздалегідь обумовленою датою надання,

за потребою, із стягненням комісії за зобов'язання).

- за строками погашення:

а) водночас;

б) у розстрочку;

в) достроково (за вимогою кредитора, або за заявою позичальника); 

г) з регресією платежів;

д) після закінчення обумовленого періоду (місяця, кварталу).

Кредитні відносини регламентуються на підставі кредитних договорів, що укладаються між кредитором і позичальником тільки у письмовій формі, які визначають взаємні зобов’язання та відповідальність сторін.

З метою зменшення кредитних ризиків Національний банк встановлює нормативи кредитного ризику:

1) на одного контрагента;

2) норматив максимального обсягу кредитів, гарантів та поручителей.

Недотримання цих нормативів може призвести до значних фінансових труднощів у банківській діяльності.

З метою підвищення та стабільності банківської системи, захисту інтересів кредиторів і вкладників банків Національним банком України встановлюється порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банку.

Згідно з Положенням «Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих витрат за кредитними операціями банків» об’єктом резервування є саме кредитні операції.

З метою підвищення та стабільності банківської системи, захисту інтересів кредиторів і вкладників банків Національним банком України встановлюється порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банку.

Також проводиться передбачуване забезпечення по кредитам, які виходять з технологій мікрокредитування. Технологія мікрокредитування, у першу чергу, передбачає не оцінку активів і бізнес-планів клієнта на майбутнє, а його здатність погашати кредит на момент проведення фінансово економічний аналіз. Отже, всі аспекти поточної діяльності підприємства і його соціально-економічного оточення повинні бути ретельно вивчені й проаналізовані.

Підсумовуючи вищесказане, можна сказати, що наукові пошуки вітчизняних вчених в галузі мікрокредитування поки що особливими успіхами не увінчалися. В основному вітчизняні комерційна банки, які займаються мікрокредитування працюють спираючись на основні нормативні акти НБУ щодо кредитних операцій та використовують здобутки і методики міжнародних фінансових організацій.

3.2. Оцінка ефективності побудованого механізму і напрямки його покращення та можливий результат ПАТ КБ „Приват Банк”.

Нині в переважній більшості банківських установ (особливо в структурних підрозділах банків – філіях, відділеннях тощо) кредитний процес на всіх його етапах здійснюється в межах одного конкретного підрозділу

Досвід свідчить, що організаційна структура, за якої функції кредитного процесу зосереджені в одному підрозділі, не здатна забезпечити ефективної системи організації та внутрішнього контролю за проведенням кредитних операцій – насамперед через відсутність розмежування функцій аналізу та подальшого супроводження кредитних проектів.

При вирішення завдань, пов’язаних з підвищенням ефективності кредитних операцій, важливе значення має вдосконалення організаційної структури підрозділів банку, які забезпечують виконання кредитного процесу.

Національним банком розроблено проект Положення “Про організацію операційної роботи банків”, який базується на принципах розмежування функцій. Проект містить такі поняття, як “фронт-офіс” та “бек-офіс”, які поки що не мають широкого застосування у вітчизняній банківській практиці. Під “фронт-офісом” розуміють підрозділ банку, який виконує роль його представника перед клієнтом та виступає ініціатором операції. Структурний підрозділ, що забезпечує продовження операції, розпочатої “фронт-офісом”, шляхом здійснення реєстрації, перевірки, звірки, обліку та контролю всіх операцій, у проекті названо “бек-офісом”.

Уже з тлумачення термінів, пропонованих проектом, випливає, що ініціатором тієї чи іншої банківської операції є “фронт-офіс”, працівники якого забезпечують укладення угод, ідентифікацію операцій з оцінкою ризиків і підрахунком прибутків та збитків. Операційна робота в банку починається у “фронт-офісі”, підрозділи якого безпосередньо працюють з клієнтами на фінансовому ринку щодо залучення та розміщення ресурсів, а також надання послуг на комісійних засадах. Мета діяльності “фронт-офісу” – отримання прибутку, мінімізація впливу ризиків фінансового ринку, протидія конкурентному середовищу, підтримання ліквідної позиції та розширення спектру банківських послуг і банківських продуктів. Суб’єктами його діяльності є клієнти, установи банків, небанківські установи, уряд. Фронт-офіс, з огляду на результати роботи всіх підрозділів, відноситься до центру прибутків. Він відповідає за розвиток банківських продуктів, ліквідність і виконання нормативів.

Згідно з проектом отримані від “фронт-офісу” документи працівники “бек-офісу” перевіряють, реєструють, вводять всю необхідну інформацію в автоматизовану систему обробки даних і в подальшому контролюють виконання операції. Суб’єктами підрозділу “бек-офісу” є підрозділи “фронт-офісу”, установи банків, податкові, судові та правоохоронні органи, уряд, контрагенти, статистичні органи тощо. Бек-офіс, з огляду на результати його роботи, відноситься до центру витрат. Він забезпечує дотримання прийнятих стандартів, виконання відповідних процедур обліку та контролю.

Кредитний процес є досить специфічним і багатоетапним. На відміну від інших операцій, виконання розпочатої “фронт-офісом” кредитної операції не обмежується здійсненням реєстрації, перевірки, звірки, обліку та відповідного контролю, - воно потребує також спілкування із клієнтом, регулярного моніторингу кредитного ризику шляхом аналізу діяльності позичальника, відображеної у його фінансовій та бухгалтерській звітності в процесу супроводження кредитного процесу. Відтак виникає об’єктивна потреба у створення, так би мовити, проміжної ланки – “мідл-офісу”.

Однією з основних причин виникнення проблемних кредитів є помилки, допущені фахівцями банку на стадії аналізу кредитоспроможності потенційних позичальників та їх проектів. Тому цілком логічним було б виконання “мідл-офісом” функцій контролю кредитних пропозицій, поданих “фронт-офісом”. Тобто “мідл-офіс” проводить незалежне визначення оцінки адекватності кредитного ризику зробленої “фронт-офісом”, спеціалісти якого ,розглядаючи проект, можуть проявити суб’єктивізм під впливом безпосереднього спілкування з клієнтом. Таке вдосконалення системи внутрішнього контролю за здійснення кредитних операцій дасть змогу знизити рівень проблемної заборгованості по позичкам.

При розробці даної схеми організаційної структури кредитного процесу враховано також іншу суттєву причину виникнення проблемної заборгованості, а саме: невиконання фахівцями банку в ході супроводження кредитного проекту всіх необхідних заходів. Аби запобігти цьому, обов’язки щодо супроводження проектів та контролю за виконанням позичальниками умов договорів пропонується покласти на окремий підрозділ банку – “мідл-офіс”. Регулярний та незалежний моніторинг ризиків на етапі супроводження кредитного проекту підвищить ефективність контролю за ними.

Віднесення обліку кредитних операцій до функцій “бек-офісу” відповідає принципам розподілу обов’язків. Такий розподіл має поліпшити систему внутрішнього контролю за операційним ризиком, а відтак – сприяти зниженню рівня операційного ризику.

Запропонована організаційна структура кредитного процесу, заснована на розмежування функцій аналізу, супроводження кредитних проектів та їх обліку між окремими структурними підрозділами, є дієвим засобом підвищення ефективності кредитних операцій. З її упровадженням, по-перше, очікується збільшення обсягу кредитних операцій, по-друге – суттєво вдосконалиться система внутрішнього контролю за всіма притаманними кредитним операціям ризиками, що в свою чергу дасть змогу знизити їх рівень, а отже, поліпшити структуру кредитного портфеля та зменшити частки проблемної заборгованості. Це сприятиме скороченню витрат банків на формування резервів для відшкодування можливих збитків за кредитними операціями.

Оцінка майна, яке виступає забезпеченням по кредитах, які видаються по Програмі мікрокредитування незалежно від джерела фінансування (власні ресурси Банку / коштів ЕБРР/НУФ), здійснюється виключно відповідно до Процедури мікрокредитування.

Огляд і оцінка предметів застави, по кредитах в сумі до еквівалента 50 000 доларів США включно, виконується кредитний експетр самостійно. Для цього він проходить підготовку у відділі заставних операцій регіонального підрозділу [7,с.35].

При виборі забезпечення по кредиту, експерт повинен керується наступними правилами:

9. заставне майно (вид, обсяг) повинно бути адекватно кредиту (сума, строк, ризики), тобто забезпечувати виконання позичальником зобов'язань перед Банком у повному обсязі;

10. психологічна цінність (прихильність) і значимість для клієнта предмета застави, а також складність його заміни, що виникне у випадку відчуження - реалізація для погашення прострочення;

11. диверсифікованість застави;

12. ліквідність («актуальність» на ринку).

Крім того, варто пам'ятати, що надання мікрокредитів двом позичальникам під ту саму заставу, можливо тільки у випадку відмінного фінансово - економічного стану, і позитивних результатів господарської діяльності кожного їх.

Оцінка майна по кредиту понад еквівалент 50 000 доларів США

здійснюється співробітником відділу заставних операцій. У цьому випадку,

його функцією є спільний з кредитний експерт виїзд на місцезнаходження заставного майна для огляду й оцінки, а також попередня експертиза правовстановлюючої й технічної документації по даному забезпеченню [7,с.35].Обсяг ліквідного заставного майна повинен «покривати» суму мікрокредиту з коефіцієнтом від 1,1 до 2 [7,с.36]. При чому, величина даного коефіцієнта встановлюється залежно від ризиків, які супроводжують кожен конкретний проект, фінансово-економічного стану бізнесу позичальника, а також від наявності майна, що представляє інтерес для банку як предмети застави.

По кредитам у сумі до еквівалента 10 000 доларів США (коефіцієнт покриття ліквідною заставою – не менш 1,1) додаткове забезпечення не потрібно. Пріоритетним видом застави по кредитах до еквівалента 5,000 доларів США є особисте майно. Причому, як застава може розглядатися особисте майно як засновників/керівників фірм-позичальників (часток підприємців), так і третіх осіб (юридичних і фізичних).

Остаточну форму й вид забезпечення, а також його оцінну вартість затверджує Кредитний Комітет Регіонального підрозділу [7,с.37].

Фінансово-економічний аналіз фінансово економічний аналіз проводиться після надання з боку клієнта заявки на одержання кредиту й мінімального пакета документів. Кредитний експерт кредитний експерт повинен у максимально стислий термін відвідати клієнта (організувати фінансово економічного аналізу), тим самим, забезпечуючи швидкість й ефективність надання банком послуги мікрокредитування. У випадку якщо потенційний позичальник має кілька зв'язаних фірм, у т.ч. по різних напрямках діяльності, те кредитний експерт повинен здійснити їх консолідований фінансово економічний аналіз.

Під час проведення фінансово економічного аналізу, кредитний експерт повинен проаналізувати наступні аспекти:

10. Загальна інформація про заявника: рівень менеджменту (для юридичної особи), ділові якості позичальника (для приватного підприємця), ринкове положення, внутрішнє/зовнішнє економічне середовище й т.д.;

11. Поточний стан бізнесу й результати господарської діяльності клієнта;

12. Передбачуване забезпечення по кредиту.

Технологія мікрокредитування, у першу чергу, передбачає не оцінку активів і бізнес-планів клієнта на майбутнє, а його здатність погашати кредит на момент проведення . Отже, всі аспекти поточної діяльності підприємства і його соціально-економічного оточення повинні бути ретельно вивчені й проаналізовані.

Варто враховувати, що в сфері малого й середнього підприємництва відносини між родиною й бізнесом дуже тісно взаємозалежні, а тому відіграють істотну роль при складанні комплексної оцінки результатів господарської діяльності потенційного позичальника.

Структура клієнтської бази також є важливим чинником. Невелика кількість клієнтів спричиняє підвищення ризиків для компанії. Якщо один клієнт із п'яти не зможе заплатити, підприємство може зштовхнутися із проблемою руху грошових коштів, але якщо один зі ста клієнтів одного розміру не зможе заплатити, ризик набагато менше. Інакше кажучи, клієнтська структура повинна бути широко розвинена. Там, де це неможливо, акценти повинні бути розставлені на платоспроможності клієнтів позичальника, а також на якості здійснення ними платежів позичальникові.

Від ефективної і оперативної оцінки платоспроможності і надійності позичальника залежить успіх або поразка банку на ринку кредитування. Кредитування малого бізнесу в Україні є особливо ризиковим, тому фінансово-економічний аналіз позичальників (приватних підприємців) з однієї сторони повинен бути ретельним і досконалим, а з іншої – оперативним і ефективним. Найефективнішою системою оцінки ризиків є система кредитного скорингу.

ВИСНОВКИ

В результаті аналізу фінансового стану ЗАТ КБ “ПриватБанк” та дослідження теми організації мікрокредитування в даному банку можна зробити наступні висновки та пропозиції:

1. Провівши аналіз активів ЗАТ КБ “Приватбанк” за 2003-2004рр. можна зробити висновок про те, що активи банку складаються в основному з позичок клієнтів. Банк є досить платоспроможним, оскільки кошти на кореспондентському рахунку в НБУ збільшились в порівнянні з 2003 р. і становлять – 3,55%. Величина резервів в порівнянні з 2004рр. незначно збільшилась, що свідчить про те, що банк з обережністю ставиться до занадто ризикових кредитів. Сума активів банку в 2004р. зросла в порівнянні з 2003р. на 52,84%. Аналізуючи динаміку активів банку необхідно виділити стрімке зростання величини коштів в НБУ, вкладень в облігації внутрішньої державної позики, міжбанківських кредитів та валютних операцій.

2. Структура “кредитного портфеля” показує, що найбільшу питому вагу мають кредити надані юридичним особам, прослідковується тенденція до зростання частки споживчих кредитів, що свідчить про політику активного кредитування “ПриватБанком” населення, а також велике зростання частки міжбанківських. Величина “кредитного портфеля” в 2004р. зросла в порівнянні з 2006 р. на 43,73%.

3. Власні кошти банку в середньому на 65% сформовані за рахунок статутного капіталу банку, частка якого зменшилась з 2003 року всього на 6,58%, але той факт, що активи банку зросли майже на 45% свідчить про те, що він є основним джерелом формування власних коштів.

4. Основним джерелом формування залучених коштів “ПриватБанку” є кошти на поточних і депозитних рахунках юридичних і фізичних осіб, причому прослідковується тенденція до збільшення коштів на поточних рахунках і депозитних рахунках, що свідчить про підвищення довіри клієнтів до банку та про активну політику керівництва “ПриватБанку” у сфері депозитного залучення коштів. Така структура є досить ефективною та безпечною, і сприяє уникненню банком значних фінансових ускладнень.

5. Аналіз дотримання економічних нормативів ЗАТ КБ “ПриватБанк” за 2003-2004рр. показує, що банк за аналізований період витримував всі обов’язкові економічні нормативи.

6. Зважаючи на велику частку тіньового сектору в Україні, особливо це стосується малого та середнього бізнесу, позитивним моментом в у спектрі банківських послуг являється технологія мікрокредитування. Однак питання організації мікрокредитування є мало дослідженим і потребує подальших наукових досліджень.

7. Сучасні методики, які використовують банки у своїй діяльності ґрунтуються на оцінці кредитоспроможності клієнтів-мікропозичальників і запозичені у міжнародних консалтингових компаній. Вони дають можливість скласти комп`ютерну програму та прискорити процес роботи з клієнтом на стадії проведення фінансового аналізу.

8. Недоліками технології мікрокредитування являється її ризикових характер, тому що аналізується, як правило, тіньовий бізнес позичальників.

9. В ході проведеного фінансового аналізу можна зробити висновок по позитивний фінансовий стан клієнта та достатнє забезпечення по кредиту, що дозволяє йому отримати мікро кредит, шляхом відкриття відновлюваної кредитної лінії з лімітом кредитування в розмірі 10000дол.США строком на 24 місяці під 17% річних. В рамках відновлюваної кредитної лінії видати перший транш в розмірі 10000дол.США строком на 12 місяців під 17% річних після нотаріального оформлення договору застави автотранспорту та кредитного договору.

10. Запропонована технологія мікрокредитування дозволяє досконально провести фінансовий аналіз діяльності мікропозичальників і оцінити кредитний проект шляхом складання Резюме, Прогнозу руху грошових коштів, а також перевірити адекватність фінансової інформації шляхом перехресної перевірки.

11. Підвищити діяльність банку в галузі мікрокредитування можна шляхом створення підрозділу “Back-office”, функціями якого буде ведення внутрішнього кредитного контролю, що дозволить збільшити обсяги кредитних операцій.

12. Незалежно від спрямованості комерційних банків в Україні на ті чи інші банківські послуги, більшість – все більше запроваджують технологію мікрокредитування і займаються кредитуванням малого та середнього бізнесу, що безперечно являється позитивним як для вітчизняних банків, так і для економіки України в цілому. Тому процес організації мікрокредитування потребує великої кількості висококваліфікованих кредитних експертів.

.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.

1. Афанасьєв Микола Васильович, Плоха Олена Борисівна. Економіка підприємства: Навч.-метод. посіб. // Харківський національний економічний ун-т. — Х. : ВД "Інжек". - 2007. - с. 320. - Бібліогр.: с. 310-311. — ISBN 978-966-392-105-1.

2. Агапова Т.А., Серегина С.Ф. Макроекономіка. - 1997. - с. 222-244.

3. Баланбаков И. Основы финансового менеджмента.- М.: ФиС. - 1996. – с. 654.

4. Бараник Зоя Павлівна. Функціонування ринку праці: статистична оцінка оцінка / Державний вищий навчальний заклад "Київський національний економічний ун-т ім. Вадима Гетьмана". - К. : КНЕУ. - 2007. - с. 392. - Бібліогр.: с. 368-383.

5. Бойчик Ірина Михайлівна. Економіка підприємства: навч. посіб. // Вид. 2-е, доп., перероб. — К. : Атіка. - 2007. – с. 528. - Бібліогр.: с. 521-523.

6. Бутинець Ф.Ф. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник для студентів вузів спеціальності 7.050106 “Облік і аудит”// Вид.2-ге, доп.і перер. Житомир: ЖІТІ. - 2000. - с. 640.

7. Бутинець Ф.Ф., Чижевська Л.В., Береза С.Л. Бухгалтерський облік. Навчальний посібник для студентів вузів спеціальності 7.050201 “Менеджмент організацій”// За ред. Проф.. Ф.Ф. Бутинця. Житомир: ЖІТІ. - 2000. - с. 672.

8. Бородкіна М.О. Фактори мотивації оплати праці в сучасних умовах // Вісник ЖІТІ . – 1997. – №5. – с.188 – 192.

9. Ващенко Ліна Олександрівна, Сухарев Петро Миколайович. Аналіз фінансового стану підприємств: інформаційне та методичне забезпечення // Донецький держ. ун-т економіки і торгівлі ім. М.Туган- Барановського. - Донецьк : Вебер (Донецька філія), 2007. — 185c. : табл. — Бібліогр.: с. 126-139.

10. Влавсова В.Н. “Основи підприємницької діяльності” // фінанси і статистика. - 1994. – с. 167.

11. Воробьев Юрий Николаевич. Финансовый менеджмент: учеб. пособие для студ. вузов, обучающихся по образоват.-проф. прогр. специалиста, магистра по направлению "Экономика и предпринимательство" / Национальная академия природоохранного и курортного строительства - Симф. : Таврия, 2007. - с. 629. - Библиогр.: с. 600-607 (106 назв.).

12. Господарський кодекс України.

13. Гаврилюк Л.І. Економіка підприємства // Навчпально-методичний посібник для сам.вивч. дисципліни — Житомир: ЖІТІ. - 2000. - с. 152.

14. Гридчина М.В. Фінансовій менеджмент // Курс лекцій – К.: МАУП. - 1999 – с. 136.

15. Головин В.В. / Интервью с председателем правления ПриватБанка Александром Дубилетом // Бизнес. - 07.03.05. №10. - с.42-43.

16. Дячун О.В. Організація, нормування та оплата праці // Навчальний посібник. – Львів. - 2001. – с. 220.

17. Жуков Е.М. // Банки и банковские операции. - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ. - 1996. – с. 256.

2. Закон України “Про банки і банківську діяльність” від 2001 року.

3. Закон України “Про державну підтримку малого підприємництва”. 19 жовтня 2000р.

4. Закон України “Про підприємництво”. 1991 р.

5. Зайцев Н.Л. “ Економіка промислового підприємства”.- М.: ІНФРА-М. - 1994. – с. 253.

6. Завгородній В.П. „Бухгалтерский учет, контроль и аудит в системе управления предприятием”. – К.: А.С. К.. - 1998. – с. 768.

7. Завгородній В.П. Бухгалтерский учет в Украине (с использ. Нац. стандартов) // Учеб. пособие для студентов вузов / Изд. 5-е доп. И перераб. – К.: А.С.К.. - 2001. – с. 135.

8. Закон України “Про колективні договори та угоди” від 01.07.1993р. №3356-ХІІ.

9. Заверуха І. Банківське право // Посібник для студентів та аспірантів. – Львів: Астрологія.- 2002. – с. 222.

10. Зиадат М. Выбор конкурентной стратегии малого предприятия // Проблемы формирования антикризисной политики и механизма банкротства предприятий. Сб. науч. тр.- Донецьк : ІЕП НАН України. - 1998. - с. 223 - 226.

11. Енциклопедичний словник бізнесмена: менеджмент, маркетинг, інформація // За загальною редакцією М.І. Молдаванова. – К.: Техніка. - 1993. – с. 856.

12. Інструкція НБУ № 17 «Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті», затверджена Правлінням НБУ 6.06.1996 р.

13. Кальцев О. Банківські послуги на Українському ринку // Щотижневик “Бізнес”№ 4, лютий 2003.

14. Кириченко О. М., І. Геленко, А. Ятченко. Банківський менеджмент // Навч. посіб. для вищ. навч. закл. – К. : Основи. - 1999. - с. 671.

15. Ковалев В. Финансовый анализ. – М.: ФиС. - 1996. - с. 348.

16. Костюченко О. Банківське право // Підручник. – 3-те вид. – К.: Видавництво А.С.К..- 2003. - с. 928.

17. Корнієнко Т. Управління ризиками як складова управління активами та пасивами. Вісник НБУ №6. - 2003. - с. 28-31.

18. Кравцова Е. Олигархов уже не кредитуют // Деловая столица. - 07.03.05. №10. - с. 19.

19. Кубай Н.Є. Види і джерела фінансування малого бізнесу в Україні // Фінанси малого бізнесу / Під ред. С.К. Реверчука. - анал.-інформ. посібник. - Львів: "Діалог". - 1996. - с. 34-47

20. Кубай Н.Є. Теорія життєвого циклу фірми: стиль і стратегія управління. // Анатомія малого бізнесу / Під ред. С.К. Реверчука. - анал.-інформ. посібник. - Львів: "Діалог". - 1996. - с. 46-53.

21. Кубай Н.Є. Фінансові проблеми діяльності малих підприємств в Україні // Тези доповідей науково-практичної конференції "Реформа фінансово-кредитної системи перехідної економіки України". - Луцьк. - 1998. - с. 178-180.

22. Кубай Н.Є. Фінансові аспекти державної підтримки малого бізнесу в Україні // Фінанси України. - 1998. - №5. - с. 116-120.

23. Калина А.В. Оплата праці – ключовий фактор управління людськими ресурсами // Вісник ЖДТУ. – 2004. - №1 (23). – с. 204 – 209.

24. Калина А.В. “Організація та оплата праці в ринкових умовах”.- К.: МАУП. - 2001. – с. 274.

25. Крушельницька О.В., Мельничук Д.П. Управління персоналом. – Житомир: ЖИТИ. 2001. – с. 343.

26. Ковальчук В.М. Загальна теорія економіки (теоретична еко­номіка), - Тернопіль. - 1999. – с. 249-271.

27. Лаврушина О.М. // Банківська справа: Підручник.– М. : Фінанси і статистика. - 1998. – с. 576.

28. Лаврушина О.М. Банковские операции: Учетно-ссудные операции и агентские услуги банков: Учеб. Пособие. – Ч.2 // –М. : Инфра-М. - 1996. - с. 25.

29. Лібанова Є.М., Мельничук Д.П. Ринок праці в економічній системі. – Житомир. - 2003. – с. 155.

30. Луговий В.А. «Оплата труда: б/у и расчеты». – М.: «Бухгалтерский учет». 2004. – с. 111.

31. Лившиц А.Я. Введение в рьіночную економику. Часть І, II. – Станкин. - 1992. – с. 53-64.

32. Лукашевич Віталій Матвійович. Економіка праці та соціально-трудові відносини // Навч. посібник для студ. вищих навч. закл..- Л. : Новий Світ-2000, 2007. – с. 248 - (Вища освіта в Україні). — Бібліогр.: с. 246.

33. Маркова О., Сахарова Л. , Сидоров В. Коммерческие банки и их операции // Учеб. Пособие. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ. - 1995. - с. 456.

34. Маслеченков Ю. Финансовый менеджмент в коммерческом банке: Кн. 2 // Технологический уклад кредитования. – М. : Перспектива. - 1996. - с. 196.

35. Мишкін Фредерік С. Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків - К. // Основи. - 1998. - с. 963.

36. Медницький В.Г. “Функціонування економічного механізму”.- М.: Фінанси та статистика. – 2003. – с. 183.

37. Мандибура В.О., Тимофєєв В.О. «Аналіз економічних та правових методів регулювання мінімальної заробітної плати».– К.: Парламент видавництво. - 2003. – с. 88.

38. Мерсер Д. ИБМ: управление в самой преуспевающей корпорации мира/пер. с англ.—М.:Прогресс. - 2004. – с. 125.

39. Несторова Т. Банковские операции. Ч.4 // Банковское обслуживание внешнеэкономической деятельности / Учебн. пособие. - М.: Инфра-М. - 1996. - с. 456.

40. Нортон М. Нервный бизнес // Банковские технологии. - 1995. - № 3. - с. 73.

41. Осовський О.А. Формування регіональної стратегії розвитку малого підприємництва // Дис.кан.наук: 08.10.01. - Житомир. - 2003. - с. 154.

42. Остак Р.М. Програма розвитку малого підприємництва в Житомирській області. - 2006. - с. 35.

43. Процедура мікрокредитування, додаток 1 до приказу №1054 від 14.10.2003 р., друга редакція. Дніпропетровськ. - 2003 р. - с. 15.

44. Положення НБУ “Про порядок формування банківською системою України обов’язкових резервів” від 31. 01. 96 р.

45. Полякова Л.Д. Развитие малого и среднего бизнеса как фактор єкономического роста // еженедельние "Бизнес" № 26. - 2004. - с. 87.

46. Реверчук С.К., Кубай Н.Є. Програми підтримки МП: суттєвий внесок у розвиток // Діло. - 1995. - №43. - с. 14.

47. Реверчук С.К., Кубай Н.Є., Крупка М.І. Мала приватизація // анал.-інформ. посібник. - Львів: "Діалог". - 1996. - с. 32-93

48. Роуз Питер С. Банковский менеджмент // Певод английского. М., “Дело Лтд”. - 1995. - с.33-76.

49. Рекомендації щодо визначення фінансового стану позичальників, затверджені постановою Правління НБУ від 29.09.97 № 323

50. Савлук М. Гроші і кредит // Підручник. –Київ: Знання. - 2001. - с. 586.

51. Сальников О.М., Зіадат М. Малий бізнес як необхідна умова становлення конкурентного середовища // Торгівля і ринок України.Тематич. зб. наук. праць.-Донецьк: ДДКІ. - 1997.- с. 27-28.

52. Сергиенко Н. Многие банки сделают это // Киев Weekly. - 04. - 11.03.05. №8. - с.7.

53. Соцький В.М. // Статистика Житомирської області. - 2006. - с. 12.

54. Сердюк А. Р. укладач / Комп’ютерні правові системи: конспект лекцій // навч. Посібник. – Житомир: ЖІТІ. - 2002. - с. 15.

5. Указ Президента України “Про усунення обмежень, що стримують розвиток підприємницької діяльності”, лютий 1998 р.

6. Указ Президента України “Про державну підтримку малого підприємництва”, травень 1998 р.

10. Яненко Р.А. Год микрокредитования для ООН и для ПриватБанка // Мир денег. - 2005. – №2. - с. 45.

11. Шахмалов Ф. Мале підприємництво в системі ринкових реформ: проблеми зростання або виживання. "Питання економіки", 1993. – с. 125.

12. Шелудько В. Фінансовий ринок: Навч. Посіб. – К.: Знання- Прес. - 2002. - с. 535.

Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С. Финансы предприятий. – М, ИНФРА- М. - 1998. - с. 343

10. Шульга Н.П., Мамонтова Н.С. Оцінка кредитоспроможності клієнта // рекомендації банку при видачі кредиту. К. - 1995. - с.59.

11. www.pbank.com.ua (внутрішній сайт банку)

12. www.ulstu.ru

13. www.tora-centre.ru

14. http://www.fairisaac.com

15. http://scoring.snowcactus.ru

16. http://www.franklin-grant.ru

Д О Д А Т К И