Контрольні питання

1. За яким принципом побудована класифікація мінералів А.Г. Бетехтіна?

2. Які особливості хімічного складу мінералів самородних класів?

3. Де найчастіше зустрічаються сульфіди?

4. До якого класу належить кварц і які відомі його різновиди?

5. Який мінерал визначається за смаком?

6. Мінерали якого класу за масовою часткою складають близько 50% земної кори?

Рекомендації щодо самостійної роботи студентів по діагностиці мінералів

Визначення мінералів у навчальних колекціях проходить за наступною схемою:

1) перегляд і загальне ознайомлення з колекцією мінералів;

2) встановлення загальних зовнішніх і фізичних властивостей (форма і розмір виділень, твердість, колір мінералу, колір риси, прозорість, спайність, блиск, злам);

3) виявлення специфічних, індивідуальних властивостей (здатність мінералів писати по папері, бруднити руки, реагувати із соляною кислотою, ковкість та ін.);

4) занесення фактично встановлених властивостей кожного мінералу в зведену таблицю, приклад якої наведений в Додатку 2;

5) за результатами порівняння отриманих характеристик із діагностичними ознаками, зазначеними в Додатку 1, визначення досліджених мінералів.

Складена студентом зведена таблиця діагностичних властивостей визначених мінералів передається викладачеві на перевірку. Після вивчення навчальної колекції мінералів проводиться контрольне тестування, яке передбачає самостійну діагностику кожним студентом 3 мінералів різних класів.

2 Гірські породи

Гірські породи  це природні агрегати мінералів певної будови, які утворюються в земній корі або на її поверхні в результаті різноманітних геологічних процесів. Породи, які складаються з одного мінералу, називаються мономінеральними (від грец. „моно” – один). Якщо в будові породи беруть участь декілька мінералів, вона називаються полімінеральною (від грец. „полі” – багато).

2.1 Структура і текстура гірських порід

Будова гірських порід характеризується структурою і текстурою. Структура  це особливості внутрішньої будови породи, які обумовлені ступенем кристалічності мінеральних зерен, їх розмірами і характером зростання. Розрізняють наступні основні типи структур:

- повнокристалічна  порода повністю складається із кристалічних зерен мінералів (залежно від абсолютного розміру зерен виділяють: крупнозернисту  зерна крупніше 5 мм; середньозернисту  2-5 мм; дрібнозернисту  0,1-2 мм; тонкозернисту  менше 0,1 мм);

- прихованокристалічна  коли порода складається із дрібних кристалів, які видні тільки під мікроскопом;

- склувата  порода складається зі склуватої речовини, яка є нерозкристалізованою;

- порфірова  основна маса породи представлена склуватою або прихованокристалічною речовиною, в яку вкраплені окремі кристали;

- порфіроподібна  крупні кристалічні зерна є включеннями в більш дрібнозернистій, але також кристалічній основній масі породи;

- мигдалекам’яна  порода має пористу, пузирчасту будову, причому пустоти заповнені вторинними мінералами (кальцит, карбонат, кварц).

Якщо порода складена уламками мінералів, або інших порід говорять, що вона має уламкову структуру. Коли порода складена відносно однаковими за розміром зернами мінералів, говорять про рівномірнозернисту, а в протилежному випадку  про нерівномірнозернисту структуру.

Під текстурою розуміють характер розташування в просторі кристалічних зерен і уламків які складають породу. Найбільш розповсюдженими є такі текстури: масивна, плямиста, смугаста, сланцювата, пориста, флюїдальна.

Масивна текстура відрізняється безладним розміщенням мінералів в породі (обсидіан або вулканічне скло).

Плямиста характеризується нерівномірним розподілом темних і світлих мінералів у породі.

Смугаста  коли темні і світлі мінерали чергуються в породі у вигляді смуг.

Флюїдальна  коли у затверділій лаві збереглися сліди течії речовини у вигляді потокоподібного розміщення кристалів.

Пористу текстуру мають породи, які містять пустоти.