Черкасов в.І. «Міжнародний менеджмент»

Харк. нац. екон. ун-т. - Х. : Вид-во ХНЕУ, 2007. - 167 с.

Зміст

Тема1. Сутність та зміст системи міжнародного менеджменту 2

Тема 2 Аналіз внутрішнього та зовнішнього середовища міжнародної фірми 12

Тема 3 Дослідження процесу становлення глобального менеджменту 21

Тема 4 Інноваційно-технологічна політика у сфері виробництва конкурентоспроможної продукції 26

Тема 5 Форми та методи здійснення міжнародних комерційних операцій 36

Тема 7 Підвищення ефективності комунікаційно-інформаційних процесів у сфері діяльності мультинаціо­нальних корпорацій 42

Тема 8. Планування в системі міжнародного менеджменту 51

Тема 9 Організаційні структури управління діяльністю мультинаціональних фірм 58

Тема 10 Мотиваційний механізм та контроль в системі міжнародного менеджменту 66

Тема 11 Особливості міжнародного фінансового менеджменту 76

Тема 12 Управління інвестиційними операціями у сфері міжнародного бізнесу 82

Тема 13 Особливості управління персоналом міжнародної компанії 92

Тема 14 Управління організаційною культурою та здійснення політики корпоративної соціальної відповідальності 99

Тема1. Сутність та зміст системи міжнародного менеджменту

1.1. Предмет міжнародного менеджменту та його основна ха­рактеристика

Предмет міжнародного менеджменту відрізняється від кола пи­тань, що вирішуються загальним (національним) менеджментом. Уточ­нення проблематики та розмаїття аспектів практики управління діяльніс­тю господарської організації одночасово в умовах різних країн привело до виокремлення міжнародного менеджменту як самостійної науки та специфічного виду управлінської діяльності. Визнання відносної само­стійності предмету міжнародного менеджменту не виключає необхідності застосування у процесі його дослідження в повній мірі традиційного ін­струментарію загального менеджменту. Але виконання такої вимоги не є достатньою умовою для досягнення позитивних результатів розробки концепції, формування та функціонування системи управління міжнаро­дною діяльністю підприємства в умовах економічної глобалізації. У про­цесі розвитку міжнародного бізнесу збільшується розмаїття зовнішнього середовища підприємства шляхом інтернаціоналізації сегментів цільово­го ринку, з'являється значно більше свободи вибору обґрунтованих варіантів поведінки суб'єкта господарювання та підвищення його потенціалу При умові функціонування якісної системи міжнародного менеджменту. В той же час суб'єкти міжнародної економічної діяльності стикаються з не­обхідністю враховувати велику кількість додаткових обмежень та факто­рів, що впливають на процес прийняття управлінських рішень/Найбільш суттєвим серед таких факторів є культурний фактор - сукупність вимог та обмежень, які обумовлені культурою країн, що приймають. Правильне врахування дії культурного фактора та специфічних умов в різних краї­нах в процесі міжнародної економічної діяльності підприємства дає мож­ливість йому отримати додатковий прибуток.

Актуальність проблеми формування та необхідність постійного удосконалення систем міжнародного менеджменту вітчизняних підпри­ємств в нових умовах господарювання визначили основні завдання пер­шої теми конспекту лекцій: 1) з'ясування сутності категорій "міжнародний бізнес" та "міжнародний менеджмент", їх принципових відмінностей від понять "національний бізнес", "національний менеджмент"; 2) розкриття причин підвищення активності суб'єктів господарювання у сфері міжна­родного бізнесу та виникнення об'єктивної необхідності формування адаптивних систем управління, які здатні спрямовувати підприємства на підвищення своєї конкурентоспроможності в умовах швидкого розвитку процесу глобалізації; 3) розуміння принципів, форм та методів архітекто­ніки системи ефективного міжнародного менеджменту, який все більше набуває рис глобального менеджменту.

Міжнародний бізнес визначається як підприємницька діяль­ність суб'єкта господарювання, яка передбачає його активну участь в системі міжнародної торгівлі та / або у процесі міжна­родного переміщення робочої сили, капіталу, технологій при до­триманні вимог законодавства. Принципова відмінність міжнародно­го бізнесу від національного полягає в тому, що міжнародний бізнес ба­зується на можливостях фірми отримувати більш високі результати саме з переваг міжнародних ділових операцій порівняно з ситуацією, коли її керівники ведуть справи тільки в своїй країні.

Мотивація суб'єкта господарювання до розвитку свого міжнародно­го бізнесу підсилюється, коли в приймаючих країнах є: 1) джерела необ­хідних ресурсів для розвитку бізнесу; 2) ринкова інфраструктура, яка сприяє залученню інвестицій та отриманню кредитів на вигідних умовах для фірми, впровадженню у сферу її діяльності новітніх технологій та су­часних методів управління; 3) можливості для реалізації стратегії дивер­сифікації виробничо-комерційної діяльності і, як наслідок, збільшення доходів та зниження ризиків свого підприємства.

Ключовим моментом у поясненні причин прагнення господарських організацій розвивати саме міжнародний бізнес та постійно вдосконалю­вати міжнародний менеджмент є такий постулат: суб'єкт господарювання отримує додаткові різноманітні можливості для збільшення доходів шля­хом розширення та інтенсифікації міжнародної підприємницької діяльно­сті порівняно з бізнес-орієнтацією тільки на ринки своєї країни. Даний постулат є вихідною точкою для усвідомлення діалектичної єдності міжна­родного бізнесу та міжнародного менеджменту, розуміння сутності об'єк­тивного процесу поступового перетворення загального (національного) менеджменту у міжнародний, а міжнародного у глобальний менеджмент. Об'єктивна необхідність розвитку міжнародного бізнесу господарських організацій є спонукальною причиною формування та безперервного удосконалення міжнародного менеджменту.

Міжнародний менеджмент визначається як система управ­ління діяльністю господарської організації (підприємства) за кон­цепцією міжнародного маркетингу. З метою поглибленого вивчення сутності міжнародного менеджменту та розуміння його змісту є доціль­ним спиратися на таке визначення поняття "міжнародний маркетинг" - це концепція та функція управління, основним завданням якого є спрямування діяльності підприємця або господарської організації (підприємства) на реалізацію своїх інтересів через задоволення потреб міжнародного ринку. Наведене визначення звертає увагу на два аспекти міжнародного маркетингу. Міжнародний маркетинг, по-перше, - це концепція формування та безперервного удосконалення міжнародного менеджменту, по-друге, є його основною складовою.

Головною метою міжнародного менеджменту є досягнення конку­рентних переваг фірми (підприємства, компанії) на міжнародних ринках шляхом ефективного управління процесом розширення та інтенсифікації бізнесу в різних країнах при раціональному використанні їх економічних, соціальних, політичних, демографічних, культурних особливостей та між­народної взаємодії. Міжнародний менеджмент, по суті, є теорією, практикою та мистецтвом перетворення будь-яких ідей в бажані результати між­народного бізнесу.

Об'єкт міжнародного менеджменту - міжнародна економічна діяльність підприємства. Складовими цієї діяльності є міжнарод­ний бізнес гра внутрішньогосподарська діяльність, що пов'язана з цим бізнесом.

Суб'єктами управління міжнародною економічною діяльніс­тю підприємства є його міжнародні менеджери.

Предмет міжнародного менеджменту - відносини у сфері управління міжнародним бізнесом підприємства та внутрішньо-господарською діяльністю працівників багатонаціональної фірми (корпорації).

Специфіка та складність сфери діяльності міжнародних мене­джерів обумовлена такими основними причинами: при виході на зовнішні ринки підприємство опиняється в умовах жорсткої міжнародної конку­ренції; зростають вимоги до вмінь керівників підприємства координувати діяльність зарубіжних філій та окремих своїх виконавців за кордоном, адаптувати їх до специфічних умов приймаючих країн та міжнародних ринків; підсилюється роль системи інформаційного та програмного за­безпечення керівників фірми, яка функціонує на світовому ринку; суттєво Підвищується рівень ризику у сфері діяльності підприємства у разі при­йняття рішень недостатньо кваліфікованими міжнародними менеджера­ми. При виході підприємства на зовнішні ринки міжнародні менеджери мають вирішувати складні питання, що пов'язано з адаптацією підприємства до умов в країнах, що приймають. При цьому необхідно враховувати, що більш високі ризики компенсуються дією певних факторів зовнішнього середовища міжнародного бізнесу: більш широкі масштаби комерційних операцій порівняно з діяльністю на внутрішньому ринку; велика різнома­нітність можливостей у сфері міжнародного бізнесу; позитивний вплив на Міжнародну економічну діяльність підприємства фінансово-промислових груп, багатонаціональних фірм (корпорацій); пільгове оподатковування у деяких країнах та регіонах; наявність цінної інформації в приймаючих країнах та використання їх розвиненої ринкової інфраструктури, що сприяє економічному розвитку вітчизняних підприємств. За таких умов підприємство може успішно працювати тільки при орієнтації на принципи міжнародного менеджменту, виконанні певних його завдань.

Принципи міжнародного менеджменту: відповідність тенденці­ям розвитку міжнародного бізнесу та створення умов для підвищення ефективності міжнародної економічної діяльності підприємства; підви­щення рівня культури та гуманізація відносин у сфері управління міжна­родним бізнесом; дотримання норм ділової етики та правил взаємодії фірм у сфері міжнародної торгівлі; орієнтація діяльності структурних під­розділів та окремих працівників господарської організації на потреби міжнародних ринків; забезпечення пропорційності, безперервності та спеціалізації при виконанні міжнародних комерційних операцій та пов'язаних з ними внутрішньокорпоративних процесів.

Основні завдання міжнародного менеджменту:

1)комплексне вивчення зовнішнього середовища міжнародного бі­знесу для визначення напрямків пошуку та ефективного використання джерел підвищення конкурентоспроможності підприємства

2)поглиблений аналіз культурного фону у кожній країні перебуван­ня та врахування його особливостей у процесі прийняття стратегічних, тактичних та оперативних рішень в процесі управління розвитком фірми;

3)оцінка, вибір та практичне використання організаційних форм ведення міжнародного бізнесу, які сприяють ефективному використанню економічного потенціалу та правових можливостей країн перебування;

4)формування та розвиток мультинаціональних колективів підпри­ємства (фірми) та його підрозділів, що знаходяться в різних країнах, для максимального використання потенціалу працівників та крос-національних ефектів від їх взаємодії;

5)пошук, розвиток та ефективне використання різноманітних мож­ливостей інтернаціонального бізнес-сервісу і насамперед у сферах фі­нансового, технологічного та інформаційного обслуговування бізнес-операцій.

1.2. Концепція та теоретико-методологічні основи управління міжнародною економічною діяльністю

Концепція міжнародного менеджменту ґрунтується на по­ложеннях міжнародної економіки, яка суттєво доповнює та розвиває дві базові частини економічної теорії: мікроекономіку та макроекономіку.

У той же час міжнародна економіка включає мікроекономічну та макроекономічну частини як свої складові. У практичному аспекті знання міжна­родної економіки є необхідним для успішної роботи міжнародних мене­джері» у сучасних умовах швидкого розвитку глобальних процесів. Між­народна економіка розкриває економічні закономірності взаємодії націо­нальних економік. Дію таких закономірностей необхідно враховувати у процесі формування та функціонування систем міжнародного менедж­менту. Мікроекономічна частина міжнародної економіки орієнтує мене­джмент на ефективне здійснення міжнародних комерційних операцій та внутрішніх господарських процесів, пов'язаних з цими операціями. У зв’язку з цим необхідно звернути увагу на такі розділи мікроекономіки: теорія поведінки споживача, теорія фірми, аналіз товарних ринків в умо­вах досконалої та недосконалої конкуренції, дослідження ринків вироб­ничих ресурсів, дослідження проблем суспільного добробуту. Роль макроекономічної частини міжнародної економіки у процесі створення та безперервного удосконалення систем міжнародного бізнесу полягає в Тому, що менеджери мають знати та враховувати у своїй практичній дія­льності особливості платіжного балансу тієї чи іншої держави, її зовніш­ньоекономічної політики, а також специфіку моделей відкритої економіки та міжнародних фінансів.

Найважливішою умовою підвищення ефективності діяльно­сті організації (підприємства, фірми) є використання досягнень теорії і практики управління. З усієї різноманітності теорій управління можна виділити шість основних груп: 1) школа "процесу управління"; 2) "емпірична" школа управління; 3) школа "людської поведінки"; 4) школа "соціальних систем"; 5) школа, основою якої є теорія прийняття управ­лінських рішень; 6) "математична" школа. Сучасним напрямком розвитку теорії та практики управління діяльністю господарських організацій є ме­неджмент. Основні положення нової парадигми управління: децентралі­зація системи управління на базі оптимального сполучення ринкового та державного регулювання соціально-економічними процесами; перехід до поліцентричної системи господарювання; формування та функціонуван­ня суб'єктів господарювання в умовах ринкових відносин як відкритих соціально орієнтованих систем; підвищення рівня організаційної культу­ри як найважливішого напрямку безперервного процесу вдосконалення управління діяльністю підприємства.

Сучасною методологією управління в системах будь-якої природи є кібернетика - наука про загальні закони управління в при­роді, суспільстві, живих організмах та машинах. Основний закон кіберне­тики - закон необхідної різноманітності - по суті є законом розвитку сис­тем будь-якої природи. Для того, щоб штучні системи функціонували ефективно, при їх формуванні необхідно дотримуватися трьох загальних принципів кібернетики: зворотного зв'язку, зовнішнього доповнення, дуа­льного управління. Кібернетика має специфічні методи наукового дослі­дження, які характеризуються такими рисами: функціональний та систе­мний підходи, конкретність, математизація, моделювання та автомати­зація.

Одним із видів кібернетики є економічна кібернетика, яка розгляда­ється як сукупність вчень про інформацію та складні динамічні системи в економіці, про управління як процес підготовки, прийняття та організацію виконання рішень з використанням економіко-математичних методів та комп'ютерних технологій, що сприяє розвитку здатності соціально-технічних систем адаптуватися до змін у зовнішньому середовищі. Тому можна стверджувати, що необхідною умовою формування ефективної системи міжнародного менеджменту є обов'язкове виконання основного закону кібернетики та дотримання її основних принципів.

На зовнішніх ринках вітчизняне підприємство опиняється в умовах жорсткої міжнародної конкуренції. У таких умовах воно може успішно функціонувати при використанні сучасних методів управління, насампе­ред маркетингу.

Залежно від геополітичних меж діяльності суб'єктів госпо­дарювання маркетинг поділяється на два типи: 1) національний маркетинг, який діє в межах національних кордонів; 2) міжнарод­ний маркетинг, який спрямовує діяльність підприємства на задо­волення потреб міжнародного ринку. Міжнародний маркетинг ґрун­тується на загальному маркетингу, який також називають національним за причини успішного застосування цієї концепції управління діяльністю фірм, орієнтованих на задоволення потреб внутрішніх ринків своєї краї­ни. Відокремлення міжнародного маркетингу, як відносно самостійної на­уки та сфери діяльності, є наслідком розвитку та диференціації маркетин­гу

Докорінних розбіжностей між національним та міжнародним марке­тингом не існує, але необхідно враховувати суттєві особливості ринків різних країн при управлінні міжнародною комерційною діяльністю суб’єктів господарювання. Міжнародний маркетинг орієнтується на здійс­нення зовнішньоторговельних операцій; має справу з валютою та з процесами на закордонних ринках; адаптує бізнес до умов в різних країнах з урахуванням особливостей міжнародних ринків; враховує вимоги інозем­ного та міжнародного законодавства. В процесі розвитку міжнародного Маркетингу виділяють три основних етапи: традиційний маркетинг, екс­пертний маркетинг, міжнародний маркетинг.

Міжнародний маркетинг системно поширює свій вплив на процеси Міжнародного переміщення капіталів, технологій, робочої сили та комер­ційні операції мультинаціональної фірми ( корпорації), на всі її підрозділи їв Цільові ринки в різних країнах. Міжнародний маркетинг набирає все більш глобального характеру.

Концепція управління міжнародним маркетингом та відповідна їй Маркетингова програма реалізуються шляхом функціонування системи управління міжнародним маркетингом, головною метою якої є адаптація підприємства до умов в різних країнах. Значний інтерес становить інозе­мний та вітчизняний досвід досягнення цієї мети шляхом формування та неперервного вдосконалення систем маркетинг-менеджменту. Основ­ними функціями цієї системи є планування, організація, мотивація, конт­роль міжнародної маркетингової діяльності підприємства (фірми).

Проблема підвищення якості управління міжнародним маркетингом вітчизняних підприємств загострюється у зв'язку з тим, що іноземні фірми зі своїми товарами та послугами все більш активно просуваються на територію України, прискорюється процес перетворення її внутрішніх РИНКІВ у міжнародні, які є складовими світового ринку.

Популярною концепцією ефективного менеджменту є модель "7-S", назва якої йде від семи факторів, що за думкою її авторів, є Найбільш важливими для розвитку організації: strategy (стратегія), skills (навички), shared values (загально визнані цінності), structure (структура), systems (системи), staff (штат), style (стиль). Ця модель, яку розробили Дослідники консультаційної фірми Мак-Кінзі, подається як комплексна Концепція управління розвитком корпорації та всіх видів її бізнесу. У кон­тексті дослідження проблеми ефективності менеджменту рекомендуєть­ся звернути увагу на великі внески В. Парето, Й. Шумпетера в розвиток управлінської думки. Принцип ефективності економічної системи, сфор­мульованої В. Парето, показує, що в ефективній економічній системі не­можливо здійснити ніякого покращання без відповідного погіршення яких-небудь її параметрів. Й. Шумпетер запропонував поняття "створююча руйнація".

Проблема теоретико-методологічного забезпечення проце­су управління діяльністю вітчизняних підприємств в умовах еко­номічної глобалізації набула особливої гостроти. Це пояснюється тим, що обставини, в яких керівництво українських підприємств приймає рішення, є принципово новими і не мають аналогів за кордоном, іншими словами, в процесі прийняття управлінських рішень у сфері вітчизняної економіки виникла проблема унікального вибору. До того ж, результати досліджень показують, що причини зниження конкурентоспроможності підприємств необхідно шукати не тільки саме в економіці, але й в усіх інших загальнолюдських сферах: гуманітарній, духовній, соціальній, по­літичній. Враховуючи цей висновок, а також усвідомлюючи доцільність використання різних концепцій та практичного досвіду у сфері управлін­ня діяльністю господарських організацій з урахуванням принципово но­вих ситуацій, що з'являються в їх внутрішньому та зовнішньому середо­вищі, спричинило появу нової теорії, яка отримала назву "інтерактив­не управління".

Основним призначенням теорії інтерактивного управління є вирішення проблеми раціонального використання в оптимально­му сполученні рушійних сил розвитку національної економіки, під­вищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств: сил культури, влади, ринку, безпеки у сфері підприємницької діяльно­сті суб'єкта господарювання. Архітектоніка сучасної моделі міжна­родного менеджменту на базі положень даної теорії передбачає ство­рення оптимальних умов для взаємодії відповідних механізмів управлін­ня: управління культурою, управління владою, управління ринком, управління безпекою у сфері міжнародної економічної діяльності підпри­ємства. Теорія інтерактивного управління розглядає інтерес як найсуттє­вішу спонукальну причину дій учасників економічного процесу: людини (підприємця, працівника підприємства, покупця продукції), господарської організації, держави, суспільства. На відміну від потреби інтерес орієн­тований не тільки на предмети, що задовольняють людей, але і на спри­ятливу взаємодію між учасниками економічного процесу, між цим проце­сом та природою. Концепція інтерактивного управління, має прикладне теоретичне значення для загального розуміння архітектоніки сучасних моделей управління міжнародною економічною діяльністю з урахуван­ням особливостей соціально-економічних процесів, що відбуваються в Україні,

Основним критерієм рівня міжнародного менеджменту є його ефективність як необхідна умова конкурентоспроможності господарської організації, продукція якої успішно реалізується як на внутрішньому, так і на зовнішніх ринках. Ефективність визначається як показник ступеня, у якому організація виконує свої завдання і задовольняє очікування представників зацікавлених груп.

Дослідження в галузі організаційної ефективності виявили чотири основних підходи до її оцінки:

1. Цільовий підхід є одним із сучасних інструментів всебічної і комп­лексної оцінки організаційної ефективності. Основна його ідея - ефекти­вність організації визначається її здатністю досягати поставленої мети.

2. Системний підхід визначає корпорацію в оцінці організаційної ефективності як відкриту систему.

3. Внутрішньо організаційний підхід визначає ефективність як внут­рішню координацію, стабільність, погодженість усіх процесів, за якої поставленні завдання будуть досягнуті оптимальним способом при мініма­льних витратах.

4. Конкурентний підхід передбачає залежність критерію ефективності від того, чиїм інтересам цей критерій відповідає. Звичайно акціонери, постачальники, клієнти, менеджери, персонал різних структурних підрозді­лів розглядають корпорацію з різних точок зору.

Ефективність менеджменту оцінюється силою впливу управлінської діяльності на підвищення кінцевих результатів підприємства. Серед показників економічної ефективності менеджмен­ту вирізняються такі: питома вага кількості управлінських працівників у загальній чисельності працівників; обсяг витрат на управління в загаль­ній сумі витрат; розмір оплати праці працівників апарату управління в за­гальному фонді оплати праці.

1.3. Структура системи міжнародного менеджменту

В складних умовах сучасного бізнесу підприємства мають швидко адаптуватися до міжнародного оточення та своєчасно змінювати свою внутрішню структуру відповідно до суттєвих перетворень у сфері світової економіки. Тому господарська організація розглядається як цілісна сис­тема швидкого реагування на зміни у зовнішньому оточенні, яке знахо­диться під все більш сильним впливом процесу глобалізації.

При вивченні даної теми необхідно сфокусувати увагу на принци­пах та методах побудови та удосконалення моделі динамічної інтегрова­ної системи міжнародного менеджменту, яка здатна сприяти підвищенню конкурентоспроможності підприємства на міжнародних ринках, забезпе­чуючи ефективні прямі та зворотні зв'язки з його зовнішнім середови­щем, системою управління міжнародною економічною діяльністю (МЕД) держави. При цьому треба враховувати, що сфера МЕД має два основ­них сегменти: 1) міжнародна економічна діяльність держави; 2) міжнародна економічна діяльність підприємств (господарський організацій). Процеси управління МЕД держави та кожного підприємст­ва функціонують як відносно самостійні і в той же час органічно взаємо­пов'язані системи. В умовах ринкових відносин економічні функції дер­жави реалізуються через механізм державного регулювання - втручання державних адміністративних органів у міжнародну підприємницьку діяль­ність за допомогою заходів переважно економічного характеру. Держав­не регулювання посідає "верхній ярус" у моделі сучасного механізму ри­нку.

Процес функціонування системи міжнародного менеджменту має два основних аспекти:

1. ведення міжнародного бізнесу підприємства (підготовка та здійснення міжнародних комерційних угод);

2. спрямування процесу виробництва продукції (послуг) на виконання завдань міжнародного бізнесу. Виробничий процес роз­глядається як такий, що складається з трудового та тех­нологічного процесів.

В системі управління міжнародною економічною діяльністю підприємства об'єктом управління є власне ця діяльність, а суб'єктом, в ринкових умовах, є міжнародний менеджмент.

Для обґрунтованого вибору стратегії розвитку міжнародного бізнесу та визначення підходу до побудови організаційної структури управління міжнародною діяльністю підприємства згідно з цією стратегією необхідно насамперед визначити профіль міжнародної економічної діяльності під­приємства. До таких профілів відносять: етноцентризм, поліцентризм, регіоцентризм, геоцентризм. У зв'язку з цим необхідно зазначити, що чим більша частка міжнародного бізнесу в діяльності господарської організації, тим більш значна роль міжнародного менеджменту в системі управління Цією організацією. Тому система міжнародного менеджменту має бути адаптивною, динамічною і відповідати ступеню інтернаціоналізації бізнесу господарської організації.

Залежно від ступеня інтернаціоналізації бізнесу, фірма використовує ОДИН з трьох способів його ведення: комерційна взаємодія господарської організації з іноземними фірмами; взаємодія підрозділів господарської організації (фірми), що знаходяться в різних країнах; комбінування Першого та другого способів. Ці способи визначають архітектоніку різних Моделей системи міжнародного менеджменту, відповідно до: 1) міжфірмової моделі; 2) внутрішньофірмової моделі; 3) комбінованої моделі.

Міжнародний менеджмент є одним з видів функціонального мене­джменту, який має тісні взаємні зв'язки з іншими видами функціонального Менеджменту: маркетинг менеджмент, виробничий менеджмент, фінансовий менеджмент, інвестиційний менеджмент, кадровий менеджмент, інноваційний менеджмент. Міжнародний менеджмент - це особливий вид функціонального менеджменту, головною метою якого є досягнення конкурентих переваг організацією (підприємством) шляхом розширення та Інтенсифікації своєї підприємницької діяльності за межами своєї країни, а Не тільки на її території. Міжнародні менеджери здійснюють безпосереднє управління певними функціональними підрозділами підприємства (фірми, компанії): зовнішньоторговельною фірмою; відділами або групами зовнішньоекономічних зв'язків, міжнародного маркетингу, експорту, імпорту. Міжнародні менеджери розповсюджують свій вплив на всі філії та підрозділи підприємства, включаючи виробничі, у тій частині їх діяльності, яка має відношення до міжнародного бізнесу, на всі функціональні області організаційної структури управління під­приємством у сфері його міжнародної економічної діяльності (МЩД) та включає такі підсистеми:

1) підсистема загального управління МЕД (основним завдан­ням цієї підсистеми є раціональне використання сил культури, влади, РИНКУ, безпеки для досягнення успіху суб'єктом господарювання у сфері Міжнародного бізнесу);

2) підсистема функціонального управління МЕД (ця підсистема здійснює безпосереднє управління міжнародними економічними зв'язками, міжнародним маркетингом, міжнародними логістичними про­цесами, а також суттєво впливає на процес управління виробництвом експортної продукції, фінансами, інвестиціями, інноваційним процесом, персоналом у сфері МЕД );

3) підсистема операційного управління МЕД (ця підсистема здійснює безпосереднє управління міжнародними комерційними опера­ціями, а також контроль за ходом трудових та технологічних процесів у всіх підрозділах, що мають відношення до МЕД підприємства).

В кожній з цих підсистем вирішуються питання стратегіч­ного та оперативного управління згідно з певними повноважен­нями керівників підприємства на рівні топ-менеджменіпу, мідл-менеджменту, лоуе (низового)-менеджменту. Стратегічне управлін­ня здійснюється в основному топ-менеджментом (перша підсистема), продуктом якого є економічний, науково-технічний, соціально-психологічний та організаційно-культурний потенціал підприємства, а та­кож його безпека. Цей потенціал створюється підприємцями та вищим керівництвом підприємства при застосуванні досягнень теорії та практи­ки управління діяльністю господарських організацій в умовах швидкого розвитку глобальних процесів. Завдання оперативного управління має вирішувати в основному низовий менеджмент (третя підсистема). Це за­вдання полягає в ефективному використанні потенціалу підприємства. Основним продуктом низового менеджменту є прибуток стратегічних го­сподарських одиниць в кожному планово-звітному періоді (місяць, квар­тал, рік). Сполучною ланкою між стратегічним та оперативним управлін­ням є тактика управління. Роль такої ланки виконують керівники на рівні мідл-менеджменту та фахівці функціональних підрозділів (друга підсис­тема). Основним продуктом менеджерів на середньому рівні управління є забезпечення умов для ефективної та результативної діяльності кож­ного підрозділу, усіх стратегічних господарських одиниць та підприємст­ва в цілому, досягнення ними конкурентних переваг на міжнародних рин­ках.

У зв'язку з тим, що має місце генетична однорідність моделей сис­тем загального (національного) та міжнародного менеджменту, організа­ційна структура управління міжнародною економічною діяльністю має забезпечити сприятливі умови для вирішення проблем у відомих п'яти сферах управління діяльністю підприємства з урахуванням специфіки міжнародного бізнесу:

проведення аналізу зовнішнього та внутрішнього середовища організації В цілому і кожного підрозділу на етапі прогнозу та в процесі їх функціонування в країні базування і в країнах, що приймають;

здійснення сполучних процесів у сфері управління міжнародним бізнесом та пов'язаною з ним внутрішньогосподарською діяльністю (процесів комунікації та прийняття управлінських рішень з використанням економіко-математичних методів та комп'ютерної техніки);

Виконання базових функцій менеджменту з урахуванням особливос­ті управління міжнародною діяльністю господарської організації та її підрозділів(планування, організація, мотивація, контроль);

Врахування соціально-психологічних аспектів системи міжнародного Менеджменту (лідерство та влада, групова динаміка - управління неформальними процесами в організації; управління змінами, конфліктами, стресами; створення сприятливого соціально-психологічного клімату; управління організаційною культурою),

забезпечення високої ефективності діяльності організації та кожного її Підрозділу (ефективне управління трудовими процесами, створенням та функціонуванням операційної системи, процесом підвищення Продуктивності).

Модель адаптивної системи міжнародного менеджменту, описання якої наведено вище за текстом, може бути зображена у вигляді трьохмірної організаційної блок-схеми. Така модель показує складні взаємовідносини між рівнями управління (топ-, мідл- та лоу-рівнями), функціональними областями організаційної струк­тури управління підприємства, підсистемами стратегічного та оперативного управління.

Кожна з підсистем даної системи вибирає або функціональний, або ситуаційний режим управління залежно від ступеня стабільності умов в Країнах, що приймають, а також від ступеня відповідності цих умов прогнозам та стратегіям розвитку бізнесу суб'єкта господарювання. Прийнята архітектоніка моделі системи міжнародного менеджменту дає можливість показати процес її функціонування у динаміці, а не тільки у вигляді Статичної блок-схеми. Найважливішою особливістю такої адаптивної системи е її здатність цілеспрямовано впливати на стан внутрішнього середовища господарської організації для вирішення завдання її пристосовування (пасивного чи активного) до умов в країнах, що приймають.

Теоретичне та практичне значення наведеної моделі полягає в тому, що вона чітко відбиває особливості систем сучасного міжнародного менеджменту, які мають здатність самоудосконалюватися та підвищувати ефективність міжнародної економічної діяльності підприємств шляхом застосування НТП, теорії та практики управління господарськими організаціями в умовах швидкого розвитку процесів глобалізації.