Тема 6. Методи ринкового ціноутворення

З даної теми передбачається вивчення таких питань:

• витратні методи ціноутворення;

• методи, що спираються на попит;

• методи з орієнтацією на конкуренцію;

• установлення кінцевої ціни на товар;

• встановлення ціни на базі аналізу беззбитковості цільового прибутку;

• інші методи встановлення цін в ринковій економіці.

Мета теми — розглянути та вивчити основні методи ринкового ціноутворення, встановлення ціни на базі аналізу беззбитковості.

Література для самостійного вивчення теми:

1. Гладких Д. Держава як суб'єкт цінового регулювання / Банківська справа. -1998.-№4.

2. Ерухимович І.Л. Ціноутворення: Навч. – метод. Посібник. – К.: МАУП, 1998. – 104 с.: іл.

3. Литвиненко Я. В. Сучасна політика ціноутворення: Навч. посіб. – К.: МАУП, 2001. – 152 с.: іл. – Бібліогр.: с. 148 – 149.

4. Тормоса Ю.Г. Ціни та цінова політика. - К.: КНЕУ, 2001.

Термінологічний словник

Коефіцієнт гальмування — знижуючий показник, який стимулює придбання нового товару на основі зменшення ціни одиниці корисної властивості (якості) продукції.

Параметричний індекс якості — коефіцієнт, що характеризує інтегральну оцінку споживчих властивостей товару.

Питомий маржинальних дохід — частина маржинального доходу в ціні виробу.

Точка беззбитковості — обсяг реалізації, при якому витрати підприємства повністю покриваються виручкою, а прибуток дорівнює нулю.

Ціна питома — ціна в розрахунку на одиницю споживчої властивості (якості) продукції.

Ціни індиферентні — «ціни байдужості», які однакові за питомою ціною, але різні за своїм абсолютним значенням.

Теоретичний матеріал

Залежно від особливостей товару, потужності підприємства, його цілей для розрахунку ціни можуть використовуватися різні методи. На вибір методу розрахунку ціни надає також вплив життєвий цикл товару, його новизна.

У ринкових умовах ціна, як правило, встановлюється на основі співвідношення між попитом та пропозицією. Але це не означає, що підприємці не беруть жодної участі у встановленні ціни. Вони ще до початку реалізації товару, враховуючи його якісні характеристики, маючи розрахункову величину витрат, знаючи ціни конкурентів і споживчий попит на ринку, починають формувати вихідну ціну на свою продукцію. За такою початковою ціною товар надходить до ринку, де в процесі купівлі-продажу під впливом співвідношення між попитом і пропозицією встановлюється остаточна ціна реалізації.

До витратних методів належить також метод беззбитковості й цільового прибутку, застосовуючи який (метод), підприємець прагне встановити таку ціну, яка забезпечить йому бажану величину чистого доходу.

Цей метод спирається на графік беззбитковості, який відображає витрати та очікуваний обсяг виручки при різних рівнях виробництва чи продажу.

Точку беззбитковості можна знайти і аналітичним шляхом. Вона, як правило, визначається в натуральних одиницях (кіль­кість продукції), але може бути виражена і в грошовій формі. Точ­ка беззбитковості в натуральному вимірі (Т_б) обчислюється за формулою:

Т_б = ,

де ПВ — сума постійних витрат;

ЗВ — змінні витрати на одиницю продукції;

Ц — ціна виробу;

МД — маржинальний дохід на одиницю продукції (питомий маржинальний дохід).

Якщо на ринку є конкуренти, які також прагнуть отримати це замовлення, підприємство може запропонувати замовнику вигідніші умови на основі зниження відпускної ціни продукції. Але виробник при цьому повинен урахувати, що для отримання такого ж розміру прибутку йому необхідно укласти угоду на більшу кількість продукції. Враховуючи, що підприємство має не лише компенсувати свої витрати, а й отримати цільовий прибуток ( П_Ц) для визначення мінімального обсягу замовлення ( Кmin) використовується формула:

Кmin =

Тестові питання для перевірки якості засвоєння знань.

1. Основним недоліком формування ціни методом повних витрат є:

1) складність розрахунків;

2) неможливість визначення змінних витрат;

3) відсутність залежності між витратами та обсягом виробництва.

2. На графіку беззбитковості сектор між лініями виручки та повних витрат, що розташований ліворуч від точки їх перетину, показує:

1) загальні витрати;

2) виручку;

3) прибуток;

4) збитки.

3. До методів, що спираються на конкуренцію, належить метод:

1. лідера;

2. балової оцінки;

3. надбавок;

4. повних витрат.

4. Точка беззбитковості визначається за формулою:

1. 

2. 

3. 

4. 

5. Індиферентними називаються ціни, які різняться значеннями, але однакові:

1. за нормативами рентабельності.

2. у розрахунку на одиницю витрат.

3. за структурою.

4. у розрахунку на одиницю якості продукції.

6. Питома — це ціна:

1. одиниці товару.

2. одиниці якості товару.

3. товару конкурента.

4. на одиницю витрат.

7. Метод балової оцінки доцільно застосовувати, коли:

1. існує обернена залежність між ціною та споживчими властивос­тями товару.

2. неможливо кількісно визначити споживчі властивості товару.

3. існує пряма залежність між ціною та споживчими властивостями товару.

4. можливо кількісно визначити споживчі властивості товару.

8. На графіку беззбитковості сектор між лініями виручки та повних витрат, розташований праворуч від точки беззбитково­сті, показує:

1. загальні витрати.

2. виручку.

3. прибуток.

4. збитки.

Практичні завдання

1. Підприємство уклало договір на виробництво 1,5 тис. виробів на суму 75 тис. грн. Сума постійних витрат на виконання замовлення дорівнює 27 тис. грн., а змінні витрати на одиницю продукції — 20 грн. Визначити точку беззбитковості.

2. Підприємство може укласти договір на виробництво партії виробів за ціною одиниці 20 грн. Постійні витрати дорівнюють 140 тис. грн., а змінні на одиницю продукції — 9 грн. На яку кількість продукції потрібно укласти договір, щоб підприємство отримало прибуток у розмірі 80 тис. грн.?

3. Ціна базового двигуна — 240 грн., а його потужність 40 кВт. Виробник планує підвищити якість продукції на 25 %. Визначити орієнтовну ціну нового виробу, якщо коефіцієнт гальмування дорівнює 0,9.