73 Розділ 4

• відшкодування раніше списаних активів (надходження бор­гів, списаних як безнадійні);

• одержані гранти та субсидії;

• інші доходи від операційної діяльності — такі, що не знай­шли відображення у названих вище доходах, зокрема доходи від операцій з тарою, від інвентаризації тощо.

• дохід від реалізації іноземної валюти;

• дохід від реалізації інших оборотних активів (крім фінансо­вих інвестицій) — виробничих запасів, малоцінних та швидко­зношуваних предметів;

• дохід від оперативної оренди активів (майна), крім фінансо­вої, якщо ця діяльність не є предметом (метою) створення під­приємства. Підприємство має право здавати в оренду (лізинг) не­рухоме майно (будівлі, споруди, обладнання, техніку);

• дохід від операційної курсової різниці за операціями в інозем­ній валюті (активами і зобов'язаннями підприємства), пов'яза­ними з операційною діяльністю підприємства.

Лізинг — це форма довгострокової оренди, яка передбачає пе­редавання права користування майном іншому суб'єкту підприєм­ницької діяльності на платній основі і на визначений угодою строк. Об'єктом лізингу є матеріальні цінності, які входять до складу основних засобів. У лізинговій угоді беруть участь дві або три сторони: підприємство-постачальник, лізингова фірма (під- приємство-орендодавець) та орендатор, який отримав нерухоме майно і користується ним протягом певного часу.

Розрізняють два основні види лізингу — фінансовий і опера­тивний. Фінансовий лізинг належить до фінансових операцій.

Оперативний лізинг включає всі ті види оренди, що не є фі­нансовим лізингом. Оперативний лізинг припускає можливість кількаразового передавання устаткування в оренду, причому пра­во власності не переходить до орендаря.

Оперативний лізинг укладається, як правило, на час, менший за амортизаційний період майна. Після закінчення договору об'єкт лізингу повертається лізингодавцеві або знову передається в оренду.

Важливим аспектом лізингового договору є лізингова плата. Остання залежить від виду основних засобів, строку лізингу та інших умов договору.

Як правило, сума лізингової плати є фіксованою і вноситься однаковими частинами протягом усього терміну дії договору. За високої інфляції в договорі можна передбачати можливість періо­дичного збільшення лізингового відсотка.

Підприємства можуть також одержувати доходи у формі кур­сової різниці. Вона являє собою різницю між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти за різних валютних курсів.

Гооиіові надходження підприємств

73

Валютний курс — це встановлений Національним банком України курс грошової одиниці України до грошової одиниці іншої країни.

Перерахунки іноземної валюти в Україні в національну здій­снюються стосовно податкового обліку за податковим законо­давством, а бухгалтерського — за П(С)БО 21 «Вплив валютних курсів».

У бухгалтерському обліку перерахунок курсової різниці здійс­нюється залежно від того, яка подія відбулася раніше — надхо­дження коштів чи відвантаження товарів. Якщо першою подією було отримання авансу в грошовій формі, то такий актив є немо- нетарним і надалі його вартість не перераховується ні на дату балансу, ні на дату поставки товарів (робіт, послуг). Так само ку­рсова різниця не перераховується, якщо першою подією була ви­дача авансу у валюті на відрядження за кордон.

Коли ж першою подією було відвантаження продукції (това­рів, робіт, послуг), за яку згодом передбачається отримати інозе­мну валюту, то такі активи класифікуються як монетарні і їх вар­тість перераховується як на дату балансу, так і на дату прове­дення розрахунків. Бартерні операції також не створюють моне­тарних активів і перерахунок не здійснюється. Якщо заборгова­ність частково покрито товаром, а частково коштами, то пере­рахунок курсової різниці буде зроблено тільки в частині грошових розрахунків.

За податковим обліком підприємства отримують дохід у фор­мі додатної курсової різниці за таких перерахунків:

• залишків іноземної валюти на поточних рахунках у банках у національну валюту України на кінець звітного періоду (перера­хунки здійснюються за квартал). У бухгалтерському обліку це буде неопераційна курсова різниця-,

»операцій в іноземній валюті для реалізації зовнішньоеконо­мічної діяльності, де валюта використовується як засіб платежу в розрахунках між резидентами і нерезидентами, а на дату здійс­нення операцій треба враховувати зміну валютного курсу.

До операцій в іноземній валюті відносять господарські опера­ції, вартість яких визначено в іноземній валюті або які потребу­ють розрахунків у іноземній валюті.

З метою оподаткування будь-яка іноземна валюта або забор­гованість в іноземній валюті, що перебуває на обліку платника податку на кінець звітного періоду, перераховується в національ­ну валюту за офіційним курсом НБУ на останній робочий день звітного періоду. При цьому додатна чи від'ємна курсова різниця за результатами такого перерахунку і балансовою вартістю іно­земної валюти або заборгованості включається у валові доходи (витрати) платника податку.

ки)