6.4.2. Показники використання оборотних коштів

Для характеристики ефективності використання оборот­них коштів на підприємствах використовуються різноманітні показ­ники, найважливішим з яких є швидкість обороту, тобто період, за який оборотні кошти підприємства здійснюють один оборот, прохо­дячи всі стадії кругообігу на підприємстві (обчислюється в днях):

де О — термін обороту оборотних коштів, днів; С — середня вартість оборотних коштів, грн; Т — тривалість періоду, за який обчислюється оборотність, днів; Р — обсяг реалізованої продукції, грн.

Середню вартість оборотних коштів можна розрахувати як се­редню арифметичну або середню хронологічну, використовуючи

Оборотні кошти та їх організація на підприємстві

213

дані того періоду (рік, півріччя, квартал тощо), щодо якого ви­значається оборотність. Звичайно вона дорівнюватиме сумі обо­ротних коштів на початок і кінець періоду, поділений на 2.

Тривалість обороту коштів — це показник, здатний одночасно відображати результати процесу матеріального відтворення — обсяг реалізації виробленої продукції і наданих послуг за певний період — і ефективність використання в цьому процесі матеріа­льних засобів і коштів. Оборот оборотних коштів обчислюється за планом і фактично.

Для проведення поглибленого аналізу використання власних оборотних коштів показники оборотності можуть розраховува­тись як у цілому щодо всіх оборотних коштів, так і щодо їхніх окремих елементів.

Термін обороту виробничих запасів відображає час перетво­рення товарно-матеріальних цінностей на готову продукцію:

О

с

де О_в.з — термін обороту виробничих запасів, днів;

С_в.з — середня вартість виробничих запасів, грн;

Р_с — обсяг реалізованої продукції за собівартістю, грн.

Тривалість обороту дебіторської заборгованості відображає середній термін отримання платежу:

Д₃'Т

Од, =-

р

де Од.з — термін обороту дебіторської заборгованості, днів; Д₃ — дебіторська заборгованість, грн; Р — обсяг реалізованої продукції, грн.

Тривалість обороту кредиторської заборгованості відображає час, за який можна перекрити кредиторську заборгованість:

О

«•* _р '

де О_к.з — термін обороту кредиторської заборгованості, днів; К₃ — кредиторська заборгованість, грн.

Тривалість обороту грошових коштів підприємства відобра­жає час їхнього функціонування, починаючи з авансування в пред­мети праці і завершуючи отриманням виручки від реалізації про­дукції. При цьому враховуються терміни обороту виробничих за­пасів, дебіторської і кредиторської заборгованості:

о,_к=о_вз+о_д,+о_кз,

де О_{г к} — термін обороту грошових коштів, днів.

214

Розділ 4

Для характеристики ефективності використання оборотних коштів використовується коефіцієнт оборотності (К₀), що визна­чається за формулою:

к -^р

Цей показник характеризує кількість оборотів оборотних кош­тів за аналізований період. Що більше оборотів роблять оборотні кошти, то ефективніше вони використовуються.

Так, за даними табл. 6.7 кількість оборотів збільшилась за рік

'6120 5580^л

на 0,5 оборота

^ 805 785

ності підприємства.

, що позитивно позначилось на діяль-

Таблиця 6.7

РОЗРАХУНОК ЕФЕКТИВНОСТІ ОБОРОТУ ОБОРОТНИХ КОШТІВ ЗА РІК

№ з/п	Показник	Одиниця виміру	2004 p., звіт	2005 р.		Відхилення від плану (+,-)
				план	факт
1	Реалізація товарної продукції	тис. грн	5040,0	5580,0	6120,0	+ 540
2	Середні залишки оборотних коштів		795,0	785,0	805,0	+ 20
3	Одноденний обсяг реалізації продукції		14,0	15,5	17,0	+ 5
4	Час обороту оборотних коштів	ДНІ	56,8	50,6	47,3	-3,3
5	Коефіцієнт оборотності	кількість оборотів	6,4	7,1	7,6	+ 0,5

Коефіцієнт завантаження оборотних коштів (Кз, коп.) є обер­неним до коефіцієнта оборотності показником і визначається за формулою:

Він характеризує участь оборотних коштів у кожній гривні реалі­зованої продукції. Що менше оборотних коштів припадає на 1 грн обороту, то ліпше вони використовуються. За даними табл. 6.7 фа­ктично в одну гривню реалізованої продукції авансовано 13 коп.

805,0 ^ _ , . ( 785,0 ^

, тоді як за планом передбачалось 14 коп. , що

6120,0 J ^v i,5580,0j

свідчить про підвищення ефективності витрат.

Оборотні кошти та їх організація на підприємстві

215

Для характеристики ефективності використання оборотних коштів можна послуговуватись коефіцієнтом ефективності (при­бутковість оборотних коштів) і рентабельністю. Вони обчислю­ються за формулами:

К„ =—; Р = —-100%, ^е С С

де С — середня вартість оборотних коштів; П — прибуток від реалізації продукції.

Показники наявності й ефективності використання оборотних коштів, порядок визначення та їхній економічний зміст наведено в табл. 6.8.

Таблиця 6.8

ПОКАЗНИКИ НАЯВНОСТІ ТА ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ОБОРОТНИХ КОШТІВ

№ з/п	Показник	Визначення	Економічна суть
	Наявність оборо­тних коштів	(ВК+ДК)-ІНА (І)	Характеризує величину власних оборотних коштів
1	а) брак	І <(ХОА-ГК)-ІПЗ	Перевищення поточної по­треби понад наявність влас­них оборотних коштів
	б) надлишок	І>(£ОА-ГК)-ІПЗ	Перевищення наявності вла­сних оборотних коштів по­над поточну потребу
2	Коефіцієнт реаль­ної вартості обо­ротних коштів у майні підприємс­тва (Кр.„)	Ф ^ н м	Відображає питому вагу ва­ртості оборотних коштів у загальній вартості майна підприємства
	Оборотність (О)	СТ Р	Характеризує час, за який оборотні кошти здійснюють один оборот
	Оборотність вироб­ничих запасів (0)	СИТ Рс	Відображає час перетворен­ня товарно-матеріальних цінностей на готову продук­цію чи гроші
3	Оборотність дебі­торської заборго­ваності (Од з)	Дз-т р	Відображає середній термін отримання платежу
	Оборотність кре­диторської забор­гованості (Окз)	К3Т р	Відображає час покриття кредиторської заборгова­ності
	Оборотність грошо­вих коштів (Огк)	Ов.з+Од.з+Ок.з	Відображає час обороту грошових коштів

216

Розділ 4

Закінчення табл. 6.8

№ з/п	Показник	Визначення	Економічна суть
4	Коефіцієнт обо­ротності (К0)	Р С	Характеризує кількість обо­ротів за період, що аналізу­ється
5	Коефіцієнт заван­таження (К3)	С Р	Показує, скільки оборотних коштів авансовано в 1 грн і реалізованої продукції
6	Прибутковість (Ке)	П С	Характеризує, скільки прибутку припадає на 1 грн оборотних коштів
7	Рентабельність (Р)	— 100 % С	Визначає використання оборотних коштів

Пояснення до табл. 6.8:

В_к — власні кошти;

Д_к — довгострокові кредити;

НА — необоротні активи;

ОА — оборотні активи;

ГК — грошові кошти;

ПЗ —поточні зобов'язання;

Ф„ — фактична наявність оборотних коштів;

М — вартість майна підприємства;

С — середня вартість оборотних коштів;

Т —тривалість періоду, за який обчислюється оборотність оборотних коштів;

Р — обсяг реалізації продукції;

П — прибуток від реалізації продукції.

6.4.3. Способи прискорення оборотності оборотних коштів

Більш результативного використання оборотних кош­тів підприємств і підвищення ефективності виробництва можна до­сягти через:

1) скорочення виробничих запасів товарно-матеріальних цін­ностей у зв'язку з переходом на оптову торгівлю та прямі еконо­мічні зв'язки з постачальниками;

2) прискорення оборотності оборотних коштів за рахунок реа­лізації непотрібних товарно-матеріальних цінностей;

3) скорочення терміну оборотності дебіторської заборгованості;

4) збільшення терміну оборотності кредиторської заборгованості.

Оборотні кошти та їх організація на підприємстві

217

Поліпшення використання оборотних коштів вивільняє їх. Це вивільнення може бути абсолютним і відносним.

Абсолютне вивільнення оборотних коштів — це пряме скорочення потреби в оборотних коштах проти попереднього періоду за одночасного збільшення обсягу виробництва (реалі­зації).

Відносне вивільнення оборотних коштів — це різниця між по­требою в оборотних коштах підприємства, розрахованою на під­ставі планової чи фактичної оборотності звітного року і сумою оборотних коштів, з якою виконано виробничу програму наступ­ного за звітним року. Інакше кажучи, відносне вивільнення обо­ротних коштів виникає тоді, коли внаслідок поліпшення їх вико­ристання підприємство з такою самою сумою оборотних коштів або з незначним їх зростанням у плановому році збільшує обсяг виробництва.

За нинішніх умов господарювання через інфляційні процеси найбільш реальним є відносне вивільнення оборотних коштів.

Ураховуючи це, слід більше уваги приділяти реалізації захо­дів, які сприяють відносному вивільненню оборотних коштів.

Виходячи з даних, наведених у табл. 6.6 (див. табл.), можна оцінити ефективність використання оборотних коштів на під­приємстві.

Абсолютного вивільнення оборотних коштів у 2001 р. фактично проти минулого (2000 р.) року не сталося (795,0 - 805,0 = -10), хоч у плані закладалося 10 тис. грн (795,0 - 785,0).

Для визначення відносного вивільнення оборотних коштів, що його заплановано в обсязі реалізації у 2001 році, слід роз­рахувати:

а) потребу в оборотних коштах, що планувалася у 2001 р., ви­ходячи з оборотності 2000 р.:

5580,0 „„, „

— = 871,8 тис. грн;

6,4

б) потребу в оборотних коштах у 2001 р., виходячи з фактич­ного обсягу реалізації та оборотності 2000 р.

6120

= 956,2 тис. грн;

6,4

в) потребу в оборотних коштах на фактичний обсяг реалізації

продукції у 2001 р., виходячи з планової оборотності:

⁶¹²⁰

= 861,0 тис. грн.

7,1

218

Розділ 4

Отже, відносне вивільнення оборотних коштів, що запланова­не в обсязі реалізації на 2001 р. у сумі 86,8 тис. грн (871,8-785,0), фактично становило 151,2 тис. грн (956,2 - 805,0).

Дані табл. 6.6 свідчать, що час обороту коштів скоротився проти планового на 3,3 дня (50,6 - 47,3).

Унаслідок прискорення обороту оборотних коштів вивіль­няється певна частина коштів, яку обчислюють множенням фактичного одноденного обсягу реалізації продукції на дні прискорення обороту. У нашому прикладі за рахунок такого прискорення часу обігу з обороту вивільняється 56,0 тис. грн (17,0 х 3,3).

Якщо від потреби в оборотних коштах на фактичний обсяг ре­алізації продукції у 2001 р. виходячи з планової оборотності від­няти суму вивільнених оборотних коштів за рахунок прискорення часу обороту, ми одержимо середню фактичну вартість оборот­них коштів у 2001 р.

861,0-56,0 = 805 тис. грн.

Для скорочення терміну обороту дебіторської заборгованості та запобігання виникненню безнадійних боргів підприємству важ­ливо ретельно аналізувати: заборгованість за строками її виник­нення, фінансовий стан дебіторів, виконання укладених ними угод з погляду дотримання платіжної дисципліни.

6.4.4. Вплив розміщення оборотних коштів на фінансовий стан підприємства

Функціонування оборотних коштів розпочинається з моменту їх формування і розміщення. Раціональне розміщення як складова керування оборотним капіталом має певні особли­вості не тільки в різних галузях, а навіть і на різних підприємс­твах тієї самої галузі. Визначальними тут є такі чинники: вид господарської діяльності, обсяг виробництва; рівень технології та організації виробництва; термін виробничого циклу; система постачання необхідних товарно-матеріальних цінностей і реаліза­ції продукції.

Залежно від розміщення, умов організації виробництва й реалі­зації продукції оборотні кошти мають різний рівень ліквідності, а отже, і ризику використання (рис. 6.2).

Практика господарювання підтверджує, що найліквіднішими є кошти в касі, на поточних і валютних рахунках в установах бан­ку, вкладені в цінні папери.

Менш ліквідною частиною з певним ризиком вкладення вва­жається відвантажена продукція і дебіторська заборгованість по­

Оборотні кошти та їх організація на підприємстві

219

купців. Остання, своєю чергою, може бути менш чи більш ліквід­ною. Це стосується строкової і простроченої дебіторської забор­гованості за відвантажену продукцію.

Рис. 6.2. Класифікація оборотних коштів за рівнем ліквідності та ризиком вкладення

Найменш ліквідними і з найбільшим ризиком вкладення є оборо­тні кошти в незавершеному виробництві; у витратах майбутніх пері­одів; у виробничих запасах, у готовій продукції (що її не відванта­жено). Це пояснюється тим, що саме ця частина оборотних коштів є найвіддаленішою від моменту реалізації і більше залежить від змін кон'юнктури ринку, інфляційних процесів тощо. Відповідно до звіт­ності наведена класифікація оборотних коштів за рівнем ліквідності та ризиком вкладання відображається таким способом.

1. Високоліквідні:

В_л = р. 220 + р. 230 + р. 240 (актив балансу).

2. Середньоліквідні:

С_л = р. 130+ р. 140+ р. 150+ р. 160+ р. 170+ р. 180 + + р. 190 + р. 210 (актив балансу).

220

Розділ 4

3. Низьколіквідні:

Н_л = p. 100 + p. 110 + p. 120 + p. 250 + p. 270 (актив балансу).

До активів, що важко реалізовуються, належить вартість не­оборотних активів підприємства.

Отже, ліквідність поточних активів є головним чинником, який визначає рівень ризику вкладання оборотних коштів.

Ліквідність оборотних активів загалом і кожної їхньої групи зокрема визначається як відношення відповідної частки оборот­них активів до короткострокових зобов'язань.

Найчастіше в практиці застосовуються такі показники:

— коефіцієнт швидкої ліквідності (проміжний коефіцієнт по­криття балансу) — К_шл.;

— коефіцієнт покриття балансу (поточної ліквідності К_п);

— коефіцієнт абсолютної ліквідності (К_аб_С._л).

Перший показник (К_{ш л}.) відповідно до П(С)БО 2 «Баланс» ви­значається як відношення грошових коштів, короткострокових цінних паперів, коштів у розрахунках та інших активів (II розділ активу балансу) до суми короткострокових зобов'язань (IV розділ пасиву балансу):

і* _Г_к+К_в+Г _к р₀₃р к. .„ „ — —

У

к.з

де К_{ш л} — коефіцієнт швидкої ліквідності;

К_в — короткострокові фінансові вкладення, грн;

Гк.розр — грошові кошти у розрахунках, інші активи, грн.

Зазначеними показник характеризує платоспроможність під­приємства. Його прийнятне значення має бути більшим за одиницю.

Коефіцієнт покриття (К_п) — це найбільш узагальнюючий по­казник ліквідності балансу. Визначається як відношення всіх по­точних активів підприємства (підсумок II розділу активу балансу) до суми короткострокових зобов'язань (підсумок IV розділу па­сиву балансу).

У

^ п.а

к„ =

у '

і—І К.З

де К_п — коефіцієнт покриття;

£п.а — сума всіх поточних активів, грн; Е_к.з — сума короткострокових зобов'язань, грн. Цей коефіцієнт характеризує платоспроможні можливості підприємства, достатність оборотних коштів для погашення йо-

Оборотні кошти та їх організація на підприємстві

221

го боргів протягом року. Заведено вважати, що його рівень у межах 2,0—2,5 є прийнятним. Він показує, скільки грошових одиниць активів припадає на кожну грошову одиницю коротко­строкових зобов'язань. Коли К„ стає меншим за одиницю, стру­ктура балансу визнається незадовільною, а підприємство — не­платоспроможним.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (К_абс.л) визначається як від­ношення суми коштів та короткострокових фінансових вкладень підприємства (II розділ активу балансу) до короткострокових зо­бов'язань (IV розділ пасиву балансу).

Де Кабс.л — коефіцієнт абсолютної ліквідності;

Г_к — грошові кошти, грн;

К_в — короткострокові фінансові вкладення, грн;

^к.з — сума короткострокових зобов'язань, грн.

Показник характеризує негайну готовність підприємства пога­сити певну частину короткострокових зобов'язань. Достатнім є значення коефіцієнта в межах 0,25—0,35. За значення меншого, ніж 0,2, підприємство вважається неплатоспроможним.

Отже, фінансово стійким є такий суб'єкт господарювання, який за рахунок власних коштів покриває кошти, вкладені в ак­тиви, не допускає невиправданої дебіторської та кредиторської заборгованості, своєчасно розраховується за своїми зобов'язан­нями. Підґрунтям фінансової стійкості є виважена, раціональна організація й ефективне використання оборотних коштів. Але це не означає, що підприємство має вкладати оборотний капітал тільки у високоліквідні активи для зниження можливого ризику та отримання найвищого прибутку. Організація оборотного капі­талу полягає у знаходженні компромісу між ризиком втрати лік­відності та ефективністю роботи. Головною метою діяльності підприємства є створення конкурентоспроможної продукції з ви­сокими споживчими якостями.

1. Дайте визначення оборотних коштів.

2. Роль оборотних коштів у забезпеченні фінансово-господарської діяльності підприємств.

3. Дайте характеристику оборотних виробничих фондів підприємства.

Питання для самоконтролю

222

Розділ 4

4. Охарактеризуйте фонди обігу підприємства.

5. У чому полягає необхідність і сутність нормування оборотних коштів? і

6. Як розраховується нор ратив оборотних коштів прямим мето­дом?

7. Як розраховується потреба в оборотних коштах економічним методом?

8. Назвіть і охарактеризуйте власні джерела формування оборотних коштів підприємства.

9. Поясніть необхідність залучення підприємствами банківськйх кредитів для формування оборотних коштів.

10. Охарактеризуйте способи залучення коштів інших суб'єктів гос­подарювання для формування оборотних коштів підприємства.

11. Назвіть і охарактеризуйте показники стану власних оборотних коштів підприємства.

12. Назвіть і охарактеризуйте показники ефективності використання оборотних коштів.

13. Як впливає розміщення оборотних коштів на фінансовий стан під­приємства?

РОЗДІЛ 7

КРЕДИТУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ

• Основні терміни і поняття: авальний кредит; акцепт­ний кредит; банківський кредит; бюджетні позички; від­сотки за кредит; державний кредит; дисконтний кре­дит; комерційний кредит; консигнація; консорціональний кредит; контокорентний кредит; кредитна лінія; креди­тоспроможність; кредитування; лізинг; лізинговий кре­дит; об'єкти кредитування; овердрафт; сезонний кре­дит; факторинг.

7.1. Основи кредитування підприємств

7.1.1. Кругообіг коштів підприємств та необхідність залучення кредитів

Діяльність підприємства в системі ринкової економіки неможлива без періодичного використання різноманітних форм залучення кредитів.

З економічного погляду кредит — це форма позичкового капі­талу (в грошовій або товарній формах), що надається на умовах повернення та обумовлює виникнення кредитних відносин між тим, хто надає кредит, і тим, хто його отримує.

Загальноекономічною причиною виникнення кредитних відно­син є товарне виробництво. Підґрунтям функціонування кредиту є рух вартості у сфері товарного обміну, у процесі якого виникає розрив у часі між "рухом товару і його грошовим еквівалентом, відбувається відокремлення грошової форми вартості від товарної. Якщо рух товарних потоків випереджає грошовий, то підприємст­ва—споживачі товарів з настанням моменту плати за них не зав­жди мають достатні кошти, а це може спинити нормальний процес відтворення. Коли рух грошових потоків випереджає товарні, то на підприємствах нагромаджуються тимчасово вільні кошти.

Виникає суперечність між безперервним вивільненням грошей у кругообігу оборотних коштів і потребою в постійному викорис­танні матеріальних і грошових ресурсів.

Отже, виникнення і функціонування кредиту пов'язане з не­обхідністю забезпечення безперервного процесу відтворення, з тимчасовим вивільненням коштів у одних підприємств і появою потреби в них у інших. При цьому виникнення кредитних відно­син зумовлюється не самим фактом розбіжності в часі відванта­

224

Розділ 4

ження товару і його оплати, а узгодженням між суб'єктами кре­дитних відносин умови щодо відстрочки платежу через укладан­ня кредитної угоди. Але обіг товарів є не єдиною причиною ви­никнення кредитних взаємовідносин. Нині кредитні відносини з'являються за будь-якої економічної чи фінансової операції, пов'язаної із заборгованістю одного з учасників такої операції.

Поряд з об'єктивним підґрунтям існують специфічні причини виникнення і функціонування кредитних відносин, що пов'язаці з потребою забезпечення безперервності процесу відтворення.

Рис. 7.1. Причини виникнення кредитних відносин

Для появи кредитних відносин потрібні певні умови. По- перше, учасники кредитної угоди — кредитор і позичальник — мають бути юридично самостійними суб'єктами, які матеріально гарантують виконання зобов'язань. По-друге, інтереси суб'єктів кредитної угоди повинні збігатися.

Для забезпечення всього процесу відтворення треба, щоб під­приємства мали необхідні оборотні кошти, які вони використо­вують для придбання оборотних виробничих фондів. Зі стадії ви­робничих запасів оборотні кошти переходять у незавершене виробництво, а потім у готову продукцію. Своєю чергою, готова продукція, призначена для продажу, стає товаром і реалізується. Виручка від реалізації надходить на рахунок підприємства.

За браком власних оборотних коштів підприємства залучають банківські кредити, кошти інших кредиторів та комерційний (то­варний) кредит. Кредит дає змогу доцільніше організувати обо­рот коштів підприємств, не витрачати значних фінансових ресур­сів на створення зайвих запасів сировини й матеріалів.

Оподатковування підприємств

225

У процесі кредитування підприємств насамперед ураховують­ся індивідуальні особливості кругообігу їхніх оборотних коштів. Особливості індивідуального кругообігу коштів підприємств ви­являються в часовій розбіжності між вивільненням з обороту ва­ртості в грошовій формі та авансуванням коштів у новий оборот. Такі розбіжності відбуваються передусім через сезонність вироб­ництва. Сезонність виробництва зумовлює в одні періоди випе­реджальне зростання виробничих витрат проти надходження ко­штів і спричиняє додаткову потребу в коштах понад ті, що є в розпорядженні підприємства. В інші періоди витрати виробницт­ва зменшуються або зовсім припиняються, збільшується вихід готової продукції та надходження грошової виручки, частина якої виявляється тимчасово вільною.

Таке чергування зростання додаткових потреб у коштах і створення тимчасово вільних залишків їх на тому самому підпри­ємстві створює реальне економічне підґрунтя для використання кредитів на формування виробничих і оборотних фондів та пога­шення їх через певний час.

Узагалі особливості індивідуального обороту коштів підпри­ємства зумовлюються багатьма об'єктивними і суб'єктивними факторами.

До об'єктивних факторів належать:

• галузева належність підприємства;

• характер виробничого процесу;

• сезонність виробництва.

До суб 'єктивних факторів належать:

• рівень організації виробництва;

• рівень організації збуту й постачання;

• інші фактори.

Розрізняють два види кругообігу коштів підприємства: віднос­но рівномірний і переважно нерівномірний.

Перший вид властивий підприємствам нафтової, вугільної, ме­талургійної та інших галузей промисловості. Для підприємств цієї групи характерним є нетривалий лаг (період) між надходженням і витрачанням коштів.

Другий вид характерний для підприємств легкої, харчової, лі­сової промисловості, сільськогосподарських підприємств. У них завжди виникає певна невідповідність між витратами і надхо­дженням коштів від реалізації продукції. У підприємств з нерів­номірним кругообігом коштів додаткова потреба в кредиті пояс­нюється сезонністю виробництва, значною тривалістю обороту оборотних коштів. Тривалість виробничого циклу може колива­тися від кількох днів (виробництво деяких харчових продуктів) до кількох місяців і років (виробництво сільськогосподарської продукції, суднобудування).

226

Розділ 4

Суб'єктами кредитних відносин можуть бути будь які і йми стійні підприємства. Кредитні відносини характеризую і м и иім

що їх суб'єктами є дві сторони: одна з них у рамках миікрі

кредитної угоди називається кредитором, інша по шчііні.ііи ком. Грошові чи товарно-матеріальні цінності, витрати аби ним. пана робота та надані послуги, щодо яких укладається кргдм і иші договір, є об'єктами кредиту.

Основними об'єктами короткострокового кредитування << оборотні кошти є:

— виробничі запаси (сировина, основні й допоміжні матеріали, запасні частини, паливо, інструмент);

— незавершене виробництво та напівфабрикати власного ви­робництва;

— витрати майбутніх періодів (сезонні витрати, витрати на освоєння випуску нових виробів тощо);

— готова продукція і товари;

— платіжні та розрахункові операції з постачальниками й по­купцями.

На підприємствах виникає потреба в кредитах під виробничі запаси, якщо їх розміри перевищують власні кошти, тобто якщо створюються наднормативні запаси. Причиною таких можуть бу­ти сезонність завезення, нерівномірна або дострокова поставка матеріальних ресурсів постачальниками та ін.

Наднормативні запаси сільськогосподарської сировини є го­ловним об'єктом банківського кредиту на підприємствах, які пе­реробляють цю сировину і працюють сезонно (цукрові заводи, консервні комбінати, інші підприємства харчової та легкої про­мисловості), або створюють великі сезонні запаси сировини на рік, тобто до нового врожаю.

Наднормативні запаси незавершеного виробництва і готової продукції можуть створюватися на підприємствах у зв'язку з прискоренням темпів зростання обсягів виробництва, некомплек­тністю постачання, транспортними утрудненнями щодо відправ­лення продукції споживачам, припиненням відвантаження про­дукції споживачам через їхню неплатоспроможність тощо.

У складі витрат майбутніх періодів банки видають підприємс­твам позички на покриття сезонних витрат, оскільки в періоди сезонного зменшення обсягів виробництва або міжсезонного простою витрати на виготовлення продукції тимчасово не покри­ваються виручкою від реалізації. Так, цукровий завод навіть у період міжсезонного простою (лютий — серпень) потребує кош­тів на ремонт обладнання, утримання постійного персоналу, про­ведення всіх підготовчих робіт до сезону цукроваріння. Ці витра­ти він покриває за рахунок банківських позичок, а розраховуєть­ся за них з виручки від реалізації цукру.

Оподатковування підприємств

227

Витратами майбутніх періодів є також витрати, пов'язані з освоєнням випуску нових видів продукції, пусконалагоджувальні витрати. Якщо ці витрати кредитує банк, то в кредитних угодах називається конкретна продукція і витрати включаються в її со­бівартість.

За допомогою кредитів підприємство, коли йому тимчасово бра­кує власних коштів, може розрахуватись зі своїми постачальниками.

Отже, кредит необхідний і для підтримування кругообігу фо­ндів діючих підприємств, що обслуговують процес реалізації продукції.

Об'єктами довго- та середньострокового кредитування є ка­пітальні вкладення, пов'язані з реконструкцією підприємства, йо­го технічним переозброєнням, упровадженням нової техніки, удосконаленням технології виробництва, а також інші витрати, що ведуть до збільшення вартості основних засобів. До таких кредитів підприємства вдаються, якщо відчувають брак власних коштів, призначених на ці цілі, а саме: прибутку й амортизацій­них відрахувань.

Використання різноманітних форм кредитування підприємст­ва прискорює рух грошових і матеріальних ресурсів та сприяє підвищенню ефективності фінансово-господарської діяльності.

Визначаючи потреби в кредитах, підприємства виходять із за­гальної потреби в коштах і наявності таких.