67 Розділ 4

Ціна виробу А з податком на додану вартість за ставки податку 20 % дорівнюватиме 9,72 грн (8,10 + 8,10 х 0,2). Роздрібна ціна виробу А за торгової націнки 30 % дорівнюватиме 12,64 грн (9,72 + 9,72 х 0,3).

2 і	Приклад
	ЛЛЛ _ Ьі Зі ^ Л ™ Д

Собівартість підакцизного виробу Б становить 6 грн. Прибуток — 1,5 грн за планової рентабельності 25 % (6x0,25). Ставка акцизного збору — 2,5 грн. Тоді ціна підакцизного виробу Б дорівнюватиме 10 грн (6 + 1,5 + 2,5). Ціна підакцизного виробу Б з податком на додану вартість дорівнюватиме за ставки податку 20 % 12 грн (10 + 10 х 0,2). Роздрібна ціна підакцизного виробу Б з торговою націнкою 15 % дорівнюватиме 13,8 грн (12+ 12x0,15).

Залежно від того, кому реалізується продукція, встановлю­ються відпускні та роздрібні ціни. Відвантаження продукції здій­снюється посередниками оптом або партіями за відпускними ці­нами. Посередники реалізують цю продукцію роздрібним торго­вим організаціям за цінами, які включають націнки, пов'язані зі збутом. Безпосередньо споживачам роздрібні торгові організації продають товари за роздрібними цінами, тобто з торговою націн­кою. Продаючи товари за фіксованими цінами, торгові організа­ції отримують торгову знижку.

За умов ринкової економіки ціни стають найважливішим фа­ктором регулювання процесу виробництва та споживання і без­посередньо впливають на попит і пропозицію.

Специфіка ринкового ціноутворення полягає в тому, що ви­трати, пов 'язані з виробництвом і збутом продукції, безпосеред­ньо рівень цін не визначають.

Метод ціноутворення з урахуванням отримання цільової нор­ми прибутку орієнтований на витрати і цільову норму прибутку. Підприємства намагаються встановити ціну, включаючи в неї прибуток, що планується у відсотках на інвестований капітал. При цьому використовується концепція беззбитковості і за вста­новлення ціни відповідно до цієї методики враховується залеж­ність загальних витрат і виручки від обсягу продажу:

г, 4- ГТ

О і пост ^Азаг

^зм N '

де В_зм — величина змінних витрат на одиницю продукції, грн;

Впост — постійні витрати на дану продукцію за певний період (рік), грн;

П_заг — загальна сума прибутку, яка має бути одержана за той самий період від продажу продукції, грн;

N— обсяг продажу продукції в натуральних одиницях.

Гооиіові надходження підприємств

67

Метод оцінки споживної вартості ґрунтується на оцінці ви­годи, яку матиме споживач від використання товару. Цьому ме­тоду ціноутворення властивий певний ризик внаслідок можливо­сті невиправданого завищення або заниження ціни.

Метод пропорційного ціноутворення характеризується тим, що, користуючись ним, підприємства виходять не стільки з влас­них витрат, оцінки споживної вартості чи попиту, скільки із цін конкурентів. За цього методу (його ще називають «за рівнем кон­куренції») ціна встановлюється як функція цін на аналогічну продукцію конкурентів, тобто:

Ц=/(Ц„ ц₂,..„ ц„),

де п — кількість продавців аналогічної продукції;

/ — функція цін на аналогічну продукцію. *

Метод «очікуваного прибутку» застосовують найчастіше тоді, коли підприємство планує підписати контракт і, пропонуючи нижчі ціни, ніж інші підприємства, має шанси виграти боротьбу за контракт.

Метод швидкого повернення витрат використовується під­приємствами з метою активного продажу великих обсягів продук­ції і швидкого повернення витрачених коштів. Такої поведінки дотримуються здебільшого виробники, котрі не впевнені в три­валому успіхові їхньої продукції на ринку.

Існують ще й інші методи ціноутворення, але використання будь-якого з них потребує наступного коригування ціни, із засто­суванням різноманітних знижок і доплат (за оплату готівкою, ве­личину придбаної партії товару, доставку, сезонних знижок, вар­тості супутніх послуг тощо).

На практиці підприємства встановлюють не окремі ціни на окремі товари, а використовують цілу систему цін, щоб прода­ти весь асортимент своїх товарів, ураховуючи попит на різних, у тому числі територіально віддалених ринках.

Основною складовою грошових надходжень підприємств є виручка від реалізації продукції. Це — фінансова категорія, яка виражає грошові відносини між постачальниками і споживачами товару.

Виручка від реалізації — це сума коштів, які надійшли на по­точний рахунок підприємства в банку або в касу підприємства від продажу товарів та надання послуг. Вона є основним джере­лом грошових доходів і фінансових ресурсів підприємств.

Підприємство визначає як планову, так і фактичну виручку від реалізації продукції. Для забезпечення правильності її визначен­ня надзвичайно важливе значення мають дані про різницю між часом відвантаження і часом оплати продукції; питома вага по­

ки)