3.1. Характеристика та склад грошових надходжень підприємств

У процесі виробничо-господарської діяльності підпри­ємств постійно здійснюється кругообіг коштів, тобто вкладення коштів у виробництво з метою виготовлення продукції й отри­мання виручки від її продажу.

Забезпечення грошових надходжень, потрібних для відшкоду­вання витрат виробництва й обороту, своєчасного виконання фі­нансових зобов'язань перед державою, банками та іншими суб'єк­тами господарювання, формування доходів і прибутку є найваж­ливішою стороною діяльності підприємств.

Грошові надходження — це кошти, які надходять на поточні й інші рахунки підприємству банках та в касу підприємств.

Термін «грошові надходження» є ширшим ніж термін «дохід (виручка) від реалізації». По суті, він охоплює всі вхідні грошові потоки підприємств.

Під грошовими потоками розуміють надходження і витрати грошових коштів та їхніх еквівалентів. За джерелами надхо­дження грошові потоки можна поділити на внутрішні та зовніш­ні. Кошти, що надходять з будь-яких джерел на самому підпри­ємстві, належать до внутрішніх. Надходження коштів на поточ­ний рахунок підприємства в банку, які мобілізуються на фінансо­вому ринку, свідчить про використання ним зовнішніх джерел. Грошові потоки підприємств характеризуються різною структурою.

ки)

59 Розділ 2

Структура вхідних грошових потоків залежить від сфери діяльності та організаційно-правової форми підприємства. У країнах з роз­винутою ринковою економікою 60—70 % коштів надходить на під­приємства за рахунок внутрішніх джерел.

За командно-адміністративної економіки, коли ще не було ре­ального фінансового ринку, введення у класифікацію грошових надходжень доходу від позареалізаційних операцій було цілком виправданим. Тоді підприємства майже не мали доходів від цін­них паперів, крім державних облігацій, питома вага яких у зага­льній сумі грошових надходжень була незначною.

Трансформація економіки в ринкову супроводжувалася ство­ренням необхідної інфраструктури, насамперед розвитком фінан­сово-кредитної системи та фінансового ринку. За цих умов під­приємства поряд з операційною (основною) здійснюють і фінан­сову та інвестиційну діяльність.

Операційна діяльність — це основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, крім інвестиційної та фінансової.

Основна діяльність — операції, пов'язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), що є голо­вною метою створення підприємства і забезпечують основну частку його доходу.

Інвестиційна діяльність — це сукупність операцій з придбан­ня та продажу довгострокових (необоротних) активів, а також короткострокових (поточних) фінансових інвестицій, що не є ек­вівалентами грошових коштів.

Фінансова діяльність — це сукупність операцій, які призво­дять до зміни величини та (або) складу власного і позичкового капіталу. Види діяльності підприємства зображено на рис. 3.1.

Така класифікація дає змогу:

» оцінити можливості підприємства із забезпечення продов­ження та розширення основної діяльності необхідними коштами без залучення зовнішніх джерел фінансування;

• передбачити майбутній рух грошових коштів, пов'язаний з вимогами засновників, які надали підприємству капітал.

Віднесення конкретної операції до певної класифікаційної групи залежить від напрямку господарської діяльності підприєм­ства. Так, інвестиції в цінні папери для виробничого підприємст­ва є інвестиційною діяльністю, але для інвестиційної компанії — це основна (операційна) діяльність.

Коли якась операція супроводжується надходженням коштів від кількох видів діяльності, то ці надходження розподіляються за відповідними позиціями. Так, суму, сплачену банку, яка вклю­чає погашення позички та відсотки, буде відображено двома по­зиціями: сплату відсотків — у складі операційної, а погашення позички — у складі фінансової діяльності.

Гооиіові надходження підприємств

59

Рис. 3.1. Класифікація грошових потоків за видами діяльності

Операційна, інвестиційна та фінансова діяльність підприємст­ва — це його звичайна діяльність.

Звичайна діяльність — це будь-яка основна діяльність під­приємства, а також операції, що забезпечують основну діяльність або виникають унаслідок її здійснення. Крім звичайної діяльнос­ті, виділяють надзвичайні події.

Надзвичайна подія — це подія або операція, яка не входить у звичайну діяльність^ підприємства та настання котрої не очікується періодично або в кожному наступному звітному періоді. Надзви­чайними подіями вважають стихійне лихо (землетрус, зсув ґрунту, повінь тощо), експропріацію власності підприємства за кордоном.

Повна й достовірна інформація про грошові надходження під­приємства за звітний період формується в бухгалтерському облі­ку. Оскільки ця інформація є основою для аналізу і прийняття управлінських рішень, то відображається вона за видами діяль­ності підприємства.

Грошові надходження від надзвичайних подій відображаються в обліку відокремлено від звичайної діяльності.

ки)

61 Розділ 2

У грошових надходженнях підприємств найбільша питома вага належить доходам від операційної дииіьності та іншим операцій­ним доходам. Усі доходи підприємства поділяються на дві групи:

1) доходи від звичайної діяльності;

2) доходи від надзвичайних подій.

Відповідно, і грошові надходження від звичайної діяльності підприємств включають доходи від:

® основної (операційної) діяльності;

• іншої операційної діяльності; ¹

«фінансової діяльності;

* інвестиційної діяльності;

• іншої звичайної діяльності.

Доходи від надзвичайних подій включають:

♦ відшкодування збитків від надзвичайних подій;

♦ інші надзвичайні доходи.

Класифікацію доходів від звичайної діяльності показано на рис. 3.2.

Рис. 3.2. Класифікація доходів

Гооиіові надходження підприємств

61

Грошові надходження підприємств значно перевищують от­римувані підприємством доходи від різних видів його діяльності. Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку П(С)БО встановлено відповідні вимоги щодо визнання доходу за кожним видом діяльності.

У бухгалтерському обліку дохід визнається в разі збільшення активу або зменшення зобов'язань, що супроводжується зростан­ням власного капіталу (за винятком зростання капіталу за раху­нок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Не визнаються доходами під­приємств такі грошові надходження:

»сума надходжень за договором комісії, агентським та іншим договором;

• сума попередньої оплати продукції (товарів, робіт, послуг); *

• сума завдатку під заставу або на погашення позички, якщо це передбачено відповідним договором;

«■надходження від первинного розміщення цінних паперів;

«сума авансу в рахунок оплати продукції (товарів, робіт, послуг);

• сума податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов'язкових платежів, що підлягають переказуванню до бюдже­ту й позабюджетних фондів;

»інші надходження.

Ці грошові надходження збільшують активи підприємства, але не примножують власний капітал, а тому не визнаються доходом.

За кожним видом діяльності дохід визнається як зростан­ня економічних вигід, які отримані чи підлягають отриманню в результаті реалізації товарів, продукції, послуг, інших активів, а також у результаті використання активів підприємства іншими сторонами (у вигляді відсотків, дивідендів, роялті).

Визначення доходу за бухгалтерським і податковим обліком не збігається. Усі розрахунки з бюджетом побудовано на основі податкового обліку.

Схему формування і використання доходів підприємств від­повідно до національних стандартів бухгалтерського обліку П(С)БО, запроваджених з 2000 року в Україні, зображено на рис. 3.2.

Грошові надходження підприємств відіграють значну роль у процесі кругообігу коштів. Відшкодовуючи авансовані у вироб­ництво вкладення, формуючи доходи і грошові фонди, вони створюють економічні умови для нового циклу виробництва і ре­алізації продукції, удосконалення та розширення власного госпо­дарства, збільшення власного капіталу.

ки)

2 Розділ 5

3.2. Доходи від операційної діяльності

Головним джерелом грошових находжень від операцій­ної діяльності є грошові кошти, отримані від покупців і замовни­ків. Операційна діяльність, як правило, є основним джерелом до­ходу підприємства. У доходах від операційної діяльності важливе місце посідають доходи (виручка) від реалізації продукції (робіт, послуг).

Процес виробництва та реалізації завершується доведенням продукції до споживача.

Реалізація продукції (Т — Г') — це кінцева стадія кругообігу кош­тів підприємства (Г — Т ... В ... Т — Г'), яка є його важливим показ­ником. Рух товарів і коштів створює підґрунтя економічних відносин між виробниками, постачальниками, посередниками і покупцями.

Для підприємства-виробника реалізація продукції є свідчен­ням, що вона за споживчими властивостями, якістю та асортиме­нтом відповідає потребам покупців, суспільному попиту.

На практиці можуть використовуватись два методи визначен­ня моменту реалізації продукції:

а) метод нарахування — продукцію відвантажено або відпу­щено споживачу (відбулося передавання права власності);

б) касовий метод — одержано кошти на рахунок постачальни­ка за реалізовану продукцію.

В обох випадках усі розрахунково-платіжні документи мають бути оформлені відповідно до чинного законодавства. Реалізація продукції завжди передбачає зміну форми вартості (Т — Г), тому бартер, або прямий товарообмін (Т — Т), не можна вважати реа­лізацією продукції. За бартерного обміну товарів не відбувається руху коштів, немає надходжень виручки від реалізації продукції, тобто не відбувається зміни форми вартості. На превеликий жаль, в економіці України ще й досі залишається значною питома вага товарообмінних бартерних операцій.

Податкові зобов'язання підприємств у податковому обліку, пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), вини­кають за події (однієї з двох — відвантаження продукції чи отри­мання коштів), що відбулася раніше. Винятком є малі підприєм­ства, де виручка від реалізації продукції (робіт, послуг) визнача­ється тільки за касовим методом.

Отже, існують різні методичні підходи до визнання доходу (виручки) за податковим і бухгалтерським обліком.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) та інших активів за бухгалтерським обліком визнається за наяв­ності всіх наведених нижче умов, передбачених П(С)БО 15 «Дохід»:

• покупцеві передані суттєві ризики і вигоди, пов'язані з пра­вом власності на товар (продукцію, актив);

Гооиіові надходження підприємств

63

* підприємство не здійснює подальше управління та контроль за реалізованими товарами (активами);

* сума доходу (виручки) може бути достовірно визначена;

в є впевненість, що в результаті операції відбудеться збіль­шення економічних вигід підприємства;

* витрати, пов'язані із цією операцією, можуть бути достовір­но визначені.

Якщо підприємство отримало грошові кошти чи сталося збіль­шення інших його активів, але не виконано хоча б однієї з назва­них вище умов, то в бухгалтерському обліку дохід не визнається.

Так, одержаний від покупця аванс за товари, які ще йому не відвантажені, відображатиметься в бухгалтерському обліку як кредиторська заборгованість за одержаними авансами, оскільки не дотримано першої умови, коли покупцеві передаються суттєві ризики і вигоди, пов'язані з правом власності на товар. ВодноЧЬс у податковому обліку ці надходження визнаватимуться дохо­дом, за яким виникають податкові зобов 'язання.

Як було щойно сказано, однією з важливих умов визнання до­ходу є можливість достовірної оцінки витрат, пов 'язаних з одер­жанням указаних доходів. Стосовно бартерних операцій, то сума доходу за бартерним контрактом визнається за справедливою (ри­нковою) вартістю активів, які одержані або підлягають одержанню підприємством, зменшеною чи збільшеною відповідно на суму пе­реданих або одержаних грошових коштів. Якщо справедливу вар­тість активів, які отримані або підлягають отриманню за бартер­ним контрактом, визначити неможливо, то дохід визначається за вартістю активів, переданих за цим бартерним контрактом.

Зростання бартерних операцій в Україні зумовлене кризовим станом платежів. Багато підприємств за браком коштів на рахун­ках змушені користуватися бартерними операціями.

Згідно з чинним господарським законодавством бартерні опе­рації нині включаються у звітність з реалізації продукції підпри­ємств, що певною мірою спотворює реальний стан справ.

Підприємство, здійснюючи господарську діяльність, може отримувати доходи від реалізації послуг — окремих або супутніх до іншої діяльності (готельні послуги і громадське харчування, продаж товарів з наступним обслуговуванням тощо).

Особливості визнання доходу в бухгалтерському обліку від на­дання послуг випливають зі специфіки даного виду господарських операцій. Дохід, пов'язаний з наданням послуг, визнається виходя­чи з рівня завершеності операі{ії з надання послуг на дату балансу, якщо може бути достовірно оцінений результат цієї операції.

Існують певні особливості визнання доходу за цільового фі­нансування господарської діяльності підприємств, організацій та інших юридичних осіб.

ки)