6 Профілактичні заходи

Необхідна рання ізоляція хворо­го. У домашніх умовах краще виділити окрему кімнату, яку часто провітрюють (4-6 разів на день) і прибирають вологим способом із застосуванням дезінфекційних розчинів; рекомендується ульт­рафіолетове опромінення.

Дезінфекція при захворюваннях з переважно крапельним механізмом передачі

• провітрювання та ультрафіолетове опромінення приміщень

• застосування для дезінфекції повітря аерозолів із[перекису водню ("Букет", "Рожевий")

• вологе прибирання з використанням і солі гіпохлориту кальцію (КГ),

3% розчину хлораміну, 1 % розчину амфолану

• харкотиння, змиви з носоглотки перемішують із подвійною кількістю 3 % розчину ДТСГК, КГ або 5 % розчину хлораміну експозиція 2 год.

• посуд з-під виділень занурюють в 1 % розчин ДТСКГ, КГ, або 3 % розчин хлораміну на 2 год.

• столовий посуд кип'ятять у 2 % розчині занурюють в 1 % розчин ДТСГК, КГ або 3 % розчин хлораміну

• постільні речі, хусточки до носа, рушники та одяг знезаражують кип'ятінням, хлорвмісними розчинами або в дезінфекційних камерах

Особи, які спілкуються з хворим, повинні користуватись мар­левою маскою.

У період підвищеної захворюваності відміняються дитячі ранки та інші масові заходи. На лікувальні заклади накладається карантин. Медичні, торгові й транспортні працівники зобов'язані носити маски, замінюючи їх через кожні 3-4 год.

Медичний персонал, який обслуговує хворих на грип, обо­в'язково за 1 міс. до епідемії вакцинують грипозною вакциною. Під час роботи рекомендується періодично змазувати носові ходи оксоліновою маззю або будь-яким жиром.

Для екстреної профілактики грипу використовують ті самі противірусні препарати, що й з лікувальною метою. В епідемічно­му осередку грипу А контактним особам (у сім'ях, гуртожитках, на виробництві) дають ремантадин по 0,05 г на добу протягом 5-ти днів або лейкоцитарний інтерферон по 5 крапель у кожний носо­вий хід 2-3 рази на день. Введення протигрипозного імуноглобуліну показане передусім для захисту дітей до 3 років, вагітних і дуже ослаблених осіб. Під час епідемій достатньо 2 ін'єкції по З мл з інтервалом у 2-3 тижні. З метою специфічної профілактики використовують живі та інактивовані вакцини з штамів вірусів А та В. Перевагу надають інактивованій вакцині, бо вона має слабку реактогенність. Живі вакцини вводять тільки в носові ходи або через рот, інактивовані — також підшкірно і внутрішньошкірно. Населення треба імунізувати якомога раніше - ще до виник­нення епідемії або хоча б на її початку.

Неспецифічні засоби профілактики грипу та інших ГРХ -це фізичне виховання, загартування, рефлексопрофілактика, самомасаж тощо.

Сезонні профілактичні заходи здійснюються в період підви­щення захворюваності. Для цього декілька тижнів застосовують імуностимулювальні (метилурацил, амізон, аміксин) та загальнозмі-цнювальні препарати і процедури. До термінової профілактики вдаються за епідемічними показаннями, користуючись противірус­ними препаратами. Вона проводиться серед таких груп населення:

► особи, які спілкуються з хворими;

• колективи шкіл-інтернатів, працівники пасажирського транспорту, торгівлі, лікувальних закладів;

• літні люди, хронічні хворі та інші особи з ослабленим іму­ нітетом.

Серед населення проводять санітарно-освітню роботу, вико­ристовуючи всі види інформації - радіо, телебачення, листівки, лекції, бесіди.

Парагрип (paragrippe) - гостра вірусна хвороба люді! крапельним механізмом передачі. Перебігає з переважним ураженням гортані та бронхів, помірною інтоксикацією і гарячковою реакцією.

Етіологія. Збудник - параміксовірус, що містить РНК. Роз­різняють його 4 типи, які, подібно до вірусу грипу, мають гемаглю­тинін і нейрамінідазу. Разом з тим, віруси не володіють антиген­ною мінливістю, тому епідемії та пандемії не спричинюють. Найбільш вірулентний вірус 3-го типу.

Епідеміологія. Джерелом збудника є хворий з клінічно вираженою або стертою формою парагрипу. Безсимптомне носійство зустрічається дуже рідко. Хворі виділяють вірус протя­гом 7-10 діб з краплями носоглоткового слизу, особливо інтен­сивно в перші дні захворювання при кашлі та чханні. Збудник передається з повітрям, значно рідше і в меншій кількості - че­рез побутові речі.

Сприйнятливість до парагрипу висока. На нього припадає коло 20 % гострих респіраторних захворювань у дорослих і до ЗО % - у дітей. Частіше спостерігається спорадична захворю­ваність, рідше - локальні спалахи. Захворювання виникають про­тягом усього року з невеликими підйомами в холодний період.

Патогенез. Вірус розмножується переважно в епітелії сли­зової носа і гортані, де виникає запальний процес, який може розповсюдитись на трахею і нижні дихальні шляхи. Внаслідок набряку слизової оболонки гортані, нагромадження секрету в її просвіті та ларингоспазму може виникнути стеноз гортані (круп). Проникнувши в кров, віруси і продукти розпаду зумовлюють роз­виток інтоксикації організму та гарячки. Пневмонія є наслідком активізації бактерій.

Майже всі люди переносять парагрип у дитячому віці. На­явність типоспецифічного гуморального імунітету не завжди за­побігає повторним захворюванням, які, одначе, перебігають легко.

Клінічні прояви. Інкубаційний період триває від 2 до 7 діб. Частіше хвороба розпочинається з невеликого нежитю, каш­лю, сухості та першіння в горлі, субфебрилітету. Токсикоз по­мірний або відсутній. Зрідка хворі скаржаться на мерзлякуватість, біль голови, ломоту в тілі, відзначають швидке підвищення темпе­ратури тіла до 39 °С і більше.

Лице звичайного кольору. Половина хворих має кон'юнк­тивіт. Ніс закладений, виділення з нього спочатку рідкі, серозні, а потім густі або слизово-гнійні. Гіперемія слизової оболонки зад­ньої стінки глотки помірна, на ній з'являються лімфоїдні фоліку­ли, іноді на м'якому піднебінні - зернистість. Шийні та підще­лепні лімфатичні вузли збільшуються зрідка. Пульс відповідає температурі тіла. Тони серця ясні або приглушені. Іноді трохи збільшені печінка і селезінка. Периферична кров без змін, часом відзначаються помірний лейкоцитоз і моноцитоз.

Ускладнення. Порівняно з грипом парагрип перебігає лег­ше. Ускладнення трапляються переважно в дітей перших років життя. У них може розвинутись стеноз гортані (несправжній круп) з яскравою картиною: хрипкий голос, грубий "гавкаючий" кашель, шумне дихання із затрудненим вдихом і втягуванням міжреберних проміжків, ціаноз шкіри та слизових. Такий стан триває 1-3 доби, може призвести до асфіксії і смерті.

Парагрип часом ускладнюється синуситами, отитом, зумов­лює загострення хронічних хвороб, в інфекційний процес можуть втягуватись нижні відділи дихальних шляхів з розвитком пнев­монії.

Лабораторна діагностика. Для підтвердження діагнозу застосовують такі методи:

♦ вірусологічний. Найбільш достовірним є виділення вірусу на культурі ниркового епітелію або ембріоні людини;

Cлиз із носового ходу або ротоглоткн для дослідження беруть так само, як і при грипі.

♦ серологічний. За допомогою методу імунофлуоресценції вірус парагрипу можна виявити вже через декілька годин після забору слизу. Чутливим і специфічним є імуноферментний метод.

Діагностика парагрипу можлива також за допомогою РГГА або РЗК з парними сироватками крові, забраними на початку захворювання і через 2-3 тижні. Діагностично значимим вважа­ють зростання титру антитіл у 4 рази і більше.

Догляд і лікування хворих. Хворих на парагрип лікують переважно в домашніх умовах. Госпіталізації підлягають ті, в яких парагрип ускладнився крупом або пневмонією, діти віком до 2 років, а також особи із супровідник захворюваннями, які можуть за­гостритись. Специфічних методів лікування парагрипу немає. Місцево застосовують оксолінову мазь, при сильному нежитю - судинозвужувальні середники. У тяжких випадках доцільно вве­сти донорський гаммаглобулін або поліглобулін.

У разі розвитку пневмонії призначають антибіотики (бен­зилпеніцилін, цефазолін, еритроміцин тощо), відхаркувальні засо­би, гірчичники. Якщо з'явились ознаки крупу, медична сестра повинна про це негайно сповістити лікаря і, не чекаючи його прибуття, почати надавати невідкладну допомогу.

Невідкладні заходи при крупі

• відволікальні засоби: гарячі ножні ванни (температура води 38-39 °С) чи ножні ванни з гірчицею

• парові інгаляції або застосування аерозолю такого складу: натрію гідрокарбонат 4 % розчину 4 мл, рибонуклеаза - 0,05 г, еуфілін 2,4 % 5 мл, димедрол 1 % 1 мл, хлорофіліпт 1 % 5 мл

• заспокійливі (настоянка валеріани, діазепам, оксибутират

натрію)

• антигістамінні (димедрол, супрастин, тавегіл)

• сечогінні (фуросемід, лазикс)

• глюкокортикоїди (преднізолон, гідрокортизон)

• при неефективності вказаних заходів вдаються до інтубації трахеї

Прогноз більш сприятливий, ніж при грипі. У дітей при парагрипозному крупі та вірусно-бактерійних пневмоніях він може бути несприятливим.

Профілактичні заходи. Рекомендуються загальноприй­няті при інфекціях дихальних шляхів санітарно-гігієнічні та про­тиепідемічні заходи: ізоляція хворих, часте провітрювання і воло­ге прибирання кімнат; кип'ятіння посуду й білизни; використан­ня обслуговуючим персоналом марлевих масок. З метою індивідуальної профілактики в епідемічних осередках застосову­ють інтерферон та оксолінову мазь. Важливе значення має попе­редження протягів, скупчень людей у дитячих закладах і на ви­робництві. Створені вакцини, які проходять випробування.