Клітинна активність

Клітини тварин в культурах тканин здатні до досить активного руху. Дуже рідко швидкість цього руху буває достатньою, щоб її можна було вловити оком. Для реєстрації руху клітин звичайно застосовують цейттраферну кінозйомку. Це зйомка з дуже малою швидкістю, наприклад 8 кадрів на хвилину, з наступною проекцією з нормальною швидкістю – 16 кадрів на секунду. Таким чином швидкість руху клітин збільшується у 120 разів.

Головні види руху, що спостерігаються у живій клітині – це рух псевдоподій, ундуляція оболонки, піноцитоз, рух мітохондрій і обертання ядра.

Рух псевдоподій у клітини подібний до того, який спостерігається у амеб. Високоактивний мігруючий кінець протоплазми виступає з клітини. Інші види руху припиняються, залишаючи іноді особливі фібрили або сіточки. Часто ці рухи цитоплазми в одному напрямку супроводжуються її скороченням в іншому, внаслідок чого клітина мігрує. Такий рух є особливо характерним для лейкоцитів усіх типів. Прикладом високо спеціалізованого типу процесу формування слугує ріст аксонів з нервових клітин. Вони можуть рости у культурах тканин на декілька міліметрів у довжину і аксон, що виділився, має характерний мігруючий кінець.

Ундуляція клітинної оболонки полягає у хвилеподібному русі мембрани від зовнішнього краю у напрямку до центру. Ці ундулюючі рухи тісно пов’язані з рядом інших проявів живої клітини, зокрема з піноцитозом. Піноцитоз означає пиття і полягає по суті у поглинанні клітиною крапель поживного середовища. Це нагадує процес, подібний до фагоцитозу (поглинання інорідних часток), але має і суттєві відмінності. В той час як у випадку фагоцитоза (наприклад бактерій макрофагами) чужорідні частки поглинаються клітиною, що рухається, в процесі піноцитозу клітина зазвичай знаходиться в нерухомому стані. Крім того, лише іноді видні краплі, які поглинаються окремо. Значно частіш здається, що швидкий потік дрібних крапель поєднується у великі вакуолі. Піноцитоз являє особливий інтерес з точки зору наших уявлень щодо клітинно-мембранної проникненості. Це є дуже важливою властивістю багатьох культивованих клітин, і існують вагомі докази того, що таке ж явище відбувається і у непошкодженому організмі тварини, хоча і у меншому масштабі.

Рух мітохондрій може носити вторинний характер, що залежить від загальної активності клітин. Мітохондрії, як встановлено, можуть переміщуватися вакуолями у напрямку до центру клітини. Деякі рухи доволі точно характеризують внутрішню активність клітини, особливо за рахунок змін її форми та величини.

Як вже відмічалося, у ядер клітин часто спостерігаються активні обертові рухи, очевидно, незалежні від інших видів клітинної активності. У деяких клітинах цей рух є дуже активним, і існує припущення щодо того, що рух пов’язаний з обміном речовин між ядром та цитоплазмою.

Окрім цих загальних прикладів активності клітин, спостерігаються і деякі інші специфічні явища. Так відомі ритмічні рухи, подібні до рухів опорної тканини нервової системи. Інші клітини, такі як м’язові, володіють здатністю скорочуватися. Крім того, шкідливі дії викликають деякі характерні види реакції відповіді, наприклад вакуолізацію мітохондрій, утворення пухирців цитоплазми або фрагментацію цитоплазми.