ПИТАННЯ ДО ТЕМИ ТА ОСНОВНІ ТЕРМІНИ

1. Міграції, їх сутність та класифікація

2. Показники міграції

3. Взаємовплив міграцій та відтворення населення

4. Міграції в Україні

Основні терміни теми: міграція, імміграція, емміграція,безповоротна міграція, сезонна міграція, маятникова міграція, міграційні потоки, міграційні когорти, міграційна рухливість

Інформаційні матеріали до теми 8

“ Міграції населення ”

1. Міграції, їх сутність та класифікація

Під міграцією населення в демографії розуміють процес переміщення людей через кордони певних територій зі зміною назавжди або на якийсь час постійного місця проживання або з регулярним поверненням туди.

Залежно від того, обмінюється така територія населенням з іншими територіями чи ні, виділяють відкрите і закрите насе­лення. СРСР із „залізною завісою» у свій час являв приклад закритого населення. Зараз, якщо строго дотримуватися зазна­ченого вище критерію, практично немає територій із закритим населенням.

Міграція - складний процес, і у різних дослідженнях її ха­рактеризують з різних сторін, відповідно класифікуючи за пев­ною низкою ознак. Розглянемо основні класифікації міграцій.

1. Залежно від типу кордонів міграцію поділяють на зовні­шню (коли перетинаються державні кордони) і внутрішню (коли і іереміщення відбуваються усередині однієї країни). Зовнішню міграцію поділяють на міжконтинентальну і внутріконтинен­тальну . Коли мова йде про зовнішню міграцію, то виїзд звично називають еміграцією, а в'їзд — імміграцією.

Серед внутрішніх міграцій окремо вивчають такі напрям­ки міграції як переселення із села до міста і навпаки та пересе- ік-ння з міста до міста та з села до села. Переселення населення і села до міста, що призводить до зростання міст, їх функцій,

поширення міського способу життя — називають урбанізацією. Переселення населення України з сіл до міст, як і у більшості країн світу, були домінуючими з початку XX ст. але з початку 90-х років XX ст. вони уповільнилися. Коли частка міського населення у країні сягає 70%, то темпи урбанізації, як правило, сповільнюються, і може починатися певною мірою зворотній процес — рурбанізація (поширення міського способу життя на сільську місцевість та переселення міського населення до сільської місцевості).

2. За часовими параметрами міграцію поділяють на по­стійну (безповоротну), тимчасову, сезонну і маятникову.

Безповоротною є міграція, коли людина назавжди змінює постійне місце проживання. При тимчасовій міграції людина переселяється на досить тривалий, але обмежений період, при­чому нерідко термін буває заздалегідь визначений. Прикладом тимчасової міграції може служити переселення на кілька років для роботи за контрактом, чи виїзд на навчання до вищого на­вчального закладу. За критеріями ООН,постійним мешканцем є людина, що прожила не менше 6 місяців на певній території.

Сезонною міграцією називають щорічні переміщення людей у визначені пори року (сезони). До сезонних міграцій можна віднести промисли селян узимку, приїзд на збирання врожаю людей з інших місць, відвідування курортів.

Маятникові міграції — це регулярні поїздки на роботу або навчання за межі свого населеного пункту з постійним повер­ненням додому. Маятникові міграції відбуваються, коли місце роботи або навчання знаходиться в іншому населеному пункті, але досить близько, що і дозволяє робити щоденні (або майже щоденні) переміщення.

2. Залежно від причин переселення міграції поділяють на такі типи.

Міграції з соціально-економічних причин — переселення н пошуках роботи, кращих заробітків, вільних сільськогоспо дарських земель, з метою поліпшити умови життя, придбані більш високий статус.

Міграції з політичних причин - утеча від ідеологічних, расо вих, релігійних та інших утисків, сюди зараховують також рс патріацію - повернення на батьківщину родин, народів, то були раніше депортовані.

Військовими причинами міграції є евакуація, реевакуація, депортація, тобто передислокації населення, пов'язані з військовими маневрами.

Сімейно-побутові причини — переселення для возз'єднання з членами родини, родичами, різного роду гостьові поїздки, тощо.

Екологічними причинами є стихійні лиха, переїзд, зумовле­ний станом здоров'я одного з членів сім'ї.

Релігійні причини — масові переміщення населення у зв'яз­ку з паломництвом до святих місць (найбільш відомі у світі па­ломництва здійснюються ісламістами до Мекки і Медини, а також християнами — до Єрусалиму).

2. Залежно від сприяння з боку державних або суспільних органів щодо переселення мігрантів, міграції поділяють на організовані та неорганізовані. Організовані міграції відбувають­ся за допомогою державних і громадських установ, вони можуть супроводжуватися пільгами різного роду в отриманні роботи, житла, грошових компенсацій, тощо. Неорганізована, або інди­відуальна міграція — це переїзд осіб на свій страх і ризик.

3. Розрізняють також добровільну міграцію, коли люди самі приймають рішення про свій переїзд, і примусову, коли пере­міщення здійснюється незалежно від їхнього бажання.

Міграцію називають ще формою задоволення потреб на­селення, реалізація яких вимагає зміни місця проживання. Таким чином, прийняття рішення про міграцію та його реалі­зація є результатом міграційної поведінки. Психічним регулято­ром міграційної поведінки є міграційна установка, тобто схильність чи негативне ставлення до зміни місця і умов меш­кання. Міграційна установка залежить від соціально-психоло- гічного стану Особи, або міграційної мотивації. Міграційна мо­тивація — це психічний стан особистості, який спонукає її до досягнення певної мети (соціального, економічного, психоло­гічного характеру), яка вимагає зміни місця проживання.

Всі міграції в своєму розвитку проходять три стадії: потен­ційну міграцію, власне міграцію та адаптацію. На першій стадії діють головним чином психологічні чинники, тобто людина знаходиться у стані прийняття рішення про переїзд.