4. Суспільне виробництво:

А) структура суспільного виробництва.

Економічна система суспільства формується на основі сус­пільного виробництва і спрямована на його розвиток, якісне удоско­налення, що є фундаментом для реалізації багатоманітних потреб та інтересів суб'єктів виробничої діяльності всіх членів суспільства.

Матеріальне виробництво є сферою суспільного виробництва, в якій виробляються: а) матеріальні блага: вугілля, цемент, метал, папір, будівлі, одяг, взуття, машини, обладнання, сільськогосподарсь­ка продукція, хімічні вироби, електроенергія, тепло, холод тощо; б) матеріальні послуги: вантажний транспорт, оптова торгівля, об­слуговування і ремонт техніки, обладнання виробничого призначен­ня тощо.

Нематеріальне виробництво — це сфера суспільного виробниц­тва, в якій виробляються: а) нематеріальні послуги: роздрібна тор­гівля, громадське харчування, пасажирський транспорт та зв'язок (що обслуговує населення), побутове обслуговування, охорона здо­ров'я тощо; б) духовні цінності: освіта, культура, мистецтво тощо.

Виробництво матеріальних і нематеріальних послуг становить сферу послуг. Остання охоплює підприємства й галузі, що виробля­ють як матеріальні, так і нематеріальні послуги. Це може бути, скажі­мо, транспорт, зв'язок, торгівля. Зазначені галузі самі по собі не ство­рюють матеріального продукту. Проте корисний ефект, що створюється вантажним транспортом та зв'язком, можна спожити лише під час перевезення (переміщення вантажів — матеріальних благ у просторі) та поєднання різних суб'єктів господарювання (економія часу, підпи­сання угоди). Ось чому ці галузі є структурним елементом матері­ального виробництва.

Праця у сфері обігу (оптової торгівлі) передбачає сортування, фасування, зберігання та пакування засобів виробництва, що також є продовженням процесу виробництва. Роздрібну торгівлю, переве­зення пасажирським транспортом, зв'язок, що задовольняє потреби людей, слід відносити до нематеріальних послуг.

Матеріальне виробництво — це вирішальна сфера людської діяль­ності. Вона визначає виникнення, становлення і розвиток нематері­ального виробництва. Водночас, особливо в сучасних умовах у роз­винених країнах, нематеріальна сфера має великий зворотний вплив на розвиток матеріального виробництва.

Усі складові структури економіки не тільки глибоко взаємозалежні та взаємодіють, а й постійно змінюються. Інакше кажучи, категорія «структура економіки» є не статичною, а динамічною. Так, процес індустріалізації країни передбачає переважний розвиток виробниц­тва засобів виробництва, важкої промисловості.

Б) основні фактори (чинники) суспільного виробництва, їх класифікація. Трьома основними факторами суспільного виробництва є: капітал, земля, праця. Але деякі вчені виділяють і 4-тий фактор Ї підприємницький талант (здібності). Кожний із факторів створює свою частину доходу. Капітал, під яким розуміють переважно засоби виробництва, приносить прибуток, земля Ї ренту замлевласникові, праця Ї платню робітникові; п/п талант приносить додаткові доходи підприємцю. Зараз окремими факторами виробництва ще називають також ризик, інформацію, час.

Речові фактори виробництва називають ще природніми, об'єктивними, а працю людини Ї суб'єктивним фактором. Речові фактори вир-ва самі не є капіталом, вони перетворюються у нього лише тоді, коли слугують засобом експлуатації найманої робочої сили, коли вони є матеріальним носієм певної суспільної форми, тобто певного виробничого відношення.

Засоби вир-ва Ї це речові фактори, які беруть участь у створенні споживчої вар-ті товарів, але вартості (і додаткової вартості також) не створюють. Їхня вартість лише частково переноситься на новостворений продукт конкретною працею робітника.

Праця Ї це цілеспрямована, доцільна і свідома діял-ть людей, в процесі якої вони змінюють зовнішню природу.

Предмети праці Ї це речовини природи, на які люди діють у процесі праці, піддаючи їх обробці.

Засоби праці Ї це речі або їх сукупність, якими людина діє на предмети праці, а також усі матеріальні умови процесу праці (будівлі, споруди, дороги, канали). Якщо процес праці розглядати як його результат (продукти), то він виступає як процес виробництва, а засоби і предмети праці Ї як засоби виробництва.

5. Виробництво як основа життя та розвитку суспільства.

У  визначенні  суспільства як системи важливу  роль  відіграє аналіз  людської  діяльності як суспільного  виробництва.  Поняття суспільного  виробництва створене для визначення самої  суті  соці ального.  Як спосіб суспільної життєдіяльності, суспільне виробниц тво   має  складну  структуру.  В  широкому  розумінні,  суспільне виробництво охоплює усі сфери суспільної праці і суспільної  трудо вої  діяльності: матеріальне виробництво, що забезпечує людей мате ріальними  засобами життя, сферу послуг, у тому числі охорона  здо ров'я  і  соціальне  забезпечення, виробництво духовних  цінностей (духовне виробництво), діяльність соціальних інститутів, що  забез печують  виховання та освіту, підготовку до самостійної життєдіяль ності, коротше, весь процес соціалізації людини.      

Суспільне   виробництво  з  самого  початку  має   соціальний характер,  формується  зусиллями всіх людей у конкретно-історичних умовах  і  здійснюється за законами людського  єднання,  тобто  за законами соціуму.

Здійснюючи  процес виробництва, люди змінюють навколишню  при роду  і  разом  з тим змінюють свою власну природу, формуються  як соціальні  істоти.  Виробляючи певним способом матеріальні  блага, люди  виробляють  відповідний уклад свого життя,  оскільки  спосіб виробництва  є  певний  вид життєдіяльності індивідів,  їх  певний спосіб  життя.  Вироблений у соціумі спосіб виробництва  (поряд  з природними   умовами)   забезпечує   не   лише   соціальні   умови життєдіяльності  суспільства, але  й  соціальний  спосіб  життя  й діяльності конкретного індивіда. Кожний індивід засвоює соціальний досвід,  мову,  культуру і відповідно з ними здійснює  працю.  Ось чому,  навіть працюючи наодинці, індивід діє як істота  суспільна.

Ніхто  не  вільний  від тієї системи суспільного  виробництва,  що індивід  застає при народженні, оскільки у суспільному виробництві формується   суспільство,  тобто  сама  людина  в  її   суспільних відносинах.   Відомий  соціолог  Еміль  Дюркгейм  підкреслює,   що суспільна   праця  забезпечує  єдність  суспільства,  є   джерелом соціального зв'язку людей, джерелом життя і багатства людини. Отже, спосіб виробництва - це матеріальна система, що, зрештою, функціонує як системотворчий елемент суспільства. Історія сус пільства в певному розумінні є історією зміни способів виробниц тва.