- •Філософія:коло проблем та роль у суспільстві Платон
- •Арістотель
- •Фома Аквінський
- •Гоббс т.
- •Декарт р.
- •Гегель г. В. Ф.
- •Конт о.
- •Ортега-і-Гасет х.
- •Ясперс к.
- •Камю а.
- •Антична філософія Анаксімандр
- •Геракліт
- •Демокрит
- •Протагор
- •Арістотель
- •Тит Лукрецій Кар
- •Сенека Луцій Антей
- •Марк Аврелій
- •Скептицизм
- •Філософія середньовіччя Тертуліан
- •Климент Олександрійський
- •Августін Аврелій Увесь Всесвіт вийшов з одного Божого Слова
- •Аналіз поняття часу
- •Де знаходяться минувшина і прийдешність?
- •Боецій Северин
- •Еріугена
- •Ансельм Кентерберійський
- •Глава II (Що) Бог воістину існує
- •Оккам Уільям
- •Фома Аквінський
- •Про розквіт державного устрою
- •Філософія відродження Кузанський м.
- •Копернік м.
- •Бруно Дж.
- •Соціально-економічне упорядкування
- •Макіавелі н.
- •Еразм Ротердамський
- •Монтень м.
- •Філософія нового часу Бекон ф.
- •Гоббс т.
- •Декарт р.
- •Спіноза б.
- •Паскаль б.
- •Локк Дж. Глава друга. В душі немає вроджених принципів
- •Лейбниць г.В.
- •Берклі Дж.
- •Німецька класична філософія. Марксистська філософія Кант і. Передмова до першого видання
- •Передмова до другого видання
- •Гегель г.В.Ф. Діалектичне заперечення
- •Відмінність, протилежність, суперечність
- •Перехід кількісних змін у якісні
- •Маркс к.
- •Фромм е. Маркс і фальсифікація його думок
- •Західна філософія кінця хіх-хх ст. «Філософія життя»
- •Філософська антропологія Больнов о.
- •Шелер м.
- •Екзистенціалізм та його основні напрями Хайдегер м.
- •Ясперс к.
- •Сартр ж.П.
- •Камю а.
- •Позитивізм Конт о.
- •Релігійна філософія Тейяр де Шарден п.
- •Історія української філософії Митрополит Іларіон
- •Вишенський і.
- •Феофан Прокопович
- •Григорій Сковорода
- •Юркевич п.
- •Франко і.
- •Потебня о.О.
- •Вернадський в.
- •Діалектика як вчення про розвиток
- •Геракліт
- •Арістотель
- •Гегель г.В.Ф. Категорії і закони діалектики. Якість, кількість, міра
- •Діалектичне заперечення
- •Перехід кількісних змін у якісні
- •Суперечність і її примирення
- •Енгельс ф.
- •Поппер к.
- •Адорно т.В.
- •Філософське вчення про буття. Платон
- •Арістотель
- •Бруно Дж.
- •Лейбниць г.В.
- •Енгельс ф.
- •Бердяєв м.
- •Хайдегер м.
- •Сартр ж-п.
- •Проблема людини у філософії Піко делла Мірандола
- •Спиноза б.
- •Паскаль б.
- •Енгельс ф.
- •Джемс у.
- •Тейяр де Шарден п.
- •Шелер м.
- •Сартр ж-п.
- •Франк л.С.
- •Фромм е.
- •Ясперс к.
- •Кримський с.Б.
- •Свідомість: її походження та сутність Кант і.
- •Гегель г.В.Ф.
- •Енгельс ф.
- •Фрейд з.
- •Гадамер х.-г.
- •Гроф с.
- •Пізнання та освоєння людиною світу Арістотель
- •Декарт р.
- •Берклі Дж.
- •Поппер к.
Про розквіт державного устрою
- Для розквіту держави урядовці повинні дотримуватися трьох умов: по-перше, підтримувати даний устрій у державі. Адже сам устрій, що панує, немовби уособлює мету. Отже, досягнення мети і підтримка існуючого устрою – дві взаємопов’язані засади, яких повинен додержуватися політичний діяч. Потім, і це по-друге, треба, щоб урядовці мали найголовніші повноваження й виконували ті завдання, яких вимагає дана посада, бо піддані часто у своїх діях не керуються розумом, отже, до них доводиться застосовувати примус, а це неможливо без широких і важливих повноважень. Третє: потрібно, аби правитель виявив чесноти і керувався законами (це стосується будь-якої держави) та правильними прагненнями, що можливо на підставі моралі. А ще він мусить, спираючись на закони, здійснювати розподіл так, аби це сприяло розквітові держави.
- Коли ж державці не наділені усіма такими рисами, тоді слід віддати перевагу тому діячеві, котрий має їх більшою мірою, а отже, дасть більше користі для державного устрою.
- Не вважаймо, однак, ніби для розквіту держави досить повноважень і любові до устрою, коли відсутня мораль, бо ж у такому випадку правитель виявлятиме нестриманість, зарозумілість і самолюбство, бо більше, він не зможе вгамувати своїх пристрастей.
- У державі слід оберігати найбільшою мірою ту частину (громадян), яка найбільше зацікавлена в збереженні існуючого устрою, а не ту, яка не підтримує його.
- А ще треба пильнувати, аби в державі не переступали середніх меж у різних сферах життя. Адже може трапитися так, що державний устрій загине, коли, приміром, хтось із правителів поверне в бік охлократії чи чогось такого.
- Найкращий засіб для розквіту державного устрою – це виховання (громадян) у дусі прихильності до нього і діяльність, що узгоджується з існуючими звичаями, завдяки яким ми виховуємося в дусі прихильності до існуючого устрою і завдяки чому сам устрій зберігається.
- Вважаймо нікчемним той спосіб життя, коли (при демократичному устрої) кожен живе за власним бажанням. Хибно міркувати, ніби рабство – це життя у згоді із формою державного устрою. Воно необхідне для розквіту й набуття більшої свободи, тобто коли ми діємо на підставі розуму і власних інтересів, і тоді, з огляду на інтелект, про людину можемо судити як про розвинуту істоту.
Фома Аквінський. Коментарі до Аристотелевої “Політики
Філософія відродження Кузанський м.
Бог, який є єдиний, перебуває в єдиному Всесвіті; Всесвіт перебуває в універсальній сукупності речей, та визначається у них. Отже, ми розуміємо, що Бог, найпростіша єдність, існує в єдиному Всесвіті, ніби як наслідок за посередництвом Всесвіту перебуває у всіх речах, а безліч речей за посередництвом Всесвіту – у Богові <...>.
Філософ: Що скажеш ти про душу світу? Те, що Платон назвав душею світу й Арістотель – природою, є Бог, що створює все в усьому; і він творить у нас розум.
Простак: Час не дозволяє обговорити всього. Думаю, що душею світу Платон назвав те, що Арістотель – природою. Але я думаю, що ця душа й природа є не що інше, як Бог, що все в усім створює і якого ми називаємо духом усього в сукупності.
Філософ: Платон сказав, що ця душа містить у непорушності прототипи речей і всім рухає; Арістотель говорив, що природа прозорлива й усім рухає.
Кузанський М. Про вчене незнання; Книги простака.
Простак про розум .