Гегель г.В.Ф.

• Хто мислить абстрактно? Неосвічена людина, але зовсім не просвічена. В шляхетному суспільстві не мислять абстрактно тому, що це надто просто, надто непорядно (непорядно не в сенсі приналежності до нижчого прошарку населення), і зовсім не з марнославного бажання задирати ніс перед тим, чого сам не вміє робити, а з причин внутрішньої порожності цього заняття…

• Це й зветься «мислити абстрактно» – бачити в убивці тільки одне абстрактне – що він вбивця і назвою такої якості знищити в ньому все інше, що складає людську сутність.

• …Мені довелось чути, як зовсім по іншому розправилась з абстракцією «вбивці» і виправдала його одна наївна старенька з богадільні. Відтята голова лежала на ешафоті, і в цей час засяяло сонце. Як це чудово, сказала вона, сонце милосердя господнього осяює голову Біндера! Ти не вартий того, щоб тобі сонце сяяло, - так говорять часто, бажаючи осудити людину. А жінка та побачила, що голова вбивці осяяна сонцем і, відповідно, того достойна. Вона піднесла її з плахи ешафота в лоно сонячного милосердя бога і здійснила умиротворення не за допомогою фіалок і сентиментального марнославства, а тим, що побачила вбивцю долученим до небесної благодаті сонячним променем.

Гегель Г.В.Ф. Хто мислить абстрактно.

/Роботи різних років

Енгельс ф.

• Праця – джерело будь-якого багатства, стверджують політекноми… Вона – перша основна умова всього людського життя, і притому такою мірою, що ми повинні сказати: праця створила саму людину....<…>

• Розвиток мозку і підпорядкованих йому відчуттів, все більш і більш прояснюючої свідомості, здатності до абстракції і до умовиводу зворотно взаємодіяло на працю і на мову, надаючи обом все нові і нові поштовхи подальшого розвитку…

• Завдяки сумісної діяльності руки, органів мови і мозку не тільки у кожного окремо, але й в суспільстві, люди набули здатності виконувати більш складні операції, ставити собі більш високу мету і досягати її. Сама праця становиться від покоління до покоління більш різноманітною, більш досконалою та багатограннішою. До охоти і скотарства додалось землеробство, потім прядіння і ткацтво, обробка металів, гончарне ремесло, судоходство. Поряд з торгівлею і ремеслами з’явились мистецтво і наука; з племен розвинулись нації і держави. Розвинулись право і політика, а разом з ними фантастичне відображення людського буття в головах людей – релігія. Перед всіми цими утвореннями, які виступили перш за все як продукти голови і здавались чимось пануючим над людським суспільством, більш скромні витвори працюючої людської руки відступили на задній план, тим більш, що плануюча роботу голова вже на досить ранньому ступені розвитку суспільства (наприклад, у звичайній сім’ї) мала можливість заставити не свої, а чужі руки виконувати намічену нею роботу. Всю заслугу швидкого розвитку цивілізації стали приписувати голові, розвиткові і діяльності мозку. Люди звикли пояснювати свої дії зі свого мислення, замість того щоб пояснити їх з своїх потреб ( які при цьому, відповідно, відображаються в голові, усвідомлюються), і цим шляхом з плином часу виникла і ідеалістична свідомість, яка оволоділа умами якраз з часів загибелі античного світу.

Енгельс Ф. Роль праці в перетворенні мавпи на людину //К.Маркс і Ф. Енгельс Вибрані твори