- •Філософія:коло проблем та роль у суспільстві Платон
- •Арістотель
- •Фома Аквінський
- •Гоббс т.
- •Декарт р.
- •Гегель г. В. Ф.
- •Конт о.
- •Ортега-і-Гасет х.
- •Ясперс к.
- •Камю а.
- •Антична філософія Анаксімандр
- •Геракліт
- •Демокрит
- •Протагор
- •Арістотель
- •Тит Лукрецій Кар
- •Сенека Луцій Антей
- •Марк Аврелій
- •Скептицизм
- •Філософія середньовіччя Тертуліан
- •Климент Олександрійський
- •Августін Аврелій Увесь Всесвіт вийшов з одного Божого Слова
- •Аналіз поняття часу
- •Де знаходяться минувшина і прийдешність?
- •Боецій Северин
- •Еріугена
- •Ансельм Кентерберійський
- •Глава II (Що) Бог воістину існує
- •Оккам Уільям
- •Фома Аквінський
- •Про розквіт державного устрою
- •Філософія відродження Кузанський м.
- •Копернік м.
- •Бруно Дж.
- •Соціально-економічне упорядкування
- •Макіавелі н.
- •Еразм Ротердамський
- •Монтень м.
- •Філософія нового часу Бекон ф.
- •Гоббс т.
- •Декарт р.
- •Спіноза б.
- •Паскаль б.
- •Локк Дж. Глава друга. В душі немає вроджених принципів
- •Лейбниць г.В.
- •Берклі Дж.
- •Німецька класична філософія. Марксистська філософія Кант і. Передмова до першого видання
- •Передмова до другого видання
- •Гегель г.В.Ф. Діалектичне заперечення
- •Відмінність, протилежність, суперечність
- •Перехід кількісних змін у якісні
- •Маркс к.
- •Фромм е. Маркс і фальсифікація його думок
- •Західна філософія кінця хіх-хх ст. «Філософія життя»
- •Філософська антропологія Больнов о.
- •Шелер м.
- •Екзистенціалізм та його основні напрями Хайдегер м.
- •Ясперс к.
- •Сартр ж.П.
- •Камю а.
- •Позитивізм Конт о.
- •Релігійна філософія Тейяр де Шарден п.
- •Історія української філософії Митрополит Іларіон
- •Вишенський і.
- •Феофан Прокопович
- •Григорій Сковорода
- •Юркевич п.
- •Франко і.
- •Потебня о.О.
- •Вернадський в.
- •Діалектика як вчення про розвиток
- •Геракліт
- •Арістотель
- •Гегель г.В.Ф. Категорії і закони діалектики. Якість, кількість, міра
- •Діалектичне заперечення
- •Перехід кількісних змін у якісні
- •Суперечність і її примирення
- •Енгельс ф.
- •Поппер к.
- •Адорно т.В.
- •Філософське вчення про буття. Платон
- •Арістотель
- •Бруно Дж.
- •Лейбниць г.В.
- •Енгельс ф.
- •Бердяєв м.
- •Хайдегер м.
- •Сартр ж-п.
- •Проблема людини у філософії Піко делла Мірандола
- •Спиноза б.
- •Паскаль б.
- •Енгельс ф.
- •Джемс у.
- •Тейяр де Шарден п.
- •Шелер м.
- •Сартр ж-п.
- •Франк л.С.
- •Фромм е.
- •Ясперс к.
- •Кримський с.Б.
- •Свідомість: її походження та сутність Кант і.
- •Гегель г.В.Ф.
- •Енгельс ф.
- •Фрейд з.
- •Гадамер х.-г.
- •Гроф с.
- •Пізнання та освоєння людиною світу Арістотель
- •Декарт р.
- •Берклі Дж.
- •Поппер к.
Сартр ж-п.
У частковому об’єкті повсякчас можна розрізняти такі якості як колір, запах і т.д. й виходячи з цього, завжди можливо визначити сутність, на яку вони вказують, так само як знак вказує на своє значення. Тотальність „об’єкт-сутність” являє собою значення об’єкта, закон серії проявів, які розкривають його. Але буття не є ні однією з якостей об’єкта, властивістю буття, що сприймається разом з іншими, ні значенням об’єкта. Об’єкт не відноситься до буття як до значення; наприклад, годі було б визначити буття як присутність – оскільки відсутність також розкриває буття, бо не бути тут все ще означає бути. Об’єкт не володіє буттям, а його існування – то не участь у бутті, і не якийсь інший вид відношення. Він є. Це єдиний спосіб визначити манеру його буття; тому що об’єкт не приховує його буття; і тим більше не розкриває його...
Існуюче – то феномен; це означає, що воно позначає себе як організовану цілісність якостей. Воно позначає себе, а не своє буття. Буття є просто умовою всіх проявів; воно є буття-для-прояву (etre-pour-devoiler), а не проявлене буття (etre devoile ). Що ж означає це переважання в онтологічному плані, про яке говорить Гайдеггер? Напевно, я можу переважати цей стіл, або цей стілець у їхньому буті, і порушити питання про буття-стола або буття-стільця. Проте в ту саму мить, коли я відвертаю свої очі від стола-феномена задля того, щоб зафіксувати буття-явище, котре більше не виступає умовою всякого прояву, але яке саме щось проявляє – феномен, як такий, у свою чергу, потребує якогось буття, на основі якого він міг би себе розкривати.
Якщо буття феномена не знаходить вирішення в феномені буття і коли, не зважаючи на це, ми не можемо щось стосовно буття, не розглядаючи цей феномен буття, то тоді передовсім треба встановити точне відношення, яке пов’язує феномен буття з буттям феномена...
Феномен буття вимагає трансфеноменальності буття. Це не означає, що буття перебуває утаєним за феноменом (ми бачили, що феномен не приховує буття), і що феномен є проявом, який відсилає до певного виду буття (феномен існує лише як прояв; тобто він сам указує на основу буття). Виходячи з попередніх міркувань, ми маємо взяти до уваги те, що буття феномена (незважаючи на спільну з феноменом поширеність) не здатне бути предметом феноменальної умови – яка існує лише доти, доки вона себе проявляє – і що, отже, воно перевершує знання, яке ми маємо про нього, і забезпечує основу для такого знання.
Сартр Ж.-П. Буття і Ніщо
Проблема людини у філософії Піко делла Мірандола
Тоді погодився бог з тим, що людина – творіння невизначеного образу, і, поставивши її в центрі світу, сказав: «Не даємо ми тобі, о Адам, ні свого місця, ні певного образу, ні особливого обов’язку, щоб і місце, і лице, і обов’язок ти мав за власним бажанням, відповідно до своєї волі та свого рішення. Образ інших творінь визначений в межах встановлених нами законів. Ти ж, не обмежений ніякими межами, визначиш свій образ за своїм розсудом, у владу котрого я тебе віддаю. Я ставлю тебе в центрі світу, щоб звідти тобі було зручніше оглядати все, що є в світі. Я не зробив тебе ні небесним, ні земним, ні смертним, ні безсмертним, щоб ти сам, вільний і славний майстер, сформував себе в образі, який ти вважатимеш за кращий. Ти можеш переродитися в нижчі, нерозумні істоти, але можеш переродитися за велінням своєї душі і в вищі, божественні». О, вища щедрість бога-отця! О, вище і чарівне щастя людини, якій дано володіти тим, чим побажає, і бути тим, ким хоче!
Піко делла Мірандола.Промова про гідність людини.