- •Початок XX ст.: Загальнi тенденцiї художнього розвитку
- •Драматургія Лесі Українки
- •Рецепція творчості Ольги Кобилянської
- •Ольга Кобилянська (1863-1942)
- •Модернізм як фемінізм
- •Василь Стефаник (1871-1936)
- •1929 Р. Стефаник відкликає свою кандидатуру в академіки, хоча освіта трьох синів, переслідуваних польською владою, коштувала дуже дорого.
- •Стрiлецька поезiя
- •Богдан Лепкий та «Молода муза»
- •Поезія «Молодої музи»
- •Імпресіонізм та експресіонізм
- •Лірика Миколи Вороного та Олександра Олеся
- •Микола Вороний (1871-1942)
- •Олександр Олесь (1878-1944)
- •Богдан-Ігор Антонич (1909-1937)
- •1928 Р. Б-і. Антонич закінчив гімназію і вступив на філософський факультет Львівського університету (спеціальність – слов’янська філологія, болгарська мова).
- •«Празька школа»
- •Євген Маланюк (1897-1968)
- •1968 Р. Письменник помер у передмісті Нью-Йорка.
- •Олег Ольжич (1907-1944)
- •Олена Теліга (1907-1942)
- •Павло Тичина (1891-1967)
- •Рання лірика Павла Тичини
- •Якiв Савченко (1890-1937)
- •Михайль Семенко (1892-1937)
- •Неокласики
- •Максим Рильський (1895-1964)
- •Розстріляне відродження
- •1930 Року друкувалися 259 українських письменників. Після 1938 року з них друкувалися лише 36. Просимо вияснити в мгб, де чому зникли з української літератури 223 письменники?»
- •Лесь Курбас (Олександр-Зенон; 25.02.1887 – 3.11.1937)
- •Микола Куліш (1892-1937)
- •Валер’ян Підмогильний (1901-1937)
- •Володимир Винниченко (1880-1951)
- •Iз цим спраглим переконанням видатний письменник та полiтичний дiяч в. Винниченко вiдходить iз життя.
- •Олександр Довженко (1894-1956)
- •Українське шістдесятництво
- •Василь Симоненко (1935-1963)
- •Дмитро Павличко (1929)
- •Олесь Гончар (1918-1995)
- •Іван Багряний (1906-1962)
- •Модерністичний рух на Заході в 60-70-і роки («Нью-йоркська група»)
- •Павло Загребельний (рік народження 1924)
- •Юрій Мушкетик (рік народження 1929)
- •Ліна Костенко (рік народження 1930)
- •Василь Стус (1938-1985)
- •14 Травня 1980 р. Поет вдруге заарештований. Наприкінці вересня 1980 р. Відбувся суд, на якому поета було засуджено до десятирічного ув’язнення та п’яти років заслання.
- •Валерій Шевчук (рік народження 1939)
- •Василь Земляк (1923-1977) - Справжнє ім’я – Вацлав Вацик
- •Іван Драч (рік народження 1936)
- •Ігор Калинець (рік народження 1939)
- •Микола Вінграновський (рік народження 1936)
- •Василь Голобородько (рік народження 1945)
- •Сучасна українська література
- •Асоціація українських письменників
- •Юрій Андрухович (рік народження 1960)
- •Віктор Неборак (рік народження 1961)
- •Оксана Забужко (рік народження 1960)
- •ЛуГоСад
- •Список рекомендованої літератури
Стрiлецька поезiя
Художнє явище, яке iсторики лiтератури означають як «стрiлецька поезiя та пiсня», репрезентують насамперед В. Бобинський (1898-1938), О. Бабiй (1897-1975) та Р. Купчинський (1894-1978). Якщо твори першого виходили неодноразово (востаннє в 1990) у доволi повному обсязi й посiли певне мiсце в лiтературному процесi, правда, поруч iз такими в стильовому планi вiдмiнними вiд нього поетами, як С. Тудор та О. Гаврилюк, то два наступнi не включилися в жодну радянську антологiю i залишаються досi невiдомими широкому загалу читачiв.
О. Бабiй (народився в 1897 р. на територiї теперiшньої Iвано-Франкiвщини, помер у 1975 р. в м. Чикаго) – син селянина: у лавах сiчових стрiльцiв захищав, як i багато патрiотично настроєних юнакiв того часу Захiдно-українську Народну Республiку вiд польських окупантiв (згодом написав на цю тему поему «Гуцульський курiнь» та повiсть «Першi стежi», 1937); був одним iз фундаторiв, разом iз В. Бобинським та Ю. Шкрумеляком, групи поетiв-символiстiв «Митуса» (1922). Здобувши вищу освiту в Українському педагогiчному iнститутi iм. М. Драгоманова в Празi зi ступенем доктора фiлологiї, брав активну участь у лiтературно-мистецькому життi Львова як письменник i журналiст. Високу оцiнку його збiркам «Ненависть i любов» (1921) та «Поезiї» (1923) дав В. Бобинський уже пiсля того, як дороги їх розiйшлися. У статтi «Лiтературне життя по цей бiк Збруча» вiн вiдзначив у них «справдi своєрiднi i тому беззакиднi майже поезiї, в яких автор хоче дати (й справдi дає) вислiв своєму почуттю, тiсного зв'язку з живим життям народу, в них яскраво виявляється вразливiсть поета на суспiльнi кривди широких працюючих мас i безмiр щирої любовi селянської дитини до своїх найменших i єдиних братiв. Цi поезiї Бабiя найдозрiлiшi, найбiльш мужнi i найсупiльнiшi пiд оглядом взаємовiдношення внутрiшньої i зовнiшньої форми, що виступають тут не в штучному, накиненому, а в конечному, органiчному зв'язку.
Життя й творча бiографiя Р. Купчинського (народився в 1894 р. на Тернопiльщинi, помер 1978 р. поблизу Нью-Йорка) багато в чому схожа з бiографiєю О. Бабiя. Теж воював у сiчовiх стрiльцях, розповiвши згодом про цi подiї в романi-трилогiї «Заметiль» («Курилася дорiженька», «Перед навалою», «У зворах Бескиду»); працював журналiстом, зокрема в редакцiї газети «Дiло». Великою популярнiстю користувалися пiснi на його слова, а часто й з його музикою; багато з них сьогоднi знову повертається до життя («Зажурились галичанки», «Човник хитається», «Накрила нiчка», «Їхав стрiлець на вiйноньку» та iн.), у яких яскрiє багатий дiапазон настроїв – вiд героїчно-урочистого до гумористичного. За життя Р. Купчинський не видав жодної збiрки поезiй, i лише в 1983 р. український поет i критик з Нью-Йорка Б. Бойчук упорядкував i випустив книжку «Недоспiванi пiснi».
Згаданих вище поетiв об'єднувала, принаймнi, на початку їх творчого шляху, зокрема, прихильнiсть до символiзму. У кожного з авторiв вона мала свої особливостi: якщо В. Бобинський прагнув переплавити в своєму стилi витонченiсть версифiкацiї європейських поетiв з українською фольклорною символiкою, передати тонкi порухи пiдсвiдомостi, то О. Бабiй був радше поетом споглядально-рефлективного плану, чиї вiршi порушують проблеми людської цивiлiзацiї, життя i смертi, таємницi буття, у його творах зустрiчається точна й несподiвана метафора, А. Р. Купчинський любить персонiфiкувати природу, при цьому або психологiзує пейзаж, або матерiалiзує через природнi явища власний психологiчний стан, iнодi досягаючи в пейзажi поширеного фiлософського узагальнення.
На жаль, на повну силу не розкрився талант нi О. Бабiя, нi талант Р. Купчинського. Вiдiйшовши вiд захоплення символiзмом на початку 20-х рокiв, вони не знайшли засобу щодо його оновлення й поглиблення; О. Бабiй збивався на багатослiв'я й декларативнiсть у вiршах кiнця 20-30-х рр., а Р. Купчинський майже перестав писати вiршi. Те саме спостерiгаємо i в iнших поетiв цiєї групи: лиш коли-не-коли зблисне оригiнальний образ у вiршах Ю. Шкрумеляка, як, примiром, в «Авелевiй жертвi», Л. Лепкий залишився автором кiлькох популярних пiсень, а М. Голубець, автор кiлькох збiрок у стилi «Молодої музи» й вiршiв з воєнного часу, став вiдомий своїми дослiдженнями з iсторiї українського мистецтва.
Стрiлецька поезiя стала не тiльки i, може, не стiльки фактом iсторiї української лiтератури, як фактором пробудження нацiональної свiдомостi, державницьких змагань народу. Як лiтературне явище вона є перехiдною ланкою мiж символiзмом початку столiття й новим поколiнням поетiв.