Розділ 3. Поняття підстави і порядок визнання шлюбу недійсним

3.1 Недійсність шлюбу

Недійсність шлюбу – це особливий вид сімейно-правової санкції, яка застосовується у разі порушення передбачених законом умов укладення шлюбу й означає анулювання тих юридичних наслідків, які законом пов’язуються з дійсним шлюбом. На сьогодні відповідно до чинного сімейного законодавства шлюб може бути визнаний недійсним не тільки відповідним рішенням суду. Недійсність шлюбу може бути встановлена державним органом реєстрації актів цивільного стану шляхом анулювання актового запису про шлюб. На вимогу про визнання шлюбу недійсним позовна давність не поширюється.

Для визнання шлюбу недійсним достатньо лише об’єктивного фактора: порушення умов його укладення. Тому шлюб може бути визнаний недійсним як у разі, коли особі було відомо про наявність в іншої особи перешкод до укладення шлюбу, так і тоді, коли вона не знала і не могла знати про таке. Однак суб’єктивний фактор береться до уваги при визначенні правових наслідків визнання шлюбу недійсним. [16, с.139-140]

До підстав визнання шлюбу недійсним чинне законодавство відносить такі обставини:-недосягнення особою, яка уклала шлюб, шлюбного віку ( ст.22 СК України);-відсутність добровільної згоди ( ст. 24 СК України); -укладення шлюбу з особою, яка в судовому порядку визнана недієздатною (ст. 24 СК України); -реєстрація шлюбу з особою, яка не усвідомлювала значення своїх дій або не могла керувати ними (ст. 24 СК України); -перебування особи (осіб), які уклали шлюб, в іншому нерозірваному шлюбі (ст. 25 СК України);-укладення шлюбу між близькими родичами (ст. 26 СК України); -укладення шлюбу між усиновителем і усиновленою ним дитиною (ст.26 СК України);

-приховування тяжкої хвороби, а також хвороби, небезпечної для іншого подружжя чи їхніх нащадків (ст. 30 СК України);-укладення шлюбу з жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім’ї та набуття прав і обов’язків подружжя (фіктивний шлюб). [12, с.79-80]

Укладені всупереч вимогам закону, а також шлюби щодо яких виникла така підозра, поділені на три категорії, кожній з яких поставлені окремі «правові діагнози»: 1) «шлюби є недійсними»; 2) «шлюб визначається судом недійсним»; 3)«шлюб може бути визнаний судом недійсним».[18, с. ]

Відповідно до ст. 39 СК України, недійсними є шлюби, зареєстровані з особою, яка одночасно перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі; з родичами прямої лінії споріднення, а також між рідним братом та сестрою; з особою, яка визнана недієздатною. Недійсність таких шлюбів є очевидною від моменту реєстрації, і тому не вимагає спеціального рішення суду. Недійсність шлюбу встановлюється шляхом анулювання державним органом реєстрації актів цивільного стану запису про шлюб за заявою зацікавленої особи. Тобто процесуальною підставою для анулювання актового запису слугує заява зацікавленої особи. Матеріальною підставою для анулювання запису про шлюб будуть документи, які підтверджують факти, викладені в заяві – свідоцтво про шлюб, рішення суду про недієздатність особи, документи. Що засвідчують наявність близького кровного споріднення.

Анулювання актового запису про шлюб провадиться незалежно від смерті осіб, з якими було зареєстровано шлюб. Крім того, шлюб, зареєстрований з порушенням встановлених законом умов, може бути визнаний недійсним і після його розірвання, оскільки правові наслідки розірвання шлюбу і визнання його недійсним неоднакові. Такі недійсні шлюби вважаються абсолютно недійсними.

У ст. 40 СК України передбачені дві підстави для визнання шлюбу недійсним: відсутність вільної згоди на укладення шлюбу та фіктивність шлюбу. [16, с.141-142] Якщо шлюб був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка, то він визнається недійсним за рішенням суду. Відсутність вільної згоди на шлюб може бути результатом позбавлення особи свободи, застосування до неї інших засобів психічного насильства (погроза самогубством у разі відмови другої особи від шлюбу чи погроза її вбивства тощо).

Непоодинокими є випадки реєстрації шлюбу з особою, яка страждає на тяжкий психічний розлад здоров’я. Оскільки така особа не визнана судом недієздатною, то формально вона має право на шлюб. Однак, якщо на час реєстрації шлюбу особа проходила курс стаціонарного або амбулаторного лікування, тобто перебувала у стані загострення хвороби, ця обставина може бути підставою для припущення про те, що вона не усвідомлювала повною мірою значення реєстрації шлюбу та її правових наслідків, не могла сповна керувати своїми діями, отже діяла не вільно.

Таке явище як фіктивні шлюби існують і сьогодні. Одним з доказів фіктивності шлюбу може бути нетривале спільне проживання, приховання наміру виїхати за кордон, відмова від інтимних стосунків, підтримання інтимних відносин з іншими особами тощо. Водночас велика вікова різниця або матеріальний розрахунок, задля якого особа одружується, чи небажання мати дітей не можуть трактуватися як достатній доказ відсутності наміру створити сім’ю.

Якщо на момент реєстрації шлюбу істинної волі особи до шлюбу не було, шлюб може згодом одержати фактичну, внутрішню законність, якщо вона бажатиме надалі перебувати у цьому шлюбі. Отже, оздоровлення шлюбу відбувається тут за волею особи, яка у свій час була позбавлена можливості діяти вільно, а також у разі наступного спільного проживання тих, хто не мав наміру до створення сім’ї. Законодавчий імператив «шлюб визнається недійсним» означає, що у разі доведення відповідної обставини суд не має альтернативи. За вимогою позивача він буде змушений визнати шлюб недійсним. [18, с.]

Відповідно до ст. 41 СК України, шлюб може бути визнаний недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що він укладений між усиновлювачем і усиновленим без дотримання вимоги, встановленої ч. 4 ст. 26 СК України, а саме усиновлення не було скасоване, а отже, на момент реєстрації шлюбу між усиновлювачем і усиновленим існували відносини, прирівняні до батьківських. Водночас, якщо на момент розгляду справи у суді буде з’ясовано, що у шлюбі між усиновлювачем і усиновленим дружина вагітна або дитина вже народилася, суд відхиляє позов про визнання шлюбу недійсним і визнає його таким, що має правові наслідки, передбачені для дійсних шлюбів. Аналогічним чином вирішується ситуація й у випадках, коли шлюб було зареєстровано між двоюрідним братом і сестрою, дядьком і племінницею, тіткою і племінником.

Законом заборонено укладати шлюби особам, які не досягли шлюбного віку або яким не надано у встановленому порядку права на шлюб. Та категоричність цієї норми втрачає сенс, якщо на момент розгляду справи про визнання такого шлюбу недійсним буде встановлено, що той з подружжя, хто не досяг шлюбного віку, досяг шлюбного віку або ним отримано право на шлюб, а також дружина вагітна або народилася дитина. У такому разі не може бути шлюб визнаний недійсним.

Укладення шлюбу з особою, яка приховала свою тяжку хворобу, або хворобу небезпечну для другого із подружжя і їхніх нащадків, виступає як підстава, що є можливим визнати шлюб недійсним. Але застереження про випадки за яких неможливо визнати шлюб недійсним відсутні. На жаль, ні один з коментарів СК України не містить чіткого роз’яснення з цього приводу. Очевидно, розглядаючи справу про визнання шлюбу недійсним на підставі приховання хвороби, суд повинен виходити із конкретних обставин, зважаючи на ставлення самих осіб, які перебувають у шлюбі, до ситуації, що склалася, на серйозність наслідків, що виникли внаслідок такого шлюбу і на багато інших обставин. Відповідно до ч. 2 ст. 41 СК України, суд, при вирішенні справи про визнання шлюбу недійсним, бере до уваги, наскільки цим шлюбом порушені права та інтереси особи, тривалість спільного проживання подружжя, характер їхніх взаємин, а також інші обставини, які мають істотне значення. Усі ці шлюби іноді називають відносно недійсними шлюбами, оскільки за певних обставин, знову ж таки чітко виписаних у законі, вони зберігають свою чинність. Існування недійсного шлюбу може зачіпати права та інтереси родичів цих осіб, держави, громадських організацій. Тому закон надає право вимагати визнання шлюбу недійсним як одному із подружжя, так і іншим особам, права яких порушені укладенням такого шлюбу. Це можуть бути батьки, опікун, піклувальник дитини, опікун недієздатної особи, а також прокурор, орган опіки і піклування. [16, с. 143-144]