3.. Характеристика основних методів управлінського обліку

Методи управлінського обліку - це способи, за допомогою яких ведеться облік.

Методи управлінського обліку класифікують за різними ознаками, які схематично зображено на рис. 3.4 (стрілки на схемі показують можливість схожості ознак):

4. Облік за фактичною собівартістю

Метод обліку фактичних витрат полягає у послідовному нако­пиченні даних про фактичні виробничі витрати без відображення в обліку даних про їх величину за діючими нормами.

Принципи обліку фактичних витрат:

• повне та документально оформлене відображення прямих вит­рат на виробництво;

• облікова реєстрація їх у період виникнення в процесі вироб­ництва;

• локалізація витрат за видами виробництв, характером витрат, об'єктами та носіями витрат;

• віднесення фактичних виробничих витрат на об'єкти їх обліку та калькулювання;

• порівняння фактичних показників з плановими. Недоліки:

• виключається можливість оперативного контролю;

• виявлення та усунення причини перевитрат, порушень у техно­логічних процесах;

• пошук та мобілізація внутрішніх виробничих резервів.

Облік по фактичній собівартості проходить за трьома напрямами:

• базовий варіант;

• в цінах минулого періоду;

• в планових цінах.

Базовий варіант обліку фактичної собівартості відображає фак­тичні витрати без будь-яких коректив і розраховується за формулою:

Недоліки:

• відсутність нормативів для контролю за кількістю ресурсів;

• відсутність можливостей аналізу відхилень;

• складність розрахунку цін при обміні послуг між підрозділами; •трудомісткість перерахунку на кожну одиницю ресурсів, що

використовуються.

Перевага — простота.

Облік поточної собівартості в цінах минулого періоду визначається за формулою:

В=Ц_ш-0ф+В,де;

В — витрати;

Оф — фактична кількість;

Ц_мп — середня ціна минулого періоду;

В — відхилення витрат за рахунок ціни.

Недоліки:

• використання в якості нормативу середньої ціни за минулий період, що не сприяє контролю за витратами;

• відсутність нормативів щодо витрачення ресурсів;

• «скачки» собівартості як наслідок неможливості створення резервів.

Переваги:

• спрощення порівняння витрат за різні періоди;

• можливість контролю;

• спрощення ведення обліку.

Облік фактичних витрат в планових цінах проводиться за формулами:

Взф=В_зп+В₃+В_ч, де: ДзФ> Взп ~~ фактичні і планові витрати на зарплату; В₃, Вц — відхилення витрат, викликані зміною ставок.

^ВмФ^=ВмП^+Вд^+в_ц, де:

В_мф, В_мц — фактичні і планові витрати на матеріали;

В„, В_ц — відхилення витрат, викликані зміною кількості та ціни на матеріали.

Недоліки:

• відсутність можливості контролю накладних витрат

• «стрибки» собівартості як результат відсутності резервів.

• Переваги:

• відсутність відхилення цін;

• можливість порівняння витрат різних періодів;

• можливість планування прямих витрат;

• можливість порівняння фактичних і планових значень.

5. Облік за нормативною собівартістю

Облік за нормативною собівартістю — це організація методології обліку, при якій зміни собівартості, допущені перевитратами, й еко­номія засобів розкривається не тільки шляхом подальшого вивчення звітних калькуляцій, а й щоденно в процесі виконання плану на під­ставі первинної документації і первинних облікових записів.

Завдання обліку за нормативною собівартістю:

1. своєчасне попередження нераціонального використання ре­сурсів підприємства;

1. оперативний аналіз витрат на виробництво;

3) виявлення неврахованих резервів. Принципи системи оперативного обліку:

•нормування витрат і обов'язкове складання нормативних калькуляцій по кожному виробу;

• систематичне виявлення відхилень фактичних витрат матеріалів і заробітної плати;

•постійний та своєчасний облік зміни норм та визначення впливу цих змін на собівартість продукції;

• попередній контроль витрат на основі первинних документів та фіксація відхилень від норм в момент їх виявлення, їх склад;

• щомісячне і щоквартальне коригування існуючих норм. Порядок встановлення змін та норм

Нормативний метод обліку витрат виробництва дозволяє своєчас­но виявляти і встановлювати причини відхилень фактичних витрат від діючих норм основних витрат і кошторисів витрат на обслугову­вання і управління.

Облік змін норм потребує своєчасного уточнення нормативів. Зміни норм групують за причинами, найменуванням виробів, їх однорідних групах, цехах.

Облік відхилень від норм.

Важливим і обов'язковим є систематичний облік у процесі ви­робництва відхилень від норм витрат.

Структура відхилень у системі нормативного обліку

Відхилення за виробничими витратами
Загальні відхилення за матеріалами	Відхилення по ціні матеріалів
	Відхилення по використанню мате­ріалів
	Відхилення якості матеріалів
Загальні відхилення по заробітній платі	Відхилення по тарифах
	Відхилення по продуктивності праці
Загальні відхилення по накладних вит­ратах	Змінні
	Постійні

калькулювання за нормативним метидом.

Нормативна калькуляція собівартості виробу відображає техніч­ний рівень, якого досягло підприємство на певну дату.

Фактична собівартість продукції при нормативному методі облі­ку обчислюється за допомогою формули:

Ф=Н±В±3,

де:

Н— поточні витрати за встановленими нормами; В — відхилення від діючих норм; З — зміни діючих норм витрат.

Фактичну собівартість визначають за допомогою:

• індексів відхилень;

• відношенням факту до норми.

• Переваги нормативного обліку:

• укрупнення об'єктів обліку;

• охоплення значної частини витрат;

• можливість рідше здійснювати інвентаризацію.