Сила приношення Святих Дарів для померлих

Святі Отці не один раз пристрасно говорили про незмірний вплив на померлих від приношення святих дарів. Св.Кирило Єрусалимський, роз'яснюючи тим, серед яких він проповідував християнство, каже про суть богослужіння, що в ньому ми молимося за душі батьків і взагалі за всіх померлих з надією. їм, завдяки молитвам, які є святою жертвою для бідних душ, випаде велике полегшення, і при цьому, щоб пояснити свої слова, св. Кирило додає: „Коли цареві за тих, що образили його і через те були покарані, їхні друзі чи родичі приносили якийсь дорогоцінний подарунок, наприклад – корону, щоб злагіднити його гнів, то чи не вірите ви, що володар помилував винних і пом'якшив їхню кару? Так само спрямовуємо ми наші молитви до Бога за померлих, хоча ми самі грішники; добрий і милосердний Бог змилосердиться над ними не тоді, коли ми подаруємо йому корону, а тоді, як ми принесемо в дар самого Ісуса Христа, який за гріхи наші пролив свою кров" („Катехизи", 19,9). „Недарма, – каже св. Золотоуст, – апостоли наказували пам'ятати про померлих у святих Тайнах, бо вони знали, яку користь отримують бідні душі з цього. Коли громада простягає із священиком руки до святої Жертви, яку ж тоді силу мусять мати наші молитви! Хто перед вівтарем стоїть, той не каже надаремне: дай нам помолитися за покійних". Дуже гарно каже також один письменник нашого часу: „Приношення святих Дарів далеко приємніше Богові, ніж жертвування тисячі світів, які були б наповнені Серафимами: світи, повні Серафимів, - що вони у порівнянні з Ісусом, єдинородним, улюбленим Сином Божим? І чи є щось таке, щоб ми не могли отримати через Ісуса у Бога? Чи може душа в чистилищі так тяжко завинити, що цю провину не зможе викупити кров Ісуса? Якби ці душі могли тепер ще присвоїти заслуги Христа, тоді б вони негайно ж були спасенні".

Приклади того, як помагає приношення Святих Дарів бідним душам

Св. абат і учитель Церкви Бернард пише в житії св. Малахії: „Якось цей святий єпископ почув у сні голос, який сказав йому, що його сестра, яка недавно померла, стоїть перед брамою і вже тридцять днів нічого не їсть. Пробудившись, єпископ зразу ж зрозумів, про яку їжу йшлося, бо він вже багато днів не приносив їй живого небесного хліба. Він знову безперервно почав виявляти задля неї це небесне благодіяння і скоро побачив її: вона йшла в жалобі до церкви, але не могла зайти туди. Пізніше побачив він її вже в церкві; мала на собі білу одіж, але не могла наблизитись до вівтаря. Нарешті він втретє побачив її в білій одежі, серед багатьох таких же вдягнених у біле, що означало їхнє спасення". Св. Бернард закінчує цю розповідь такими словами: „Очевидно, святе Причастя має велику силу спокутувати гріхи, поборювати ворожі сили і відкривати небо для тих, які повертаються туди назад з землі".

Св. Антоній оповідає: „Коли якось св. Іван Альвернійський, з ордену міноритів, у день усіх святих пожертвував вічному Отцеві найсвятіше тіло Господа нашого і ревно просив його звільнити з чистилища за кров і заслуги свого єдинородного Сина душі померлих, то побачив, як незліченна сила їх, наче іскорки з печі, випорхнула в небо".