4. Визначення і ознаки організації

Визначення поняття «організація» та її види

Організація - це об'єднання людей, створене для вирішення певних завдань і реалізації певних функцій.

За образним висловом американського соціолога У.Уайта, сучасна людина - це «людина організацій», бо як особистість, як член суспільства вона реалізує себе в рамках життєдіяльності різних організацій. Слід додати, що і соціалізація людини відбувається у взаємодії не тільки з різними групами (сімейної, однолітків, сусідів тощо), але і в різних організаціях і з різними організаціями.

Є два види організацій, які можна розглядати як мікрофактором соціалізації всіх або переважної більшості людей. Спочатку це виховні організації різного типу (дитячі садки, школи, вузи й ін.)Потім - ті державні та приватні організації різних типів, до яких входить або з якими так чи інакше взаємодіє людина протягом свого життя (від дитячих поліклінік до підприємств, установ та аматорських товариств).

Зовсім інший вигляд організацій - релігійні, які є мікрофактором соціалізації не всіх, а лише учасника тієї чи іншої конфесії.

Можна виділити ще один вид - добровільні організації. Особливий вид організацій - культурний (кримінального і тоталітарного типів), в які входить лише певну кількість людей. Оскільки вони формують у своїх членів антисоціальну свідомість і поведінку, остільки їх можна розглядати не як фактор соціалізації, а як фактор десоціалізації.

Ознаки організації

Організації всіх названих видів, маючи істотні ціннісно-нормативні та інші відмінності, в той же час мають ряд ознак, властивих будь-якой організації. Нижче названі лише ті ознаки, які, по-перше, наявні в більш-менш явному вигляді в будь-якому з виділений вище видів організацій, а по-друге, очевидно грають певну роль у соціалізації членів організації.

1. Наявність фіксованого членства.

2.Соціальна структура, що включає в себе формалізовану і неформалізовану підструктури.

3. Структура влади і система управління і координації.

4. Ієрархія рольових позицій в формалізованою підструктури.

5. Поділ і опис функціональних обов'язків по всіх рольових позицій.

6.Ієрархія статусів в неформалізована підструктури.

7. Канали вертикальної і горизонтальної комунікації.

8. Нормативна регуляція поведінки членів організації.

9. Система соціального контролю: нагляд, позитивні і негативні санкції (стимулювання, винагорода, примус, покарання).

Колектив

Одним зі специфічних ознак організації можна вважати виникнення в ній колективу.

У найбільш загальному вигляді колектив можна визначити як формалізовану соціально-психологічну контактну групу людей,що функціонує в рамках тієї чи іншої організації. Два попутніх зауваження.

По-перше, особливу увагу треба звернути на визначення «контактна», тому що якщо мова йде про велику організації - концерни, політичної партії і т.п., то вона включає в себе багато колективів, але сама такою не є.

По-друге, викликає сумнів традиційне вживання поняття «колектив» стосовно до контркультурних організацій.

Колектив можна розглядати як відкриту й автономну систему. Будучи організаційно оформленої спільністю людей, він функціонує до певної міри незалежно від організації в цілому, що робить його відносно автономним. У той же час колектив, будучи частиною організації, взаємодіє з іншими входять до неї колективами як на формалізованому, так і на неформальному рівнях, що визначає його відкритість по відношенню до найближчої соціальному середовищі.

У будь-якому колективі складаються дві структури стосунків - формалізована і неформалізована.

Формалізована структура колективу створюється його керівниками для того, щоб організаційно оформити колектив і зробити його здатним вирішувати завдання, що стоять перед ним. Формалізована структура відображає ділові відносини, в які включені всі члени колективу (один шар структури), і відносності управління, що складаються між керівниками та іншими членами колективу (другий шар).

Неформалізованна структура колективу відображає неофіцні відносини його членів і має також два шари: міжособистісні стосунки всіх членів колективу і сітка виборчих відносин приятельства, дружби, неприязні, ворожнечі.

Життєдіяльність колективу можна розглядати як процес програвання його членами певної соціальної ролі. Члени колективу виконують свої ролі відповідно до завданнями, що стоять перед колективом, і функціями організації, до якої він входить. Крім того, рольова поведінка поєднується зі стилем управління колективом, рольовими приписами та очікуваннями, що їх диктують змістом життєдіяльності, характер відносин, що склалися в колективі,а також можливі формальні і неформальні санкції з боку керівників та інших членів колективу. При цьому треба розрізняти два аспекти в програванні ролі: соціальний і психологічний.

Соціальний аспект включає в себе ті рольові очікування, що диктуються життєдіяльністю колективу і недотримання яких веде до соціальних наслідків (нормативних санкцій).

Психологічний аспект - це суб'єктивна трактування членом колективу своєї ролі, яка може не збігатися з соціальними очікуваннями і розпорядженнями. Це неспівпадіння можуть викликають негативні санкції, якщо воно проявляється в життєдіяльності, а якщо не виявляється, воно може вести до внутрішньої напруги, фрустрації. В оптимальному варіанті це неспівпадіння стає основою імпровізації у виконанні ролі, прояву творчої індивідуальності людини (людина знаходить нетривіальні способи виконання ролі члена колективу, тобто проявляє креативність).

Життєдіяльність колективу, будучи процесом програвання ролей його членами, стає базою накопичення ними соціального досвіду, ареною самореалізації й самоствердження,тобто створює можливості для соціалізації людини.

Виховні організації

Визначення виховної організації та її типи

Виховні організації - спеціально створювані державою і недержавні організації, основним завданням яких є соціальне виховання певних вікових груп населення. До них відносяться:

- Навчально-виховні заклади різного типу (дитячі ясла і садки, загальноосвітні та профільні школи, ліцеї, гімназії, кадетські корпусу, технікуми, коледжі, курси, вузів і т.д.);

- Заклади для дітей, підлітків, молоді з суттєво ослабленим здоров'ям (лісові школи, санаторії тощо);

- Заклади для обдарованих в тих чи інших сферах пізнання і видах діяльності дітей, підлітків, юнаків, дівчат, а також для мають стійкі інтереси, яскраво виражені здібності (Палаци та Будинку дитячої та юнацької творчості, станції юних техніків, туристів та ін, спортивні, музикальні та інші школи, клуби за інтересами тощо);

- Організації, що займаються соціально-культурним і іншими видами оздоровлення мікросередовища; індивідуальної та груповою опікою дітей, підлітків, юнаків, дівчат (соціально-педагогічні центри, соціально-культурні комплекси та дитячі будинки тощо);

- Заклади для дітей, підлітків, юнаків, дівчат з психосоматичними та / або соціальними відхиленнями та / або дефектами (допоміжні освітні установи, спеціальні школи і ПТУ та ін);

- Організації, що займаються перевихованням і реабілітацією дітей та підлітків-правопорушників (закриті інтернати, виправні заклади та ін);

- Дитячі та юнацькі громадські організації (піонерські, скаутські та ін.)

Виховні організації можуть бути охарактеризовані по ряду щодо автономних параметрів.

За принципом входження людини у виховну організацію можна виділити обов'язкові (школа та ін), добровільні (клуб, дитячі та юнацькі організації та ін), Примусові (спецустанови для дітей з антисоціальною поведінкою, психічними та іншими аномаліями).

За юридичним статусом виховні організації можуть бути державними, громадськими, комерційними, професійними.

За відомчої приналежності - це організації Міністерства освіти, інших міністерств (охорони здоров'я, культури, оборони, соціального захисту тощо), профспілок, спортивних спілок.

За рівнем підпорядкованості - федеральні, регіональні, муніціпальні.

За ступенем відкритості-закритості: відкриті (школи тощо), напівзакриті (інтернатного типу), закриті (спецустанови).

За провідної функції - освітні, просвітницькі, що розвивають, що захищають, здоров'язберігаючих, корекційноні, перевиховуються.

За тривалістю функціонування – постійного типу (які працюють протягом року і більше) або тимчасові (функціонуючі у конкретно визначений час, наприклад літні табори).

За статево-віковими складу: одностатеві, одновікові, різностатеві, різновікові.

У всіх виховних організацій спільне завдання - виховання людини, але вирішується воно в кожної з них дещо по-різному, і роль їх не тільки не однакова, але й не дорівнює.

Через систему виховних організацій суспільство і держава повинні прагнути забезпечити рівні можливості, з одного боку, для виховання всіх, а з іншого боку - для реалізації кожним своїх позитивних потреб, задатків та інтересів.