- •Модуль1: Фінансові ресурси місцевого самоврядування. 3
- •Модуль 2 : міжбюджетні відносини, їх складові. 9
- •Модуль 3 : організація і управління фінансами місцевих органів влади. 14
- •Змістовий модуль 2. Фінансова політика місцевих органів влади. Поняття „державна регіональна фінансова політика”. Цілі державної регіональної фінансової політики.
- •Економічний і політичний вплив на бюджет органу місцевого самоврядування
- •Змістовий модуль 3. Місцеві бюджети як основа фінансової бази місцевих органів влади.
- •Заліковий модуль іі. Міжбюджетні відносини, їх складові. Змістовий модуль 4. Формування доходної бази місцевих бюджетів.
- •Змістовий модуль 5. Система видатків місцевих бюджетів.
- •Змістовий модуль 6. Фінансове вирівнювання та бюджетне регулювання.
- •Заліковий модуль ііі. Організація і управління фінансами місцевих органів влади. Змістовий модуль 7. Бюджетний процес на місцевому рівні.
- •Змістовий модуль 8. Фінанси підприємств комунального господарства.
- •Змістовий модуль 9. Фінансова діяльність житлово-експлуатаційного комплексу.
- •Заліковий модуль іv. Світова практика фінАнСової автономії місцевих органів влади. Змістовий модуль 10. Управління місцевими фінансами в Україні.
- •Банки платників
- •Змістовний модуль 11. Світовий досвід організації місцевих фінансів.
- •Висновки
Заліковий модуль іі. Міжбюджетні відносини, їх складові. Змістовий модуль 4. Формування доходної бази місцевих бюджетів.
Власні доходи - це доходи, що формуються на території, підвідомчій відповідному місцевому органу влади згідно з його рішеннями.
До власних доходів належать:
місцеві податки і збори, платежі, що встановлюються місцевими органами влади;
доходи комунальних підприємств;
доходи від майна, що належить місцевій владі, та ін.
Частка власних доходів місцевих бюджетів в Україні є вкрай незначною, і, таким чином, принцип самостійності цих бюджетів залишається поки що декларованим.
Закріплені доходи - це доходи, які закріплюються за певним бюджетом. Закріплені доходи також є основою самостійності місцевих бюджетів.
У прийнятій у 1996 р. Конституції України термін закріплені доходи не згадується, але фактично закріплені доходи щорічно відображаються у Законі України "Про Державний бюджет України".
За місцевими бюджетами в основному закріплюються:
місцеві податки і збори;
прибутковий податок із громадян;
податок на прибуток підприємств;
плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності;
плата за землю;
податок із власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;
податок на промисел;
надходження коштів від приватизації підприємств комунальної власності;
інші доходи, що зараховуються до місцевих бюджетів у розмірах, визначених законодавством;
надходження збору за забруднення навколишнього природного середовища в частиш, яка належить місцевим бюджетам;
надходження відрахувань і збору на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг, доріг загального користування в частині, яка належить місцевим бюджетам.
Даний перелік може щорічно змінюватися.
Основну частку доходів місцевих бюджетів поки що становлять так звані регульовані доходи. Ця частка сягає 75-85 відсотків.
Регульовані доходи - це доходи, що розподіляються між різними рівнями бюджетної системи.
Уточнення переліку регульованих доходів місцевих бюджетів здійснюється в процесі ухвалення щорічних законів про Державний бюджет України.
До основних регульованих доходів належать:
податок на додану вартість;
податок на прибуток підприємств (за винятком тих, що перебувають у комунальній власності);
акцизний збір;
прибутковий податок із громадян;
плата за землю.
Регульовані доходи зараховуються до місцевих бюджетів за індивідуальними ставками та єдиними нормативами відрахувань.
Змістовий модуль 5. Система видатків місцевих бюджетів.
Призначення бюджетних видатків складається в задоволенні найважливіших потреб суспільства в розвитку економіки й соціальної сфери, державного керування, оборони, забезпечення громадського порядку, безпеки держави й т.п.
Це процес виділення й використання фінансових ресурсів, акумульованих у бюджетах всіх рівнів бюджетної системи, відповідно до Бюджетного кодексу України, Законом про Державний бюджет України й рішеннями місцевих рад про бюджети на відповідний фінансовий рік.
Формування видатків бюджетів всіх рівнів бюджетної системи базується на:
єдиних методологічних основах;
нормативах мінімальної бюджетної забезпеченості;
фінансових витратах на надання державних і муніципальних послуг.
Економічна сутність видатків бюджету проявляється в багатьох видах. Кожний вид видатків має якісну й кількісну характеристику. При цьому якісна характеристика, відображаючи економічну природу явища, дозволяє встановити призначення бюджетних видатків, кількісна – їхню величину.
Видатки бюджетів залежно від їхнього економічного втримування діляться на поточні й капітальні видатки. Це угруповання встановлюється економічною класифікацією видатків бюджетів України.
Капітальні видатки бюджетів - частина видатків бюджетів, пов'язаних з розширеним відтворенням, при здійсненні яких створюється або збільшується майно, що перебуває у власності держави, муніципальних утворень. Капітальні видатки забезпечують інноваційну й інвестиційну діяльність. До них ставляться видатки призначені для інвестицій, на проведення капітального ремонту, кошти, надавані як бюджетні кредити на інвестиційні цілі й т.п.
У складі капітальних видатків формується бюджет розвитку.
Поточні витрати бюджетів - частина видатків бюджетів, що забезпечує поточне функціонування органів державної влади, місцевого самоврядування, бюджетних установ, надання державної підтримки іншим бюджетам і окремим галузям економіки у формі дотацій, субсидій і субвенцій.
Бюджетна класифікація видатків - це групування видатків бюджету по відповідних ознаках для створення єдиної інформаційної системи, відомість видатків бюджетів, забезпечення загальнодержавної й міжнародної порівнянності бюджетних даних.
Разом з тим затверджена тимчасова класифікація видатків місцевих бюджетів (з перехідною таблицею до нової функціональної класифікації видатків бюджету), що використовується по впровадженню програмно-цільового методу при складанні й виконанні місцевих бюджетів.
Важливу роль у становленні бюджетів самостійних місцевих бюджетів відіграє порядок здійснення видатків і склад цих видатків.
Видатки всіх бюджетів поділяють на:
поточні видатки - це видатки з бюджетів на фінансування мережі підприємств, установ, організацій та органів, яка діє на початок бюджетного року, а також на фінансування заходів із соціального захисту населення тощо. У складі поточних видатків окремо виділяються видатки бюджету, зумовлені зростанням мережі перелічених щойно об'єктів;
видатки розвитку - це видатки бюджетів на фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності. Це також фінансування капітальних вкладень виробничого й невиробничого призначення, структурної перебудови народного господарства і субвенції та інші видатки, пов'язані з розширеним відтворенням.
З республіканського бюджету Автономної Республіки Крим і місцевих бюджетів, здійснюються такі видатки:
на фінансування установ та організацій освіти, культури, науки, охорони здоров'я, фізичної культури, молодіжної політики, соціального забезпечення й соціального захисту населення, які підпорядковані виконавчим органам влади Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, а також соціально-культурних заходів відповідно до покладених на ці органи влади функцій;
на утримання органів влади Автономної Республіки Крим, місцевих органів державної влади та самоврядування;
фінансування підприємств і господарських організацій, які входять до складу місцевого господарства, а також природоохоронних заходів;
на інші заходи що фінансуються відповідно до законодавства України з республіканського бюджету Автономнім Республіки Крим і Місцевих бюджетів.
Крім того, видатки місцевих бюджетів поділяються на:
видатки, які здійснюються органами місцевого самоврядування на потреби територіальних громад (їхній розмір і цільове спрямування визначаються місцевими бюджетами цих громад);
видатки, пов'язані із здійсненням районними, обласними радами заходів із забезпечення спільних інтересів територіальних громад (визначаються відповідними обласними і районними бюджетами);
видатки, пов'язані з використанням власних повноважень місцевого самоврядування:
видатки, пов'язані з виконанням делегованих законом повноважень органів виконавчої влади.
Фінансове прогнозування - це процес складання органами місцевого самоврядування прогнозу доходів і видатків майбутніх років, що базується на економічних припущеннях і припущеннях специфічних по фінансовій політиці. Прогнози є інструментами фінансового управління, що можуть припустити майбутній фінансовий вплив поточної політики, економічних тенденцій і припущень. Фінансові прогнози доходів і видатків зв'язують річний дохід з капітальним бюджетуванням, борговим плануванням та соціально-економічним розвитком.
Прогнозування служить двом цілям, а саме:
розраховує майбутній вплив поточних рішень, програм і політики;
визначає і аналізує можливості збалансування доходів та видатків.
Таблиця 5.1
Методи прогнозування доходів та видатків
Метод прогнозування |
Опис метода |
Приклад чи використання |
Коментарі |
1 |
2 |
3 |
4 |
Експертна оцінка |
"Експерт" пропонує найкраще припущення про майбутні доходи/видатки, покладаючись на свої спеціалізовані знання |
Часто використовується для приблизної оцінки суми запозичень |
|
Аналіз тенденцій |
Минулі тенденції надають основу для прогнозування майбутніх змін |
Підходить для оцінки доходів, які є постійними щороку змінюються на постійну величину чи розвиваються у передбаченому напрямку |
Важливо також розглядати зміни, які не знайшли відображення в минулих тенденціях (наприклад, зміни в базі оподаткування) |
Детерміністичний підхід |
Припускається постійність відношень між прогнозованою переміною та певним іншим фактором (наприклад, економічним, чи демографічним перемінним фактором) |
Може використовуватися для оцінки податків, пов’язаних з конкретною кількістю проданих чи куплених товарів, чи видатків, що пов’язані з стандартом надання послуг на певному рівні |
Потребує прогнозування стосовно відповідних пов’язаних факторів
|
Економетричне моделювання |
Встановлює відношення між перемінною доходу чи видатку рядом "причинних" чи пояснювальних факторів |
Використовується щодо перемінних, що є під впливом циклічних змін |
Математично складне та потребує великої кількості даних |
|
|||
1 |
2 |
3 |
4 |
Аналіз фінансового впливу |
Розглядає прямий та помножувальний вплив на доходи та видатки, що має відношення до нового розвитку |
Використовується для прогнозування додаткових податкових надходжень та видатків на послуги, які спричинялися будівництвом нового житла |
Може використовувати прості математичні розрахунки, такі, як множення питомих витрат на приріст населення, або більш складні економетричні методики |
При оформленні платіжних доручень усі учасники розрахунків додатково зазначають: “Стаття 39” у графі “призначення платежу”.
Порядок відображення проведених операцій у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності про виконання місцевих бюджетів установлюється Державним казначейством.